Бажане і дійсне

Київ — місто з тисячолітньою історією та старовинними пам’ятками. Це культурна та історична цінність не лише для України, а й усієї Європи. На жаль, упродовж останніх десятиріч через невпорядковану хаотичну забудову відбувалося руйнування історичних архітектурних ансамблів, унаслідок чого навіть постала загроза виключення частини об’єктів Києва з переліку ЮНЕСКО, про що неодноразово писав «День».

Одним із способів вберегти історичні частини міста є визначення так званих охоронних буферних зон. Буферна зона — це певна окреслена територія довкола історичної пам’ятки, яка дає можливість захистити не лише сам об’єкт культурно-мистецької цінності, а й середовище довкола нього. Іншими словами, це чіткі правила життя для пам’ятки та території довкола неї, дотримуватися їх мають абсолютно всі. Будувати щось вище, більше, невластиве для стилю пам’ятки — неможливо, якщо цього не передбачають правила конкретної буферної зони.

Однак у Києві часто цими нормами нехтували. Тому й маємо хмарочоси, заввишки понад 100 метрів, як на Кловському узвозі, 7, або бізнес-центри серед історичних кварталів. Через це чимало чудових панорам Києва назавжди втрачено. 

ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»

«МИ РОЗШИРИЛИ ЗОНУ НА ПОНАД 100 ГЕКТАРІВ»

Зносити набудоване, звісно, ніхто не буде. Та громадськість вимагає від чиновників зберегти бодай те, що залишилось, і що досі можна позиціонувати як історичну візитівку столиці. Цьогоріч здійснилося те, за що довго боролася активна громадськість Києва — розширено буферну зону історичного центру столиці. Про те, які території було включено до нового плану, днями розповіла на брифінгу заступниця міністра культури, молоді та спорту з питань спадщини та євроінтеграції Світлана ФОМЕНКО.

За її словами, відтепер буферні зони Києво-Печерської лаври та Софії Київської становлять загальну інтегровану площу, яка охоплює історичний центр міста Києва. Раніше ці об’єкти вносилися в перелік об’єктів ЮНЕСКО з окремими буферними зонами. У такий спосіб нове зонування збільшує площу охоронюваної території довкола Софії та Лаври.

«Ми розширили зону на понад 100 гектарів. Туди увійшли вулиця Хрещатик, майдан Незалежності, вул. Прорізна, Андріївський пагорб, Володимирська гірка, схили Дніпра, територія Парку Слави й Музею Другої світової війни. Тепер усе це належить до буферної зони», — повідомила заступниця міністра.

Крім того, буферну зону поділили на дев’ять підзон, у кожній з яких є свої містобудівні правила.

«У нас є зони, де абсолютно заборонено будівництво. Це стосується пагорбів уздовж Дніпра, безпосередньо майдану Незалежності, території навколо Софії Київської, частково вулиці Володимирської, Андріївського узвозу майже до 30 номерів. Є зони, де можлива забудова, але регламентована висотність. Вона диференційована, це може бути 12 м, 18 м, 25 м. Найвища висотність будівництва в буферній зоні становить 34 м — на вулиці Хрещатик. Це висота готелю «Дніпро», який, до речі, свого часу був визнаний таким, що заважає бачити об’єкти ЮНЕСКО. Але на сьогодні ми настільки звикли до готелю, що він вже є частиною міського ландшафту», — заявила Світлана Фоменко.

Із словами чиновниці можна посперечатися. Адже забудовники часто аргументують свій висотний проєкт тим, що біля пам’яток уже є подібні хмарочоси, як той самий «Дніпро», чому не можна звести ще один? Саме так свого часу пояснювали в Міністерстві культури появу житлового комплексу «Ярославів град» на місці Сінного ринку. На вулиці Бульварно-Кудрявській спочатку з’явився висотний бізнес-центр, а потім і згаданий житловий комплекс. Хоча територія фактично межує з буферною зоною Софії Київської.

Чиновниця зауважує, що охоронні буферні зони є надзвичайно потрібними, позаяк захищають автентичність та цілісність пам’яток, а також їхній огляд. Що, відповідно, впливає й на сприйняття людьми об’єктів культурної спадщини. Та є ще одна запорука збереження історичного середовища — дотримуватися написаного в законодавстві.

