Коротко / СУСПІЛЬСТВО

Сімейні лікарі розпочали роботу

У середині листопада іспит зі спеціальності «Сімейна медицина» склали одинадцять лікарів Луганщини. Це перший десант, «який висадився» в декількох сільських амбулаторіях області. Створення таких закладів записане в плані розвитку області до 2010 року. Сьогодні вже можна говорити про перші результати. Крім терапії та педіатрії, майбутні сімейні лікарі вивчають ще двадцять дисциплін. Зарплата сімейного лікаря, яка, до речі, вища, аніж у фахівця вузького профiлю, буде виплачуватися з районного бюджету. Примітно, що медичне обслуговування сільських трудівників і їхніх сімей у амбулаторіях протягом п'яти років буде безкоштовним, повідомляє кореспондент «Дня» Алла АНТИПОВА. Робота зі створення сільських лікарських амбулаторій — справа вельми серйозна. Завідувач кафедрою педіатрії Луганського медичного університету, доктор медичних наук, професор А.Рєзнікова нарікає на брак фінансування, через що з'являються складності не тільки в створенні робочих місць, а й забезпеченні їх необхідним обладнанням, автотранспортом й іншим. Однак одинадцять робочих місць для сімейних лікарів нинішнього року вже створено.

Вони живуть за себе і за свого вчителя

Це сталося 29 листопада 1983 року в школі № 2 райцентру Іваничі, що на Волині. Учитель початкової військової підготовки капітан запасу Юрій Лелюков на уроці пояснював десятикласникам принцип дії ручної протипіхотної гранати. Серед наочного приладдя, нещодавно одержаного з військкомату, вибрав потрібний зразок, показово висмикнув чеку. І вмить зрозумів, що тримає в руках не навчальну, а справжню бойову гранату і що в нього залишається чотири секунди. Що він міг зробити за ці секунди? Наказав школярам лягти на парти, а сам накрив смертоносний заряд своїм тілом. Минулого понеділка в Іваничівській середній школі № 2 відбулося традиційне вшанування світлої пам'яті Юрія Лелюкова, повідомляє кореспондент «Дня» Олег ПОТУРАЙ. У траурних заходах, як завжди, взяли участь і ті колишні десятикласники, котрi були захищені від смерті своїм незабутнім учителем. Вони прожили відтоді ще стільки, скільки їм було від народження до того трагічного дня. За себе і за нього.