Брак освіти
У 1992 році громадська організація «Українське козацтво», коли її гетьманом був В’ячеслав Чорновіл, а головним отаманом Євген Петренко, проголосила в Переяславі-Хмельницькому скасування Переяславської угоди 1654 року. Козаки зреклися присяги московському царю.
Російська преса намагалася іронізувати, що, мовляв, гетьман приїхав на БМВ, а козаки осідлали автобуси, але була помітно шокована.
Власне, скасовувати було нічого. Переяславську угоду, по суті, відмінили російські царі. Вони підписували з наступниками Богдана Хмельницького нові угоди, кожна з яких ще більше урізувала права України в складі Російської держави. Врешті- решт Катерина II остаточно ліквідувала автономію України.
Переяславська рада 1654 року започаткувала цей процес. То що ж тут відзначати? Хіба те, що Росії не можна довіряти. Але ж це не привід для свята.
Колись ми вивчали не стільки історію Батьківщини, скільки систему міфів, покликаних знеболити примусову русифікацію українців та інших неросійських народів СРСР.
Брак справжньої історичної освіти дається взнаки й нині.
Чому б не взяти символом українсько-російської дружби не початок ліквідації української державності, а росіян, які в лавах УПА воювали проти комуністичного режиму? Були ж і такі. А можна знайти і діячів культури.
Але Українська держава, проживши більше десяти років, розмірковує, реабілітувати чи ні тих, хто віддав своє життя за Незалежність України.
Якщо Українська держава святкуватиме 350-річчя укладення Переяславської угоди, то тоді Українське козацтво повинно відзначити 12-річчя її скасування.
