«Берегиня» для війська

Унікальний надлегкий безпілотник, непомітний для спецобладнання, вже найближчим часом може опинитися на озброєнні українського війська. Квадрокоптер має назву «Берегиня». Його створили фахівці підприємства під керівництвом Максима Шеремета — аспіранта спеціальності «авіоніка» Київського політехнічного університету імені Сікорського. В свої 23 хлопець уже очолив розробку проєкту дрона-розвідника. Про власний шлях до конструкторської роботи та особливості нового безпілотника Максим Шеремет розповів у ексклюзивному інтерв’ю «Дню».

— Максиме, коли ви почали працювати з коптерами? Це давнє захоплення?

— Ще під час навчання в економіко-правовому ліцеї я твердо вирішив пов’язати свою долю з безпілотною авіацією. А темою мультикоптерних літальних апаратів я захопився у 2013 році. Тоді навчався на першому курсі колишнього факультету авіаційних і космічних систем КПІ. Перші коптери я почав збирати для себе, щоб мати можливість робити відеозйомку. Оскільки на той момент придбати сучасний якісний коптер не дозволяли статки. Пізніше розробляв великі гексокоптери (коптер з шістьма пропелерами. — Авт.) для відеопродакшенів, паралельно почав займатися FPV дронрейсингом (це перегони на коптерах).

— А де навчалися їх проєктувати? Цього вчили у вашому університеті чи у вас були й міжнародні стажування?

— Сьогодні в студентів є чудова можливість за бажання отримати будь-яку освіту дистанційно. Тому я, зі свого боку, самостійно вивчав досвід закордонних розробників. Звісно, це не дало б такого результату, якби я не отримав гарної теоретичної підготовки в університеті. Все це допомогло мені підвищити рівень моїх розробок. Ще під час навчання на бакалавраті та магістратурі я займався розробкою конструкторських проєктів, пов’язаних із квадрокоптерами. Це також допомогло мені досконало опанувати і розвинути навички інженера з авіоніки.

— Нині ви навчаєтеся на аспірантурі і, як я розумію, плануєте пов’язати своє життя не лише з практичною конструкторською роботою, а й з наукою. Чи розглядаєте можливість викладання?

— Власне, я вже цим займаюся. Протягом трьох років, у вільний від основної роботи час, я веду: «Гурток зі створення дронів та дронрейсингу». Він досить популярний серед студентів дотичних навчальних напрямів. Зараз мої заняття відвідують понад 50 осіб. Я навчаю студентів не лише того, як збирати власні коптери, а й намагаюся допомогти їм стати справжніми інженерами. На моєму гуртку ми займаємося розвитком конструкторських здібностей студентів, навчаємо роботи з різним інженерним обладнанням, проєктуємо моделі літальних апаратів різного функціонального призначення, вивчаємо 3D-друк та моделювання. Ці та інші навички допоможуть моїм вихованцям отримати роботу за спеціальністю та поєднати хобі, спорт (дронперегони. — Авт.) та науку. До слова, ми також організовуємо різноманітні цікаві заходи. Наприклад, 16 квітня разом з UADR (Українською асоціацією дронперегонів) ми плануємо провести перегони до Дня авіації та космонавтики в ангарі 28 корпусу КПІ. Схожий захід ми проводили і минулого року.

— Максиме, повернімося до вашої розробки, в чому особливості цього коптера та його важливість для нашої армії?

— Воєнні події на сході України показали можливості та переваги використання малих безпілотних літальних апаратів для розв’язання багатьох завдань. Завдяки малим габаритам, високій маневровості, відносно простій експлуатації та використанню вони стають надійними, а інколи і незамінними засобами підвищення ефективності військових підрозділів Збройних сил. Безпілотники вирішують завдання розвідки, наведення та низку інших завдань.

Однак досвід їх використання показав, що одним із найбільш суттєвих недоліків таких апаратів є їх незахищеність від дії засобів радіоелектронної боротьби. Ці засоби уражують, зазвичай, канали зв’язку та управління літальними апаратами. Після чого коптер для підрозділу — втрачений. Тому актуальне завдання для розробників таких апаратів — створення автономних навігаційних систем та систем автоматичного керування польотом, які дозволяють безпілотнику виконувати свої функції, навіть коли проти нього застосовують засоби радіоелектронної боротьби. При цьому важливо, щоб ці навігаційні та комунікаційні системи були дешевими, малогабаритними і максимально інтегрованими з уже наявними на борту системами, наприклад, оптичними. Ми у ВАТ «Меридіан» ім.С.П.Корольова намагалися врахувати всі ці моменти. Завдяки нашому коптеру військові підрозділи отримають більше можливостей для розвідувальної роботи, адже його практично не зможе відстежувати супротивник. На мою думку, це дасть змогу значно підвищити ефективність підрозділів Збройних сил України!