Так, кілька років тому в Київській міській раді було прийнято мораторій на забудову в буферній зоні двох пам’яток ЮНЕСКО. Втім, це не вберегло Україну від ризику потрапити в так званий чорний список. Практично кожна сесія комітету Всесвітньої спадщини закінчується резолюцією, що Софію та Лавру можуть виключити з міжнародного списку пам’яток. Одна з причин — забудова буферної зони.

ВІЗИТ ЮНЕСКО

Щороку Міністерство культури спільно з міською владою Києва мусить звітувати перед ЮНЕСКО, як зберігають пам’ятки та буферні зони навколо. Нещодавно до Києва приїздила моніторингова місія ЮНЕСКО, щоби побачити на власні очі, що робить для цього Київ та Мінкульт. У межах візиту була запланована зустріч експертів із громадськістю. Однак кореспондента «Дня» на неї не допустили, мотивуючи тим, що це, мовляв, робоча нарада. Утім, відкрите обговорення таки відбулося.

«Ми знаємо, що ще з 1999 року через певну агресивну будівельну політику в столиці створилися загрози пам’яткам ЮНЕСКО. І вже з 2006 року постійно ми маємо візити реактивних місій всесвітньої організації, що перевіряє стан збереження культурних об’єктів. Щороку ми звітуємо, як поводимося з Софією Київською та Лаврою, як захищаємо їх», — розповіла Світлана Фоменко.

Востаннє місія ЮНЕСКО/ІКОМОС приїздила до України 2017 року. Відтоді українська влада працювала над усуненням певних недоліків та стабілізацією ситуації довкола пам’яток. Світлана Фоменко зазначає, що ця робота була зроблена успішно, місія ЮНЕСКО теж помітила позитивні зрушення.

«Цей візит був дуже продуктивний, і ми змогли показати не лише, як ми зберігаємо пам’ятки, а й як досягаємо прогресу, зокрема й у правовому та законодавчому полі, і в конкретних діях щодо збереження пам’яток та буферних зон навколо пам’яток та загалом історичного середовища в Києві», — зазначила чиновниця.

За її словами, фахівці місії відвідали об’єкти, де звертали увагу насамперед на фізичний стан собору Святої Софії та прилеглих монастирських споруд, Києво-Печерської лаври, вплив антропогенних та інших чинників на їх збереження. Також вони враховували стан буферної зони об’єктів, візуальність, тобто ті точки, з яких відкриваються краєвиди й можна побачити цілісність, автентичність об’єктів, пейзаж.

«Ми можемо констатувати, і це констатували експерти, що серйозних проблем навколо об’єктів та в самих об’єктах немає», — додала заступниця міністра.

БУФЕРНІ ЗОНИ ТАКИ РЯТУЮТЬ

Утім, робити однозначні, поспішні висновки про поліпшення ситуації щодо збереження культурних пам’яток у Києві, допоки ще немає офіційного звітного документа комісії ЮНЕСКО, зарано. Практика показує, що буферна зона не завжди стає тим запобіжником, що захищає столицю від незаконних хаотичних забудов.

Яскравий приклад — скандальна ЖК Fresco Sofia на Гончара, 17 — 21. Будівництво розпочалося практично впритул до території Софії Київської. Упродовж 11 років кияни боролися з власниками об’єкта, який на 5 поверхів перевищує дозволену висотність для будинків в історичній частині міста. Незважаючи на те що міська влада зобов’язала власників демонтувати зайві поверхи, забудовники не поспішали це виконувати.

За словами голови ГО «Андріївсько-Пейзажна ініціатива» Марини СОЛОВЙОВОЇ, хоча будівництво зупинилося, проте об’єкт перейшов до нового власника, тож наразі остаточна доля забудови ще не відома.

Водночас є й позитивні приклади, які демонструють, що буферні зони таки рятують.

«Я вважаю, що ми зробили дуже багато, — розповіла Марина Соловйова «Дню», — і громадські діячі, зокрема, «Андріївсько-Пейзажної ініціативи», і адвокати зуміли захистити ділянки на Гончара, 1/3, де планували звести багатоповерхівку; на Гончара, 5/7, де планували звести словацьке посольство. Але ми відстояли ці території саме з посиланням на конвенцію ЮНЕСКО. Тож тепер там зелений сквер київських інтелігентів з птахами».

Активістка додала, що вдалося захистити буферну зону й на вулиці Стрілецькій, 10/1, Пейзажну алею. «Все це мали забудувати. І лише тому, що це буферна зона, яка є під охороною ЮНЕСКО», — зазначила Марина Соловйова.