Дежавю. Симптоматичне — і для Міноcвіти, і для суспільства

Про це «Дню» розповіла киянка Наталя Катриченко, яка днями відвідала склад-гуртівню канцтоварів у столичному районі Петрівка. Нагадаємо, минулого року наша газета (№ 148 від 22 серпня 2012 року) вже писала про продаж зошитів із серії «Гламурные тираны» у книгарні Києва — де на обкладинці серед інших зображені Ленін і Сталін. Тоді ми звернулися до виробників та продавців цієї продукції. Нагадаємо, Сергій Олейников, комерційний директор ПП «Компанія ТОП», ексклюзивного дистриб’ютора ТОВ «Полісвіт» (ТОВ «Альт» є партнером «Компанії «ТОП»), тоді упевнено відповів: «А вам щось не подобається в цих обкладинках? Це відомі історичні постаті. Хороші вони чи погані — про це люди можуть судити по-різному. Здебільшого діти користуються цією продукцією — нічого поганого немає в тому, що вони знатимуть історію, якісь дати й діяння цих лідерів. Що в цьому поганого...» Тобто його не бентежило, в якому саме викладі подано цю історію.

Цього року ситуація фактично повторюється. На шкільних ринках серед іншого продають також зошити із серії «Великие имена России». Обкладинки зошитів — так само якісні, з тисненням, виглядають дуже привабливо. Щоправда, в цій серії учням пропонують ознайомитися не лише з такими видатними діячами, як Гагарін, Туполєв, Рахманінов, Ломоносов, а й Катерина II, Столипін, Ленін і Сталін. Зошит з портретом останнього із названих персонажів на обкладинці й потрапив на очі Наталі Катриченко. На другій сторінці обкладинок наведені довідки про кожну з історичних постатей, щодо змісту яких цілком доречно посперечатись.

Ми знову зателефонували у ТОВ «Полісвіт», дані якого як виробника зазначено на зошиті, але там цього разу з нами взагалі відмовились розмовляти.

Нагадаємо також відповідь, яку в серпні минулого року на наш запит стосовно перевірки такої продукції надіслало Міністерство освіти і науки. «Шкільні зошити виробництва ТОВ «Полісвіт» у Міністерстві освіти і науки, молоді та спорту України не розглядалися. Зазначимо, що 2007 року було скасовано обов’язкову сертифікацію продукції шкільного асортименту, внаслідок чого на споживчому ринку з’явилася значна кількість несертифікованої продукції для дітей. Контроль за надходженням до торговельної мережі продукції шкільного асортименту, виявлення несертифікованої та контрафактної продукції на споживчому ринку і повідомлення «компетентних органів» про притягнення фізичних та юридичних осіб, причетних до виготовлення такої продукції, до відповідальності згідно з чинним законодавством, не належить до компетенції Міносвіти», — було зазначено в офіційному листі від Інституту інноваційних технологій і змісту освіти МОН за підписом його директора Олександра Удода. Тоді міністерство повідомило також, що направило на погодження до відповідних органів державної влади пропозиції включити продукцію шкільного асортименту (у тому числі шкільних зошитів) до переліку такої, що підлягає обов’язковій сертифікації в Україні. «День» знову звернувся до Міносвіти із запитом про те, чи відбулися зміни в зазначеному переліку. Також ми попросили прокоментувати ситуацію голову комітету Верховної Ради з питань науки і освіти Лілію Гриневич.

До слова, у зв’язку з блокуванням українського експорту російською стороною від четверга соцмережі зарясніли закликами не купувати російської продукції та віддавати перевагу вітчизняній. Може, до цього переліку варто включити й домашніх «диверсантів»?

Лілія ГРИНЕВИЧ, голова Комітету Верховної Ради з питань науки і освіти:

 — Усі матеріали, що використовують в навчальних закладах, повинні мати допуск відповідно до санітарних стандартів і в частині змісту так само. Якщо в зошиті чи на якійсь іншій продукції пропагуються дискусійні або антиукраїнські історичні постаті, без сумніву, вони не повинні використовуватися в навчальних закладах. Міністерство освіти і науки, через підпорядкований йому Інститут інноваційних технологій і змісту освіти, контролює зміст навчальних матеріалів через надання грифу. Вони повинні дати свою відповідь, чому саме так відбувається і чому такі зошити чи іншу продукцію сьогодні можуть використовувати в навчальних закладах.

 А якщо вони цей процес не контролюють, тоді повинні внести зміни до переліку навчальних матеріалів, які потребують дозволу для використання у навчальному процесі. Тому, якщо це було минулого року, то, дивно, чому Міністерство освіти такі зміни не внесло. Якщо цей зошит несе з собою ще й певний зміст, то цей зміст також потребує контролю.

 Насправді, сьогодні система надання грифів доволі корумпована, наприклад, у частині підручників чи навчальних матеріалів. Натомість інша частина ринку різної продукції, яка потім потрапляє в навчальні заклади, взагалі цілком неконтрольована з точки зору змісту. Міністерству необхідно, з одного боку, удосконалити перелік матеріалів, які потребують надання дозволу, а з іншого боку, зробити процес надання цього дозволу значно прозорішим, ніж він сьогодні є.

 У більшості цивілізованих країн це відбувається таким чином, що дозвіл на використання в освітньому процесі дає незалежна від міністерства інституція. Це експертна інституція, яка має велику кількість так званих тіньових експертів, яких неможливо підкупити, бо ніхто не знає, хто це конкретно, яка займається справою допуску матеріалів до навчального процесу. Виробники, які виробляють продукцію, що несе певний навчальний зміст (а в даному випадку певний зміст є), зобов’язані подати в цю інституцію її зразки. Експерти пишуть висновок, відповідно інституція дає дозвіл на використання в навчальних закладах або не дає.