«Архітектурний фронт»

Практично в кожному місті України тривають маленькі битви за збереження об’єктів культурної спадщини. Нещодавно у Національному заповіднику «Софія Київська» проходив семінар для активістів Одеси, Чернівців, Чернігова, Києва та Львова щодо того, як захищати пам’ятки культури та архітектури, які методи боротьби із забудовниками застосовувати, як «протягувати» бажані для громади рішення через суди чи депутатів. Символічно, що зустріч проходила на території пам’ятки ЮНЕСКО, котра давно потерпає від забудовників. Чого тільки вартий багаторічний скандал довкола висотки на вулиці Гончара, 17-23, це буферна зона Софії Київської. Рекомендація ЮНЕСКО щодо зниження поверховості досі не виконана.

Підсумком семінару стала поява ініціативи громадських активістів. Як пояснила голова громадської організації «Андріївсько-Пейзажна ініціатива» Марина Соловйова, нова мережа захисників історичної спадщини та зелених зон матиме кілька завдань: спільно захищати міський простір від забудовників і не допускати спотворення історичних ареалів і зелених зон. Для цього активісти збираються «стукати» у двері Міністерства культури та Верховної Ради, вимагаючи відповідних законодавчих змін.

ЛЬВІВСЬКА ПІРАМІДА

Керівниця громадської організації зі Львова «Магдебурзьке право» Зоряна Іванків розповіла учасникам семінару про великий біль міста – спроби знищення регіонального ландшафтного парку «Знесіння». Він розташовується у середмісті. Історія тягнеться з 2007 року. ТзОВ «Архібуд» планує звести на його території мережу котеджів і готелів. Активісти Львова запевняють, що це порушує природоохоронне та земельне законодавства. На підтримку цієї позиції зібрали півтори тисячі підписів львів’ян.

«Громада Львова давно неспокійна, бо маючи гарне місто, є багато небезпек через величезне втручання бізнесу та забудовників, є нерозуміння влади, що це порушить комфорт та майбутнє поколінь, - пояснювала столичним журналістам Зоряна Іванків. – Пам’ятка природи  парк «Знесіння» стоїть у центрі урбанізованого міста, ця місцина нагадує Карпати, її можна порівняти з Хортицею, Кам’яною Могилою та навіть пірамідами Єгипту. Але щоб захистити пам’ятку, потрібне нормальне законодавство».

Учасники створеної мережі наполягають на змінах до законодавства у сфері збереження культурної спадщини. За словами Марини Соловйової, вимагатимуть від Мінкультури та парламенту кримінальної відповідальності для чиновників, котрі незаконно погоджували містобудівну документацію, що давала зелене світло для знищення, руйнування чи непоправної перебудови пам’яток.

ОДЕСЬКА МРІЯ

Одесити мріють про внесення об’єктів міста до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Наразі претендентами є астрономічна обсерваторія Одеського національного університету імені Іллі Мечникова, а також історичний центр і міський порт. Однак мрія поки не здійснюється.

«Ситуація в Одесі складна. Найбільша проблема – корупція та обхід закону. Місто не просто забудовується, існують загрози знищення цілих кварталів. Ми номінуємося в ЮНЕСКО з 2009 року, але шанси з кожним роком меншають, - акцентує одеський активіст Максим Катаржук. – Часто проводимо конференції, але потрібні конкретні дії. Одесити втомилися постійно відстоювати пам’ятки, бо це гра в одні ворота, ми не відчуваємо підтримки влади. Хоча ми відкриті до співпраці».

 На думку Максима Катаржука, одна з причин, чому Одеса може взагалі не потрапити до списку ЮНЕСКО, – забудова Приморського бульвару. Зараз тут готується кілька реконструкцій і перебудов. Про одну з них є чимало публікацій у місцевих інтернет-виданнях. «Консультативна рада з питань охорони культурної спадщини Одеської області проголосувала за виведення правого та лівого флігелів Палацу моряків з переліку пам’яток архітектури. Інвестор Radisson Hotel і власник будівлі ТОВ «Мега Комфорт Девелопмент» хочуть перебудувати палац у семиповерховий готель», - ідеться в одному з видань. Але це порушить архітектурний ансамбль Приморського бульвару. До того ж, активісти припускають, що через будівництво готелю у цьому місці можуть початися зсуви ґрунту.

НІЧИЙНИЙ ШЕДЕВР У ЧЕРНІВЦЯХ

Україна має у списку ЮНЕСКО всього сім об’єктів, а претендентів – аж 23. Тож активісти з різних міст планують об’єднати зусилля ще й довкола просування цього процесу. Так, спеціалісти з Чернівців готові допомогти колегам з Чернігова підготувати необхідні документи до ЮНЕСКО. Чернігів хоче, щоб міжнародна спільнота внесла до списку Всесвітньої спадщини Собор Бориса й Гліба. Та у самих Чернівцях не все спокійно з власною пам’яткою ЮНЕСКО – Резиденцією митрополитів Буковини та Далмації. Нині тут працює Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича. 

«Наразі маємо ситуацію, коли шедевр архітектури існує сам по собі. Міська та обласна влада не опікуються ним, не фінансують ремонти та необхідні для його збереження роботи. Ректорат університету фінансує такі роботи за можливості, - констатує місцева активістка Лідія Анциперова. – Міська рада та університет не можуть порозумітися, хто ж має фінансувати та утримувати пам’ятку, бо поки вона на балансі Міністерства освіти і науки. Щодо буферної зони – вона досі не затверджена рішенням Чернівецької ради. Така невизначена ситуація породжує різні зловживання та незаконні дії з боку чиновників».

НЕБЕЗПЕЧНА ФОРМУЛА

Тож причин для об’єднання в активістів вистачає. Масла у вогонь додають ще кілька факторів. В листопаді у Києві відбувся дивний круглий стіл «Нове будівництво на територіях розміщення об’єктів культурної спадщини». Серед спікерів – заступниця міністра культури Тамара Мазур, чий підпис стоїть, приміром, на історико-містобудівному обґрунтуванні для проекту забудови колишнього Сінного ринку, відомий київський бізнесмен з будівельної сфери Андрій Миргородський, колишній заступник директора департаменту містобудування та архітектури КМДА Андрій Вавриш, котрому приписують погодження низки шкідливих для столиці об’єктів. Учасники круглого столу намагалися вирішити, як співпрацювати бізнесу та владі задля збереження культурної спадщини. Громада сприйняла таку зустріч дуже насторожено.

Іншим сюрпризом стала поява законопроекту №6403 стосовно просторового планування, який вже ухвалили у першому читанні. У ньому взагалі скасовується інституція історико-містобудівного обґрунтовування, найголовнішого документу для старту будівництва будь-якого об’єкту. Нібито через процеси  децентралізації рішення про будівництво в тому чи іншому місці має приймати інвестор, влада і представники територіальної громади. Але роль громадських слухань зараз зведена нанівець.

«Система просторового планування запозичена з Росії, де після її втілення стався «злобудовний» колапс, - пояснювала голова громадської організації «Барви життя» Лідія Гончаренко. – В європейських країнах, тій самій Німеччині, діють профільні інститути і центри, які відповідають за свої дії згідно з законами. Думаю, у нас все зведеться до формули «інвестор захотів + влада підтримала + своя громадськість підписала». Усе! Історія, культура, фахові міністерства та інспекції – для декору. Тотальна забудова історичних і природних територій, під прикриттям закону. Сподіваюсь, цей закон – привід для вивчення в СБУ і НАБУ».