Між планетами Дедлайн та Лайфхак

Ними послуговуються щодня і повсюди, вони є нашими помічниками, ба більше - провідниками у цьому світі. Десятки, сотні, тисячі із них звучать у різних куточках Землі і це всього лишень слова. Несправедливо затерті до дірок буденністю, вони щодня перебувають під прицілом та вістрям пера журналістів, письменників, графоманів і звичайних людей. Останні часом в українському середовищі ширяться пан’європейські настрої, що спричиняє появу запозичень із західних країн. Здається не залишилося сфери де б не поселилося «новотворення»: коворкінги, біл-борди, флешмоб, піар-проект, тощо. Європеїзація та англіканізація торкнулася і мовного формату. Несподівано для себе українці опинилися у просторі невагомості між планетами Дедлайн та Лайфхак. Зважаючи на це, можна було б почати процес збереження мовного багатства та пошуки власне українських відповідників, котрі могли б дати гідно відсіч усім сучасним запозиченням та новотворам. Тут можна скрушно та співчутливо похитати головою, мовляв, так і є, національні відповідники «пасуть задніх» . Адже й справді, нині ніхто не грає в скраклі (не вигадуйте нічого, це лише дитяча гра), не називає гарну господиню кукібливою, навіть не здогадується, що коворкінг це співробітня. Один нуль, рахунок ведуть сучасні, модні слова космополіти. Але хто сказав, що останні такі вже й постійні, захищені та невразливі? Не важливо якою мовою їх промовляють українською, англійською, німецькою, польською чи російською, а, можливо, навіть сумішшю різних мов чи діалектів, в основі залишається лише значення.

Світові тенденції, інновації та зміни диктують появу нових речей та понять. Особливо це помітно у сфері технологій, де терміни та назви не затримуються надовго. Не так давно чи не кожен із нас мріяв похвалитися новою ігровою приставкою із джойстиком, що може повертатися у різні боки та працювати навіть у бездротовому режимі. А період появи дискет здавався ледь не відображенням фантастичного майбутнього із фільму «Зоряні війни». Проте потім з’явилися диски, флешки, смартфони, хмарні технології і дискети плавно відійшли у минуле. Тепер не кожен хлопчик чи дівчинка зможе сказати із впевненістю, як називається оця чорненька пластинка із вічком посередині.

Слова це не просто означники певних ідей чи речей, а й тактильні зв’язкові, що дають можливість відчути час, приналежність до певної соціальної групи чи осередку. Завдяки ним ми розуміємо чим відрізняється фіакр від електромобіля, що вуджене і копчене м'ясо однаково смачне, адже це звичайнісінька шинка, а “ Юпі” - це ультрамодний напій ранніх 90-х.

Важливо зберігати лексику не лише окремої мови, а й знати сучасні новотвори та вміти правильно їх застосовувати. Можливо сьогодні це серйозно, етапно та вагомо, а завтра це вже просто історія. Колись хтось напише, що існував такий відтинок часу, коли люди грали у “Pokemon go”, хіпстери пили глінтвейн та постили фото в Інстаграм, архаїчний ресурс опублікування і збереження світлин, а бабці скромно сиділи біля будинків і тероризували поглядом усіх підряд. Можливо на ту пору люди придумають щось інакше, але достоту схоже на ICQ (що вже давно відійде у вічність), чи повернуться до винаходів початку XVIII століття. Але наші дні залишаться назавжди у системі, заданій моноподами, перформансами, модою на саморозвиток та індивідуальність. І це чудово, що є хтось хто пам'ятає, як запалювати примус, друкувати у Word чи цитувати Петрарку. Нічого нового, тільки слово, але кожне по-своєму має значення, вжиток і час.