ГЕРОЇ ЇХ ЧАСУ
Багато психологів твердить, що схильність до героїзації — одна з характерних особливостей дитячого віку. І молодші школярі, і підлітки дуже часто створюють собі кумирів, щоб бути схожими на них, наслідувати їхні вчинки, манеру одягатися й говорити. Дитячий кумиризм природний за своїм єством, чого не скажеш про образи героїв. Дуже часто вони формуються не в свідомості дитини, а ззовні — в колективній свідомості мікросоціуму довкола неї. Дитина лише з притаманним дитинству конформізмом приймає готові образи. Ще декілька десятиріч тому герої, як і все інше, були «всенародними» й це пояснювалося вимушеною відсутністю інакомислення (навіть серед дітей). Сьогодні також існує безліч чинників впливу на дитячу свідомість. Найбільш могутніми з них є засоби масової інформації (особливо — телебачення) і стереотипізовані думки однолітків. Сучасна молодь, на думку старших поколінь, не спроможна прагнути до високих ідеалів і пізнавати справжніх героїв. З метою довести чи спростувати таке припущення, виявити, в деякій мірі, реальні тенденції героїзації в дитячому суспільстві кореспондент «Дня» вирушила до столичних шкіл і звернулася до молодших і старших школярів із запитанням: «Кого ви вважаєте своїм героєм, кумиром, на якого ви прагнете бути схожим?»
З відповідей опитаних учнів другого, сьомого та десятого класів 92-ї і 169-ї київських шкіл (разом 90 осіб) стало зрозуміло, що дитячі ідеали зазнають з віком значної трансформації. Герої малят фактично в однакових пропорціях мають обличчя мами, тата, брата й сестри, шкільної вчительки — 11 осіб, і телевізійних зірок — 13 осіб. Ще 6 осіб вважають своїми героями казкових персонажів, це в основному дівчатка. У середніх класах (7 — 8 клас — початок підліткового віку), як правило, має місце тенденція зменшення значущості батьків, зате значно зростає авторитет однолітків і знаменитих особистостей. І дійсно, лише 9 з 34 семикласників назвали своїми героями близьких людей, інші ж вважають гідними для наслідування зірок естради та кіно (Клавдію Шиффер, Наталю Орейро, Арнольда Шварценеггера, Алсу й, навіть, мультиплікаційних покемонів). А ось зі старшокласниками ситуація набагато складніша: героїзм, яким вони наділяють людей, визначається переважно рівнем досягнутих в житті успіхів. Бажаючи багато чого домогтися в майбутньому, дорослі школярі зневажають невдах і звеличують людей, і без того окрилених славою (іноді навіть поганою). Багато юнаків, наприклад, назвали своїм героєм Білла Гейтса (президента комп'ютерної компанії «Microsoft»). Деякі, найбільш «просунені», мріють і прагнуть бути схожими на відомих політиків (Тоні Блера, Кофі Аннана тощо; ми змушені зазначити, що в цьому списку не виявилося вітчизняних персонажів). І навіть ті підлітки, для яких кумири — це їхні батьки, все одно апелюють до їхньої успішливості.
Важко зробити будь-які однозначні висновки щодо ідеалів нового покоління — у кожного з опитаних по-особливому протікає процес дорослішання, кожного оточує власне виховне середовище, кожен володіє індивідуальними психологічними характеристиками. Але, судячи з усього, повна дегероїзація суспільства, про яку так багато зараз кажуть, нам не загрожує. Особливо в це віриться, коли серед молоді зустрічаються рідкісні випадки розуміння справжнього героїзму. Коли, наприклад, учень 10 класу пише: «Справжній герой — це мій батько, який, попри свою сліпоту, «тягне» всю родину…»
ДОСЛІВНО
Рома КУЛІШ, учень 7 класу:
— Для мене мій герой — це мій старший брат. Він ніколи не ображає інших людей, завжди мирно і спокійно з'ясовує стосунки. І це має свої результати. Я прагну до того, щоб бути схожим на нього — стараюся розуміти людей, допомагати їм, вирішувати свої проблеми без шкоди для навколишніх.
Ангеліна КАРЯКІНА, учениця 11 класу:
— Є два типи людей: перший — люди, які «йдуть напролом», досягають своєї мети будь-якою ціною, так би мовити, «йдуть по трупах». Але коли вони приходять до цієї мети, у них вже немає справжніх друзів, їм нікому довіритися. Другий тип — люди, які жертвують досягненням мети заради збереження своїх людських якостей: доброти, порядності. Мій герой — людина, яка об'єднує в собі риси обох типів. Людина, що досягає свого, залишаючись при цьому людиною. Це важко, але я хотіла б стати саме такою.
Саша ЗАВЕРТАЙЛО, учениця 2 класу:
— Я б хотіла бути схожою на свою сестру. Її оцінки кращі за мої. А я хотіла б вчитися так само добре, як вона. Я завжди беру з неї приклад. Вона мені допомагає. Коли я буду, як вона, навчатися в сьомому класі — я буду на неї схожа.
Альоша ПОПОВ, учень 11 класу:
— Мій герой — це я сам. Я хотів би залишитися самим собою, тому що я подобаюся собі саме таким. Кардинально що- небудь в собі змінювати я не збираюся. Напевно, буде нескромно говорити, якими саме «геройськими» якостями я володію. Нехай про це краще розкажуть мої друзі.
Катя ІЛЬЇНА, учениця 9 класу:
— Я вважаю, що людина повинна бути відкритою і завжди залишатися сама собою. Зараз такий час, що багато намагаються за когось себе видавати, а людей, які дійсно не бояться себе, дуже мало. Цих людей я дуже поважаю і вважаю їх справжніми героями. У мене є такий один друг. Напевно, саме він мій герой, мій ідеал. Я прагну бути на нього схожою.
