«Дефіцит» учбових ситуацій

То як розвивається сьогодні українська бізнес-школа? Кількість учбових і тренінгових закладів швидко зростає, з’являються нові магістерські програми, нові ситуаційні вправи — загострюється конкуренція на цьому ринку освітніх послуг. «Посилення конкуренції не веде до зниження ціни на освітні послуги у цій галузі. Ціни ростуть, і це свідчить про те, що зростає попит», — говорить декан Києво-Могилянської бізнес-школи Павло Шеремета. Сьогодні змінюється суть самого бізнесу, що, безумовно, призводить і до радикальних змін у цій галузі. Природні ресурси вже не мають того значення, яке мали на зламі минулих століть. Капітал, який був надто необхідним у середині минулого століття для створення виробництва, сьогодні вже не є запорукою успіху. Сьогодні найціннішим ресурсом стали люди — їх творчість, інновації, лідерські якості, швидкість мислення та дій, уміння втілювати найбільш нереальні мрії у дійсність. Таких людей треба шукати, перетворювати їх у команду, надихати на нові успіхи і давати можливість для нового творчого зростання. Тому сьогодні українська бізнес-освіта й орієнтується на розвиток лідерських якостей та на посилення практичного компонента.

Однак у вітчизняних бізнес-школах ще мало використовуються матеріали, засновані на реаліях українського бізнесу. Зрозуміло, що сам бізнес у нас ще молодий, і потрібен час, щоб зібрати достатню кількість «учбових ситуацій». Наприклад, як зустрічатись з податковою, пожежниками, як розмовляти з тими, хто не повернув кредит... Ситуативний метод — один iз найпопулярніших у бізнесі-освіті. Це докорінно відрізняє його від «стандартів» нашої середньої і вищої освіти, коли навчання базується на завчанні правильних відповідей замість розвитку вміння знаходити рішення.

Цікавим у дослідженні Консорціуму було питання про відмінність українського випускника бізнес-школи від західного. Західні випускники вважають, що у житті нічого неможливого немає, а українські — встановлюють грань між досяжним та недосяжним. Українці намагаються зводити ризик до мінімуму, щоб уникнути відповідальності, а західні — не бояться здійснити помилку та діють сміливіше. Однак експерти вважають, що випускники українських шкіл здатні набагато продуктивніше працювати в Україні, ніж ті, хто навчався за кордоном, оскільки краще знайомі з ситуацією в країні.

Сьогодні в Україні розробляються нові програми для підготовки фахівців, які здатні розвивати ринкову економіку. Багато-які з цих програм розробляються в рамках проекту Консорціуму з удосконалення менеджмент-освіти в Україні (США). Консорціум протягом трьох років співпрацює з 40 вищими учбовими закладами України з розробки нових ідей, технологій і методологій впровадження сучасних методів навчання, адаптованих до потреб українських підприємців та ділових кіл. Метою проекту є удосконалення програм бізнес- освіти, які б могли формувати нове покоління ділових людей в Україні, всебічно підготовлених до керівництва українським бізнесом у перехідний період і в майбутньому.

Про прагнення української молоді до отримання підприємницьких навичок свідчать результати соціологічного опитування, проведеного Українським інститутом соціальних досліджень у липні цього року. Опитувалася молодь у віці від 14 до 28 років та виявилося, що кожен другий з опитаних замислюється про створення приватного бізнесу. Найбільш привабливими для молоді уявляються сфери торгівлі та обслуговування, потім — матеріальне виробництво, туризм, інформаційні технології. Однак позитивно оцінює можливості розвитку українського бізнесу лише п’ята частина опитаних. Можливо, такий песимізм можна пояснити і вітчизняною системою освіти, яка не дає умінь знаходити роботу в складних умовах перехідної економіки в рідній країні. Одним із шляхів вирішення цієї проблеми міг би стати подальший розвиток і вдосконалення бізнес-освіти в Україні. У перебудові застарілих та неефективних економічних структур і виведенні їх на конкурентоспроможний рівень на світових ринках освiта, безперечно, вiдiграє величезну роль. Ця роль особливо важлива у наданні економічних та управлінських знань, які створюють людський капітал, такий необхідний для успіху економічних перетворень.