Медична реформа. З грошима чи без?

Медики дещо занепокоєні майбутніми новаціями у сфері охорони здоров’я. Приводів для цього вистачає. По-перше, є пропозиція Міністерства фінансів урізати бюджети всіх відомств на 25%. Такий документ отримали і в Академії медичних наук. По-друге, є стратегія реформування медичної системи, яка зараз проходить громадське обговорення. В ній теж є пропозиція щодо фінансування медичних установ. Академії медичних наук пропонують припинити державне фінансування взагалі. Таку інформацію гостро сприйняли в інститутах, які підпорядковані Академії. Бо йдеться про їхні робочі місця, заробітні плати та тисячі пацієнтів. По-третє, Київ із 1 січня буде впроваджувати власну медичну реформу, так чи інакше чергові зміни знову зачеплять усіх — від районних поліклінік до інститутів НАНУ.

Що робити і як не допустити фінансового краху в медичній системі, у кожного з її членів своє бачення. Приміром, у Науковому центрі радіаційної медицини, що підпорядковується АМН, зараз стурбовані проектом медичної реформи, де йдеться про припинення фінансування Академії. Нагадаємо, що над розробкою стратегії працювала дорадча група експертів з України та з-за кордону, у склад якої входив і нинішній міністр охорони здоров’я Олександр Квіташвілі. Тобто існує ймовірність, що більшість пропозицій у медичній пертурбації, очевидно, буде підтримано та впроваджено новобраним міністром.

— Така пропозиція насторожує... Як нам виживати — незрозуміло, — розповідає нам завідувач одного з відділень Наукового центру радіаційної медицини Олена Стадничук. — У центрі ми лікуємо потерпілих від Чорнобильської аварії. Наша клініка розрахована на 530 ліжок, за рік проходить лікування 8 — 9 тисяч пацієнтів. Без нашого центру Академія медичних наук, може, і буде існувати, бо вже стільки років пройшло після трагедії. А як же Інститут Амосова або нейрохірургії, які теж підпорядковані Академії. Навіть якщо зробити платні послуги, на самоокупній системі ми не протягнемо. Знайти інші джерела фінансування — для нас такий шлях не підходить, існувати повністю за рахунок пацієнтів медичний заклад не може, бо це великі площі, великі суми за послуги, харчування, це оплата праці тих же медичних працівників.

Що ж думають з цього приводу у самій Академії медичних наук, «День» запитав у члена Президії Володимира Міхньова. За його словами, найближчим часом відбудеться засідання Президії, де будуть розглядати питання щодо пропозиції Мінфіну скоротити свій бюджет на 25%. Будуть думати, де брати додаткові джерела фінансування. А от ідею припинити фінансування Академії взагалі, описану в медичній реформі, вважають неофіційною і такою, що витає в повітрі.

— Це не офіційний  документ, це наміри якоїсь групи, яка створила таку концепцію. Така думка дійсно є, але прийняти її не так просто, бо існування Академії захищено багатьма законами, треба проводити широке обговорення, робити певні законодавчі зміни, не думаю, що до цього дійде, хоча часи такі, що все може бути, — додав Володимир Міхньов.

Хоча власне реформатори, кому належить пропозиція позбавити державних коштів Академію медичних наук, пояснюють, що наразі всі ці ідеї на стадії обговорення, і на формування бюджету країни на наступний рік жодним чином не впливають. Навіть якщо таку пропозицію реформаторів уряд підтримає, то йтиметься не про повне позбавлення державних коштів, а про зміну системи фінансування.

— Фінансування за принципом бюджетної установи передбачає фінансування ставок та окладів її працівників. Експертна група вважає, що АМН має виконувати замовлення: вона його формує, визначає, хто це виконує тощо. Складаються інші механізми фінансування взагалі. Держава від імені МОЗ чи Кабміну має поставити завдання, що нам потрібні дослідження у певній медичній галузі, під це виділяються кошти, а Академія вже виконує це завдання, — пояснив нам голова експертної групи, що працювала над реформою, Володимир Курпіта.

Долю інститутів, підпорядкованих Академії, реформатори поки не зачіпають. Тож, можливо, сполохалися медичні колективи трохи передчасно. Зараз ліпше готуватися до майбутніх змін у медицині столиці. Бо тут уже все визначено остаточно і підтримано депутатами Київради.

