Гарний приклад

Село Тиманівка, що на Вінниччині, на перший погляд не відрізняється від більшості сіл України. Звичайні будинки, клуб, дитячий садочок, сільрада. Та, прогулюючись вулицями, помішаєш, що відмінність таки є — у селі немає сміття, дороги чисті, охайні і впорядковані. А все тому, що восени за ініціативи громади у Тиманівці відкрили комунальне підприємство, яке надає цілий спектр послуг місцевим жителям. Жартуючи, селяни кажуть, що їхній сільський жек заткне за пояс будь-яке столичне комунальне підприємство.

Підійшовши до сільради, зустрічаю двох чоловіків, які спостерігають за тим, як працівники комунального підприємства розчищають сніг, запитую, як справляються з роботою і взагалі чи задоволені селяни послугами сільського жеку. Відповідають, що хлопці працюють на совість: і дорогу вчасно розчищають від снігу, і сміття вивозять щотижня.

«До кожної хати під’їжджає трактор і забирає сміття. Завдяки цьому територія довкола будинку і на подвір’ї чиста. Ти вже не ламаєш голови, куди подіти сміття, — відповідає житель Тиманівки Олександр БЕЗБАХ. — Колись раніше вся територія довкола села була закидана. Сміття скидали у лісі, в яри, під паркани, хто куди міг придумати. А тепер у нас порядок і гармонія з природою. Платимо небагато, по 12 гривень на місяць із хати, так само за воду. Водогін майже у кожному дворі. Живемо зручно і комфортно».

Тим часом до розмови долучається сільський голова Сергій УРСУЛЕНКО. Розповідає, що ідея створити комунальне підприємство, яке б обслуговувало сільську територію, виникла давно, оскільки ситуація з вивозом сміття була катастрофічною і потребувала вирішення.

«Раніше питанням упорядкування сільської території займався колгосп, коли його не стало, все лягло на плечі сільської ради, у якої ані техніки, ані грошей не було. Торік нам вдалося залучити техніку, яка була в розпорядженні ліквідованого обласного протитуберкульозного санаторію, на додачу отримали кілька тракторів із реорганізованого комунального сільськогосподарського підприємства. В рамках децентралізації почав наповнюватися бюджет (у селі діє пекарня та цегельний завод. — Авт.). Таким чином сформували власний транспортний парк, який складається із шести одиниць техніки, це самоскиди, трактори, маємо бочку-асенізатор та газон бортовий, — розповідає Сергій Урсуленко. —  Провели просвітницьку роботу з жителями сільської громади, бо без цього ніяк. Треба було пояснити, донести до людей, що за вивіз відходів повинен платити той, хто їх продукує. Тобто якщо якийсь пан Іван випив воду з пляшки, з’їв цукерку, розпакував телевізор, то саме він, а не сільська рада має оплатити вивіз пляшки, обгортки, пінопласту й картону. Тому перше, що зробили в цьому напрямку, завели книжки на кожне будинковолодіння, уклали договори з кожним господарем, зобов’язали комунальне підприємство вивозити тару та пакувальні матеріали у певні дні і в спеціально облаштоване місце. Відверто скажу, що спершу люди не надто охоче платили, але згодом звикли до платних послуг і тепер виносять сміття в мішках на вулицю, які трактор збирає. Люди звикли до цього порядку, і коли трактора немає, телефонують у сільраду і запитують, коли буде. Деякі селяни навіть стежать за тим, щоб ніхто не викинув сміття в несанкціонованому місці. Одним словом, дисципліна!»

У планах новоствореного сільського жеку — розширення спектру послуг. Навесні розпочнуть вирізати чагарники, планують упорядкувати стадіон, кладовища, пофарбувати паркани, а ще закупити косарку для покосу трави на прибудинкових територіях. Крім цього, комунальники розмірковують над тим, щоб створити будівельну бригаду і надавати послуги з ремонту та навіть будівництва житла. Водночас працюють над тим, щоб охопити комунальними послугами і найближчі села, які разом з Тиманівкою увійшли в Тульчинську об’єднану територіальну громаду (це ще п’ять населених пунктів — Дранка, Одаї, Суворівське, Пестель та Ганнопіль). Словом, дивлячись на це невелике село, починаєшь розуміти, що навести лад і бути справжнім господарем на своїй землі не так вже й складно. Головне — мати бажання і працювати.