30 з найкращих

У Британії важко знайти людину, яка б не знала Чарльза Саатчі, засновника найпотужнішої у світі рекламної агенції Saatchi & Saatchi, мільйонера та засновника знаменитої галереї сучасного мистецтва.

ВИХОДЕЦЬ ІЗ ІРАКУ

Народжений в Іраку, Чарльз живе в Лондоні з 4-річного віку, куди його сім’я була змушена переїхати через гоніння у 1947 році. Підрісши, захопився американською культурою, включаючи музику Елвіса Преслі та Чака Беррі. Із того ж віку займався хоч би яким колекціонуванням — від сигарних пачок до нудистських журналів. Як він сам розповідає, картина Джексона Поллока в Музеї сучасного мистецтва у Нью Йорку перевернула його життя. Закінчивши коледж, він у 1970-му заснував із братом Морісом рекламну агенцію Saatchi & Saatchi, яка за 16 років виросла до найбільшої та найпотужнішої у світі агенції з 600 офісами по всьому світу. Успіх затьмарив очі їхніх партнерів по бізнесу, які не захотіли ділити прибутки й славу з братами Саатчі. Тож брати вимушені були піти, полишивши результати довгих років тяжкої праці. Але вони не здалися й, забравши з собою головних клієнтів, відкрили нову агенцію M&C Saatchi у 1995 році, яка згодом за всіма рейтингами перевершила попередню.

Зараз Чарльз, одружений втретє, зі статком у 120 мільйонів фунтів стерлінгів, щасливо живе в Лондоні, не «світиться» на жодних світських вечірках чи прем’єрах і тихенько розвиває свою галерею на Слоун Сквер. Сам ніколи не приходить на відкриття своїх виставок, пояснюючи це так: «Я не ходжу на жодні відкриття в інших галереях, тому, за правилами ввічливості, не мушу ходити й на власні». Не був він і на відкритті теперішньої виставки «NEWSPEAK: Британське мистецтво зараз», що відкрилася на початку червня.

ВХІД ВІЛЬНИЙ

Як і на всіх інших виставках великого мецената Саатчі, вхід на виставку вільний, участь для художників безкоштовна, картини продаються без жодних комісій. І все це у помпезній будівлі в розкішному районі Лондона. Ця виставка зібрала 30 із найкращих художників, що з’явилися в Британії за останні кілька років. Це група митців, що назвала себе «Молоді британські художники» (YBA), заснована відомим нам Дем’яном Херстом та Трейсі Емін, які стверджують, що вони є художниками майбутнього. NEWSPEAK («новомова») — це вигадана мова із роману Джорджа Оруелла «1984», «єдина мова в світі, чий словниковий запас щороку зменшується». На противагу цьому, нові художники показали, що кількість «мов» та засобів вираження у мистецтві тільки зростає.

СКУЛЬПТУРА

Бюсти 30-річного Джонатана Балдока з’явилися у 2007 році, коли автор захопився грецькою та романською скульптурою. Це він взяв за основу — грецькі бюсти білого кольору, на які він додає деталі із солоного тіста (не зовсім професійний матеріал, але виліплений та скомпонований дуже майстерно). Ці деталі — суміш багатьох культур, які створюють дивовижний букет. Його скульптури не мають статі, обличчя не виражають жодних емоцій. Як пояснює Балдок, «справа не лише в красі, а у грі різними розуміннями реальності».

ЖИВОПИС

Сігрід Холмвуд, того ж віку, що й Балдок, входить до товариства, яке відроджує й досліджує життя в XVI столітті. Кожен учасник цього товариства має поводитися як у ті часи, носити такий одяг, займатися середньовічною справою. Сігрід стала художницею Раннього Модерну — так вони називають середньовіччя, бо, на їхню думку, «XVI століття — це більше Ранній Модерн, аніж середньовіччя; це початок сучасного мистецтва». От Сігрід і вдягає плаття, стилізоване під той період, бере матеріали, якими художники писали картини в ті часи, і пише картини у відв’язній манері — різноманітні побутові сцени сільського життя. Навмисне широко використовує флуоресцентну темперу, що робить її картини неймовірно яскравими і протиставляє сільське життя зростаючому урбанізму.

У тій же залі розміщені роботи, грубо кажучи, протилежні за стилем. Джед Квін зобразив на величезному полотні чорний густий непрохідний ліс, і в ньому — невеличку хатинку. Це Гітлерова хатина в горах, на стінах якої в стилі графіті написані слова — Урізон, Лос, Лува і Уртона — імена чотирьох горян із незакінченої поеми Вільяма Блейка 1797 року. Цим Джед Квін ставить запитання: «Що трапляється, коли міф заміняє історію?».

ІНСТАЛЯЦІЇ

Перша велика зала на самому початку експозиції повністю присвячена абстрактним роботам Карлі Блек. Привертають увагу інсталяції полячки за походженням Гошки Макуги. Одна із них — Мадам Блаватська. Російська письменниця, мандрівниця, теософ. Одна із засновників Теософічного товариства, головною метою якого було «створити ядро Всесвітнього Братерства, де не буде мати значення різність раси, колір шкіри, стать, каста й віросповідання». Мисткиня зобразила Мадам Блаватську підвішеною у повітрі, натякаючи на її надприродні сили.

Грандіозно виглядає інсталяція із 300 динаміків, виконана Джоном Уінном.

Молода творча група littlewhitehead із Глазго черпає натхнення з постіндустріальної культури й життя робочого класу міста. Їхні скульптури, насичені «чорним» гумором, провокаційно викривають феномен насилля, що стає все більш нормальним і звичним явищем у суспільстві. «Це трапилося у кутку...» — інсталяція, що зображує банду хлопців у капюшонах, які стоять спинами до глядача і спостерігають сцену насилля, невидиму глядачеві.

Останню залу експозиції не можна пропустити через неприємний запах. Галерея 13 майже по вінця заповнена нафтою, поверхня якої виглядає як дзеркало. Цікаво, що цю роботу під назвою «20:50» Річард Вілсон створив у 1987 році, задовго до наболілої зараз проблеми з витоком нафти в Америці.