— Найперші кроки — перерозподілити бюджет на медицину: за надані послуги, а не по кількості ліжок. Треба зупинити фінансування за принципом ліжко/день, бо ті ліжка, які є в лікарні, використовуються на 50%, але головний лікар намагається зберегти їх, бо отримує фінансування саме за їхній рахунок, — пояснював минулого тижня киянам заступник мера Михайло Радуцький. — Друге: ми відкриваємо з 1 січня вісім лікарень інтенсивної терапії, які будуть надавати тільки висококваліфіковану допомогу — реанімаційні заходи або хірургічні втручання. Ніде у світі немає такого, щоб хворий із гастритом лежав у лікарні 21 день. Після інтенсивної терапії його продовжуватимуть лікувати амбулаторії сімейного типу чи районні поліклініки.

Як і обіцяли киянам раніше, у столиці створять муніципальну страхову компанію. Як пояснює Радуцький, вона буде конкурувати з іншими страховиками, але її завдання — знайти додаткове фінансування для київської медицини і надавати якісні послуги. Також планують забрати у лікарень функцію прання білизни, це буде робити одне комунальне підприємство для всіх медзакладів. Економія від цього — кілька мільйонів гривень. І є пропозиція, щоб лікарі, які працюють в ТМО «Стоматологія» (державна структура), зареєструвались як приватні підприємці. Влада Києва обіцяє їм натомість пільгові умови для оренди своїх робочих місць.

За словами Радуцького, на 95% новації по-київськи збігаються зі стратегією медичної реформи для всієї країни. І що головне — додаткових коштів на всі ці зміни не треба. Тому столична влада хоче зробити Київ пілотним містом у медичному реформуванні. Про це проситимуть міністра Квіташвілі. Позитивні зміни обіцяють уже за півроку.

КОМЕНТАР

«ІДЕЇ АБСОЛЮТНО ВІДІРВАНІ ВІД РЕАЛІЙ»

 Віктор СЕРДЮК, президент Всеукраїнської ради захисту прав та безпеки пацієнтів:

— Із одного боку добре, що міністр охорони здоров’я Квіташвілі був у стратегічній групі, що розробляла цю реформу, але ж невідомо, автором яких положень реформи він є, тобто, що він відстоюватиме. Його призначення можна виправдати лише за його уміння, реалізовані в Грузії. Власне, чергова концепція мені нагадує якесь захворювання — «реформоформію». Ідеї абсолютно відірвані від реалій.  У нас іде війна. Але там не згадується про військово-польову медицину, переплутані значення екстреної та швидкої медичної допомоги і сказано, що це все не на часі. А концепції військово-польової медицини базуються виключно на мережі цивільних екстрених станцій. 90% усіх поранених так чи інакше транспортувалися б цивільними «швидкими». Про це абсолютно не йдеться. Ми зараз готуємо окремий коментар щодо стратегії, формуємо громадський медичний моніторинговий комітет із іншими експертами, бо далі жити з такими рішеннями не можна.

Усе, що генеруватимуть реформатори, ми аналізуватимемо з точки зору ризиків, про що теж не згадується, бо не йдеться про те, а що буде, якщо не вийде змінити так, як заплановано. У стратегії ні слова не йдеться, хто відповідатиме за реформу. В одному місці згадується, що саме цим будуть задоволені пацієнти, але чим саме? Де прописано, що йде завдання, щоб люди менше платили зі своєї кишені, бо це призводить до зубожіння. Реформа не відповідає фундаментальним вимогам Асоціації з ЄС і, відповідно, не відповідає Європейській соціальній хартії, статті 11, що гарантує право на здоров’я. Цього року відбувалися виставки Європейського комітету щодо соціальних прав про повну невідповідність системи охорони здоров’я України вимогам статті 11; власне, ці вимоги є обов’язковими до виконання. А те, що пілотним визнали Київ у цій реформі, то тут буде цікаво. Бо що значить міняти власника лікарні, як продавати та приватизувати те, у що вкладено сотні мільйонів уже українських грошей? Сьогодні продадуть лікарню, зроблять готель, пообіцявши, що побудують ще три медзаклади за містом. А потім  пояснять, що у зв’язку з війною та економічною кризою відмовились будувати лікарні. І це ще один аргумент,  чому створюємо медичний центр моніторингу для контролю за такими випадками.