Лубни
За двісті кілометрів від Києва, в Полтавській області, розташоване одне із прадавніх міст України — Лубни. Воно стоїть на правому березі річки Сула, налічує близько 47 тисяч мешканців, і йому понад тисячу років. Жителі давніх Лубен займалися виготовленням лубових виробів. Ймовірно, звідси і походить назва міста.
Лубни заснували 988 року за наказом київського князя Володимира Святославовича. У ті часи місто було оборонною фортецею і захищало південні кордони Київської Русі від монголо-татарських племен. Перша письмова згадка про нього зустрічається в Іпатіївському літописі 1107 року. Тоді під Лубнами були розбиті війська половецьких ханів. Пізніше половці захопили місто, а 1239 року його зруйнували монголо-татари. Відродилися Лубни в кінці XIII сторіччя.
З другої половини XVI сторіччя містом володіли магнати Вишневецькі. 1591 року Лубни отримали Магдебурзьке право, герб і печатку. Тут активно розвивалися різні ремесла, торгівля. А 1596 року тут відбулася Солоницька битва — вирішальний виступ повстанців, очолюваних Северином Наливайком, проти польського війська. У 30-ті роки XVII сторіччя місто було осередком селянсько-козацьких повстань. 1648 року Лубни перейшли до рук козаків. Місто стало осереддям Лубенського козацького полку.
1707 року в місті заснували першу в Україні польову аптеку та ботанічний сад, де вирощували лікарські рослини. А зараз тут працює фармацевтичне підприємство.
Із Лубнами пов’язане життя і творчість багатьох видатних людей. Місто та його околиці досліджував Тарас Шевченко, тут жив і працював письменник Шолом-Алейхем, бували Микола Гоголь, Григорій Сковорода. Лубни відвідував Олександр Пушкін. Свій знаменитий вірш «Я помню чудное мгновенье...» поет присвятив Анні Керн, яка жила в цьому місті.
Сьогодні Лубни — це тихе, спокійне містечко з невисокими будівлями та безліччю продуктових і комісійних магазинів (2). У місті мало машин і багато дерев, а в дворах старих п’ятиповерхівок можна побачити справжні витвори мистецтва ландшафтного дизайну. Гуляти Лубнами — одне задоволення: вулиці широкі, люди привітні, зустрічаються будинки з цікавою архітектурою.
В одній такій будівлі раніше було єпархіальне училище, а тепер — загальноосвітня школа (3). В іншій — розмістився обласний госпіталь, в третій — фінансово-економічний коледж.
Однією із найвідоміших пам’яток міста є Мгарський Спасо-Преображенський монастир (1). Його заснували ще 1619 року, а через 70 років на місці дерев’яної церкви побудували кам’яний храм Спасо-Преображенський у стилі українського бароко. За радянських часів монастирські приміщення використовували як склад, потім був піонерський табір. 1993 року святиню реставрували, і монастир знову діє. Він дуже красивий, з позитивною, заспокійливою енергетикою. На його території живуть різні птахи — лелеки, качки, ворони, сови.
У Лубнах є краєзнавчий музей — один із найстаріших музеїв Полтавщини. На початку XIX сторіччя це була кімната-музей в Лубенській чоловічій гімназії, а зараз — одноповерховий особняк у середмісті. В експозиції музею налічується близько 30 тисяч експонатів, а біля входу в приміщення стоять кам’яні скіфські баби.
На одній із центральних площ Лубен встановлений пам’ятний знак на честь 1000-річчя заснування міста, на іншій — пам’ятник давньоруському воїнові-захисникові Київської Русі (4). У місті багато скверів та парків і навіть невеликий дендропарк. А на околицях — мальовнича природа: горби, рівнини, річка. Загалом, Лубни — це місто з цікавою і багатою історією та доброзичливими мешканцями. Воно зелене, затишне і чисте, з особливим шармом, який властивий невеликим містечкам.