Треба зрозуміти, що кинути роботу для рідного краю і піти на роботу до його гнобителів — не єсть тільки звичайною відміною в передсвідченнях, а єсть справжньою цілковитою зрадою.
Борис Грінченко, український письменник, педагог, лексикограф, літературознавець, етнограф, історик, публіцист, громадсько-культурний діяч

«Шлюб» технологій і мистецтва

Як роботи японської художниці Маюко Канадзава розвивають розум і почуття

Інколи потрапити у казку набагато легше, ніж здається, — досить відвідати виставку інтерактивного медіамистецтва. Одна з таких пройшла 21—22 лютого в Українсько-Японському центрі КПІ імені Ігоря Сікорського за підтримки Посольства Японії в Україні. Свої роботи у жанрі медіамистецтва представила відома японська ілюстраторка, художниця Маюко Канадзава. Її творчість добре знають в Японії, Південній Кореї та Китаї. Європа ж тільки починає відкривати для себе японську мисткиню, до Києва вона мала виставку лише в Берліні.

«ДУЖЕ ВАЖЛИВА ТЕПЛОТА МАЛЮНКА»

За словами Надзвичайного і Повноважного Посла Японії в Україні Шігекі Сумі, для Японії інтерактивне медіамистецтво — звична річ. А ось для українців це доволі нове поняття. Під ним розуміють напрямок, коли художник використовує новітні технології, такі як комп’ютерна графіка, анімація та віртуальна реальність. Так митці творять нові форми для втілення власних задумів.

Проект Маюко Канадзава є першою персональною виставкою японського митця у жанрі медіамистецтва в Україні. Особливою рисою її стилю є використання малюнків, схожих на ілюстрації в книжках. «Я передусім вважаю себе художницею. І якщо в минулому художники у своїх країнах використовували ефект ілюзії, щоб донести щось до глядачів, то зараз, щоб передати цей ефект, я користуюся новітніми засобами. Саме тому для мене дуже важливою є теплота малюнка, зробленого від руки», — стверджує Маюко Канадзава.

Кожна її робота, по суті, є цілим проектом з великою кількістю складових: малюнки, створені, наприклад, олійними фарбами, 3D-технології, вбудовані сенсори, комп’ютерний алгоритм, намальована анімація. Недарма художниця називає такі витвори «шлюбом» технологій і мистецтва.

Цей висновок підтверджує Шігекі Сумі: «Це мистецтво, в якому задіяна і наука. Але якщо добре подумати і пригадати розвиток традиційного мистецтва у світі, то він збігається з розвитком науки. Наприклад, багато хто знає, що часто в храмах Європи, зокрема в Україні, є фрески. Якщо не розвивається технологія цих фресок, то немає і цього мистецтва. Тому наука й мистецтво крокують поруч».

Результат — дивовижні речі. Кожен охочий може підійти до проекції, і за помахом його руки на екрані з’явиться безліч квіточок або звірів — і все це під звуки живої природи. Річ у тім, що сенсорні прилади фіксують рух біля проекції і запускають відповідний алгоритм анімації.

Ще одне диво — екран, на якому летить пташка. Коли ми підносимо до нього руку, пташка ніби сідає на неї. У такі моменти можна відчути, як поступово занурюєшся у віртуальний світ природи й наповнюєшся спокоєм.

КАВАЇ ТА ФІЛОСОФІЯ ГАЙДЕГГЕРА

Таке відчуття підтверджує те, що Маюко Канадзава повністю реалізувала свій задум. Художниця поділилася: «Мета моїх робіт — «розтопити» серця, дати людям відпочити. Адже вони весь час дуже завантажені, цілими днями ніби за чимось женуться, нічого не встигають і не можуть розслабитися».

Для цього вона й обрала стиль каваї — буквально це слово означає «милий», «гарненький». Усі роботи Маюко Канадзава зображують чудових, беззахисних створінь, які наповнюють серце любов’ю й приязню. А найяскравішим прикладом таких робіт є ілюстрації художниці до книжок — «Подарунок із неба» та «Бокупагу».

Каваї для авторки — не просто форма вираження ідей. Маюко також ставить за мету розвиток фантазії і вважає: щоб запустити уяву людей, необхідні сильні почуття. Їх і можуть подарувати твори, виконані у стилі каваї.

Більше того, Маюко Канадзава наголошує, що в основі її творів — екзистенціальна філософія Мартіна Гайдеггера. Її, за словами художниці, треба вивчати не менше, ніж три роки. Це вона, власне, й здійснила у студентські роки. «Якщо простими словами пояснити, що таке екзистенціальна філософія, то це галузь науки, яка займається питанням, що є справжнім для людини, — говорить Маюко. — Саме під час студентства я вивчила цей концепт буття. Мені здалося, що концепція екзистенціальної філософії є близькою до концепції японського дзену. І я настільки цим зацікавилася, що вирішила зробити це темою мого подальшого життя».

РОЗВИТОК РАЗОМ ІЗ РОЗВАГОЮ

Маюко Канадзава не змогла привезти в Київ більшість робіт, але на своїй лекції продемонструвала відео з власних виставок. Приємно бачити, що найбільше радіють мистецтву художниці діти. Адже Маюко Канадзава підкреслює важливість такого мистецтва саме для молодшого покоління. «Мені здається, що дитяче серце втомлюється від того, що його намагаються контролювати такими висловами, як «це не можна», «це не треба». І якщо спробувати донести дітям щось саме в такій легкій манері, то дитина розслабляється. Крім того, у неї з’являється співчуття до маленьких тваринок, розмірковує художниця. — Як на мене, разом із відчуттями, які дає дитині таке «м’яке» донесення цих речей, вона вчиться правильно і вміло будувати людські стосунки та розвивається і тілом, і душею. Я вважаю, що саме такий розвиток, разом із розвагою, і є стимулом для дітей, щоб загалом розвиватися повноцінно й гармонійно».

Мабуть, саме завдяки такій глибині ідей Маюко Канадзава використовує сучасні технології не для творення нонсенсу, якогось викривлення змісту, що доволі популярно серед її співвітчизників. Натомість за допомогою технологій її роботи спонукають розвивати власну фантазію і наповнюють серце спокоєм і любов’ю — до інших і до життя загалом.

Марія ЧАДЮК, фото Артема СЛІПАЧУКА, «День»

«День» у Facebook, , Google+

Новини партнерів
comments powered by HyperComments