Літо в наметі

По завершенні канікул відповідальні особи, як завжди, звітують про фактично стовідсоткове охоплення учнівської молоді різними формами відпочинку. Однак відвідування пришкільних таборів, на які подекуди припадає відсотків сімдесят, а то й вісімдесят цього відпочинку, навряд чи можна вважати елементом повноцінного оздоровлення школярів.

Але виявляється, альтернатива є. Йдеться про ідею, що була втілена в Сумській області громадськими організаціями й уже довела своє право на існування. А саме — про проект під назвою «Європа-вектор», який, у рамках проекту Європейської Комісії «Розвиток громадянського суспільства в Києві та вибраних регіонах України», нинішнього року впроваджували обласний благодійний фонд «Благовіст» спільно з екологічною скаутською організацією «ЕСКО» та Федерацією дитячих організацій — спілкою піонерських організацій (ФДО СПО) Сумщини.

Проект здійснювався за фінансової підтримки Європейського Союзу та був підтриманий обласним управлінням у справах сім’ї та молоді. Полягав він у відпрацюванні моделі оздоровлення дітей шляхом організації літніх таборів нового типу. Зразком такого табору стало наметове містечко поблизу села Курган Лебединського району. Власне, у цій мальовничій місцевості, біля річки Псел, розташувалася базова стоянка для ряду літніх краєзнавчих експедицій, які змінювали одна одну й участь у яких взяли кількасот учнів області.

Кожна зміна у цьому наметовому таборі мала своє особливе спрямування: мистецьке, природниче, патріотичне тощо. Так, під час наших відвідин Кургану тут дружно уживалися скаути, юні хіміки-екологи, астрономи та лінгвісти...

Збудовані скаутами курені зацікавили особливо. Керівник проекту «Європа-вектор» і «командир» курганського табору Євген Анохін пояснює: побудувати власноруч курінь повинен вміти кожен, хто хоче стати скаутом. Це — одна з обов’язкових умов. А ще, розповідають хлопці, щоб стати скаутом, треба пройти багато випробувань. Скажімо, прожити добу на «автономному існуванні» — коли тобі видають продукти, а ти вже сам готуєш собі їжу або ж і примудряєшся поповнити свій раціон за рахунок «підножного корму»: в лісі є гриби, ягоди. А про «нитку Аріадни» чули? Маєш іти вночі через ліс, тримаючись протягнутої між дерев тоненької ниточки. Одна помилка, необережність чи неуважність — і легко заблукати.

Поряд — літня мовна школа, де діти, відпочиваючи серед чудової природи, водночас вивчають англійську мову. Допомагає їм у цьому американець, волонтер корпусу миру. Ще одна група, оточивши Олександра Каніщева, котрий очолює відділ науково-технічної інформації на ОА «Селмі», а тут працює як волонтер, вчиться налаштовувати телескоп. Зараз вони наводять його на вершечок сосни, а вночі — роздивлятимуться зоряне небо. А юні хіміки тим часом під наставництвом заслуженого вчителя Олексія Гирі досліджують місцеві грунти та річкову воду: необхідне лабораторне обладнання, як і всі палатки, спальники тощо, було придбано за рахунок проекту.

Загалом ідея вдалася. У проекті залюбки працювали волонтери — досвідчені педагоги. І діти лишилися задоволені. Батьки, очевидно, теж. Адже «путівки» в такий своєрідний табір відпочинку, як у Кургані, коштують у кілька разів менше, ніж у стаціонарний заміський табір. Власне, за символічну плату, яка витрачається на збагачення дитячого раціону, школярі змогли не тільки з користю для себе провести час, а й повноцінно відпочити на лоні природи.

Трохи більше, звісно, боліла голова в організаторів. Керівники федерації дитячих організацій області Світлана Завальна та Євген Анохін, які вже мають чималий досвід проведення наметового відпочинку, від самого початку були готові до неминучої цікавості з боку санепідстанції. Саме працівники цієї структури стали чи не найчастішими гостями табору: як мінімум, раз на три дні приходили. Перевіряли прискіпливо, чи не порушуються санітарно-гігієнічні норми. Природно, коли стільки дітей проживає у наметах і харчується їжею, приготованою польовою кухнею, питань виникає багато. Однак увесь фокус в тому, що саме для такої форми дитячого відпочинку ці норми поки що в законодавстві не виписані. «Ми уже посуд миємо ледь не в п’яти тазиках, — розповідала Світлана Завальна. — Один з водою, куди додається засіб для миття посуду, інший — з гарячою водою, ще інший — з холодною...» «А молоко п’ємо тільки коли й корові, і її власнику зроблено флюорографію», — додає жартома Євген Анохін. Насправді доводиться дотримуватися усіх мислимих і немислимих вимог. Скажімо, жителі навколишніх сіл спокійно п’ють воду з місцевих колодязів. «Курганівцям» же це заборонили — воду спеціально підвозять.

І все-таки, навіть попри якісь непорозуміння, позитив очевидний. З тим, що подібна форма дитячого відпочинку має право на існування, погоджується заступник голови Лебединської райдержадміністрації Лілія Прокопова. Нагадуючи при цьому, що кошти, які виділяються з бюджету на оздоровлення дітей, є недостатніми. Разом з тим, «наметовий» відпочинок за своєю доступністю, мабуть, не має собі рівних. То чому б не запозичити досвід Кургану? Звісно, потребує врегулювання нормативна база, бо такі проблеми, з якими довелося зіткнутися сумчанам, знайомі усім регіонам, які коли-небудь практикували щось подібне. А бажаючих провести літо в наметі, думається, ніколи не бракуватиме. Принаймні в Сумському регіоні від такої форми відпочинку відмовлятися не збираються.