«Світ 2019-го мені видався якимсь незмінним…»

Дорогі друзі, ви знаєте, як ми цінуємо ваші думки і наше спілкування. За доброю традицією ми вкотре звернулися до вас — своїх авторів, постійних читачів, партнерів та експертів з проханням відповісти на запитання новорічної анкети «Дня». Ваші чесні відповіді завжди слугували для нас гарним виміром «температури» в Україні та світі за минулий рік і внеском в осмислення головних подій, процесів, людей. А ще завжди цікаво читати — що надихає вас і які ви маєте очікування від майбутнього. Отже, пропонуємо вашій увазі відповіді на запитання нашої новорічної анкети. Нам важливо знати і вашу думку. Приєднуйтеся!

Бажаємо вам радісних новорічних свят і щасливого 2020 року!

1. Які події року, що минає, на вашу думку, змінили світ та Україну?

2. Яка подія в житті країни стала найважливішою особисто для вас?

3. Кого ви вважаєте героєм та антигероєм року?

4. Три речі, які додають вам сил і сповнюють оптимізму?

5. Автори, статті, проєкти газети «День», які зацікавили вас найбільше 2019 року?

Петро КРАЛЮК, доктор філософських наук, професор Національного університету «Острозька академія»:

1. Світ 2019-го мені видався якимсь незмінним. Відбувається те, що відбувалося. Немає нічого нового в цьому підмісячному світі. Великі держави ведуть свою гру, обстоюючи власні інтереси. Це стосується США, Китаю та країн Євросоюзу, які намагаються вести спільну гру. Інша річ, що в цій євросоюзівській грі утворюються тріщинки. Як завжди, «хуліганить» Росія, спираючись на свою військову потугу. А малі країни намагаються якось лавірувати між гігантами. Комусь це вдається краще, комусь гірше.

Такою собі сенсацією в середовищі світових гравців став початок імпічменту президентові США Дональду Трампу. Щоправда, чи матиме ця подія серйозні наслідки? На це запитання дасть відповідь рік наступний. Але ж Сполучені Штати — не погано прогнозована Україна.

Власне, остання не належить до серйозних світових гравців. Хоча могла б... Однак наша «елітка» про це не думала й не думає. А народ?.. Має те, що має. І, певно, заслужено. Чи захоче мати більше?

Ніби й хоче. Принаймні це засвідчують президентські й парламентські вибори в Україні. Та, схоже, «елітка» вміло зіграла на електоральних сподіваннях. І наш добрий народ отримав «кота в мішку». Що з того буде? Зе-оптимісти намагаються не втрачати надії. Але вона з кожним днем маліє. А основна маса в нинішній ситуації намагається якось дати собі раду, не особливо сподіваючись на можновладців.

2. Звісно, згадувані парламентські й президентські вибори. Хотілося б якось дистанціюватися від цього всього. А не виходить…

3. Чинний гарант. Два в одному!

4. Віра у Вищу силу чи то Творця. У те, що всі ми є частиною Великого. Щоправда, ми можемо не розуміти «логіку» цього Великого. Але вона мусить бути. І є благом.

Спілкування — з людьми, природою, всім, що тебе оточує. Просто треба відповідно (оптимістично!) ставитися до цього спілкування.

Робота, яка приносить радість і задоволення.

5. Передусім хочу відзначити книгу «День вдячності», створення якої ініціювала й довела до завершення Лариса Івшина. Справді, українцям бракує почуття вдячності. Через те часто маємо проблеми. Сподіваюся, згадувана книга посприяє зміні ситуації.

Звісно, на сторінках газети «День» є чимало вартісних публікацій. Можна називати шеренгу авторів. Та все ж хочу відзначити передусім молодих авторів, зокрема Андрія Любку та Івана Капсамуна. Читаю їхні статті з інтересом… і задоволенням.