Діти двох культур

Сьогодні в нашій країні українською мовою навчається близько 90% дітей. У системі загальної середньої та початкової освіти, окрім української, навчання здійснюється ще й російською, румунською, угорською, молдавською, польською та кримськотатарською. Болгарською та сербською навчають тільки у початковій школі, а ще 19 мов національних меншин вивчають лише як окремий предмет.

Кожна з національних спільнот, яка проживає на території України, окрім російської, стикається з однаковими проблемами щодо освіти рідною мовою. Перш за все, мову часто немає кому викладати. Кадри здебільшого готували ще за радянських часів. Багато вчителів вийшли на пенсію, деякі збираються звільнятися, а на зміну їм — не приходять. Член правління «Союзу гагаузів України» Феодора Арнаут кілька років намагається домогтися випуску хоча б однієї групи гагаузьких філологів, але поки безрезультатно.

«Проблема недостатньої кількості кадрів постала дуже гостро. — розповідає пані Арнаут. — З усіх вчителів гагаузької, яких я знаю, лише одна людина закінчила профільний факультет у Молдові. Інші здебільшого самоучки. Серед учителів багато людей пенсійного віку, тому нам необхідні нові кадри. Ми повинні або підготувати їм зміну у Молдові, або відкрити гагаузьку філологію в одному зі своїх університетів. Я зверталася до міністерства та керівництва Національного університету ім. Т.Г. Шевченка, щоб відкрити кафедру гагаузької мови хоча б на один набір. Але тоді мені сказали, що не вистачає коштів. Цього року в університеті відкрили відділення кримськотатарської філології. Сподіваємося, наступного року підуть назустріч і нам».

Відсутність кадрів — не єдина проблема. Навіть кваліфіковані спеціалісти-філологи не завжди можуть ефективно працювати через відсутність навчальних матеріалів. Для шести найбільших мовних спільнот література видається державним коштом. Інші ж 19 — вчаться, як можуть. Раніше їх фінансували за залишковим принципом, а часто — не фінансували взагалі. 2014 року за сприяння Ради Європи Україні вперше вдалося зробити крок назустріч освіті нацменшин — видати букварі з трьох мов, які вивчаються як предмет: гагаузької, болгарської та на івриті.

«Це важливе рішення, — розповідає директор департаменту загальної середньої та дошкільної освіти МОН Юрій Кононенко. — Вже з наступного року ці діти матимуть можливість вивчати свої мови за підручниками, написаними авторськими колективами України. Раніше Міністерство давало дозвіл на використання підручників, створених в інших країнах. До прикладу, для навчання дітей болгарською використовували букварі, видані у Болгарії. Але тут є певні проблеми. У таких підручниках ні слова про Україну. Але ж ці діти є носіями обох культур, тому наші підручники поєднали інформацію як про їхню рідну Болгарію, так і про Україну, що дає їм можливість розвиватися гармонійно».

Важливість появи нових абеток відзначає і Феодора Арнаут. «Питання друку книжок ми порушували неодноразово на високому рівні. Я працюю над цим уже чотири роки. Постійно не вистачало коштів і ми не потрапляли у загальний конкурс. Цього року, завдяки сприянню Ради Європи, нам вдалося видати свій підручник. Раніше ми вже мали досвід друку книжок гагаузькою мовою в Україні. Зокрема, 2008 року надрукували читанку під назвою «Весела абетка». Це посібник для позакласного читання, тому він ніяк не може замінити буквар», — говорить вона.

«Дуже важливим є заохочення дітей через проведення олімпіад із рідних мов, — стверджує президент Єврейського форуму України Аркадій Монастирський. — Цього року у квітні більшість національних меншин уперше проведуть четвертий етап із рідних мов. Перші спроби у цьому напрямку були від спільноти греків. Вже кілька років поспіль ми проводимо олімпіади з грецької мови у Маріуполі. Тепер же список мов значно розширився — олімпіади з івриту, польської, словацької мов. Це індикатор прогресу. Ми знаходимо школярів, які добре опановують мову. В майбутньому вони зможуть іти до вищих навчальних закладів за цією спеціальність та навчати молоде покоління».

Заохочувати дітей до вивчення мов вирішили також преференціями у вступі на профільну філологію. «Сенс цих олімпіад — виявлення обдарованих дітей, які краще за інших засвоюють певну мову. Тепер школярі мають можливість показувати хороші знання зі своєї рідної мови на всеукраїнському рівні, а також отримувати преференції до вступу у вищі навчальні заклади», — розповідає Юрій Кононенко.