Бути чи не бути – таке питання стоїть перед провінційними театрами України
Загалом Рівненський театр за українськими мірками можна вважати благополучним — у сезон ставиться п'ять–сім прем'єрних вистав, у репертуарі театру два десятки п'єс. Театр дає вистави майже щовечора, є ранки для дітей. На публіку скаржитися також гріх — зал Рівненського музично-драматичного театру завжди заповнений глядачами. І все ж головний режисер театру Олег Мусійчук досить песимістично дивиться в майбутнє.
— Театр гине. Тихо й непомітно ми йдемо до безодні. Так, зараз у нашому театрі виплачено заборгованість перед артистами. Ще зовсім недавно вона становила шість місяців. Однак я не можу їм дати гарантію, що це знову не повториться. Хтось сказав абсолютно жахливу фразу: «Для того, щоб актор добре грав, він повинен бути голодний». Це нісенітниця. Не може людина прийти на репетицію й віддатися цілком творчості, якщо вона живе надголодь. Зараз у нас зарплата народного артиста 148 гривень на місяць. Це жахливо. Молоді актори, які приходять у театр, запитують насамперед про те, чи зможемо ми їм дати житло. А звідки в театру такі можливості?
Чим може допомагає місцева влада, але й у неї вельми обмежені ресурси. Дуже важко театру виїхати на гастролі. Ми підрахували, що виїзди в райони області за нинішніх цін на паливо просто збиткові. З великими труднощами вдається організовувати гастролі в найближчі обласні центри. Для театралів це справжня подія. В Луцьку дійшло до того, що навіть у мера міста перед початком нашої вистави запитували зайвий квиток.
Проблеми театрів значною мірою — це й проблеми кадрів. Зараз у трупі нашого театру 34 актори. Багато хто невдовзі піде на пенсію. Дуже складно знайти заміну. Випускники Київського театрального інституту в основному йдуть у комерцію. Доводиться брати випускників місцевого інституту культури. Серйозні проблеми з репертуаром. Майже немає п'єс про сучасне життя, й ми більше граємо класику. Загалом перспективи не дуже веселі.
Я вийшов із театру й подумав: він нагадує храм, до якого продовжують йти люди за високим і прекрасним мистецтвом. Театр усе ще існує, й стараннями ентузіастів радує вдячних глядачів прем'єрами... Поки...
