«Мого брата Росії замало...»

«Бекіра перевели з реанімаційного блоку до пульмонологічного відділення. Стан його стабільно важкий. Сьогодні (20 грудня. — Ред.) мені довелося поспілкуватися з лікарем. Сказали, що Бекір дуже слабкий, йому продовжують робити уколи, але оскільки в пульмонології немає місць, він лежить у коридорі. За ширмою. Його охороняють три охоронці. Проводять лікування, яке має зняти набряк легень. Спілкування з лікарем відбувається сухо, повну картину вони дати не можуть», — говорить Аліє, активіста кримськотатарського національного руху, дружина Бекіра Дегерменджі, затриманого 23 листопада разом з іншими людьми за так зване «вимагання в особливо великому розмірі». 14 грудня Бекіра із СІЗО доправили до реанімації — чоловік серйозно хворий, має хронічну астму.

Аліє зараз у Криму, розповідає про стан Бекіра «Скайпом». Її слухають кілька десятків людей, які прийшли до Кримського дому в Києві на вечір солідарності з родиною Дегерменджі. У цій родині від окупантів постраждав не лише 65-річний Бекір. Його сина Мустафу в травні 2015 року затримали за надуманим звинуваченням у масових заворушеннях під час акції на підтримку територіальної цілісності України 26 лютого 2014 року (так звана «справа 26 лютого»). Майже два роки Мустафа провів у СІЗО, в квітні цього року хлопця перевели під домашній арешт, а розгляд справи в суді триває досі.

ІЗ ЛІТНІХ ЛЮДЕЙ РОБЛЯТЬ РОЗБІЙНИКІВ

Так звана «справа Веджіє Кашка», фігурантом якої є Бекір Дегерменджі, навіть через три роки після анексії, коли світ дізнався про викрадення, вбивства і тортури неугодних, вражає жорстокістю. Нагадаємо, 23 листопада силовики в  Криму затримали Бекіра Дегерменджі, Асана Чапуха, Руслана Трубача і Кязіма Аметова. Їм висунули звинувачення у вимаганні, вчиненому групою осіб, та відправили до СІЗО Сімферополя. Гроші затримані начебто вимагали в громадянина Туреччини Юсуфа Айтана. Обвинувачені пояснюють, що лише просили цю людину повернути вкрадені гроші ветеранові кримськотатарського національного руху Веджіє Кашка. Самій Веджіє, якій було 83 роки, коли вона побачила ці затримання, стало зле, вона померла в машині «швидкої допомоги».

Інший затриманий, Асан Чапух, теж у важкому стані. Через інсульт у чоловіка відмовляє ліва сторона тіла, набрякло око, він оголосив голодування. Як розповів адвокат Едем Семедляєв, який поспілкувався з учасниками вечора солідарності «Скайпом», Асан пересувається за допомогою співкамерників.

У СІЗО ЇХ ВВАЖАЮТЬ СИМУЛЯНТАМИ

«Коли заарештували мого брата, я думала, що вони на цьому зупиняться. Коли його відпустили під домашній арешт, ми сподівалися, що все-таки це закінчиться, що ця трагедія минула. Але виявилось, що Росії замало мого брата, і вони вирішили заарештувати ще й мого батька, — говорить Мавіле Дегерменджі, донька Бекіра. — Звинуватили батька в тому, що він вимагав гроші в незрозумілої людини, громадянина Туреччини, який опинився в Росії. Я була свідком того, як мій батько розмовляв із цим паном, Юсуфом Айтаном. Можу завірити зі 100-відсотковою гарантією, що мій батько не погрожував цій людині й не ображав її. Хто хоч трохи знає мого батька, той ніколи не повірить, що він міг вимагати гроші й, ще гірше, погрожувати життю людини. Те саме можу сказати й про інших фігурантів справи».

У сімферопольському СІЗО досі вважають, що Бекір Дегерменджі та Асан Чапух симулюють. До Бекіра не підпускають ані адвокатів, ані рідних, з якими розмовляють грубо. «За день до того, як батько потрапив до реанімації, коли в медсанчастину СІЗО принесли ліки для нього, маму та тітку запевняли, що йому значно краще. Абсолютно випадково ми дізналися, що він у реанімації, — згадує Мавіле.   — А коли батько був у медикаментозному сні, лежав у реанімації, він був прикутий наручниками до ліжка. Настільки вони бояться наш народ!»

Аліє Дегерменджі добре тримається й каже, що давати прогноз щодо стану Бекіра поки не можуть. «Гадаю, зараз головне — щоб йому справді надали кваліфіковану допомогу, тому що все було настільки затягнено...       — розмірковує Аліє. — Хоч скільки б ми казали про те, що треба покласти його до лікарні, нам відповідали, що він почувається задовільно. Тільки після того, як він знепритомнив, його вивезли до реанімаційного відділення».

ІЗ НАДІЄЮ НА ЄСПЛ

Зараз «справа Веджіє Кашка» — на стадії слідства. Адвокат Едем Семедляєв змальовує ситуацію: «Побачитися з Бекіром нам не вдається — посилаються на те, що в лікарні немає умов, щоб можна було це зробити, адже в СІЗО ми зустрічаємося в окремих слідчих кабінетах. Тому вже з 12 грудня ми його не бачимо, лише зі слів лікарів можемо знати про його стан».

Поки триває слідство, адвокати не можуть зробити практично нічого. «Єдине, маємо збирати інформацію на потерпілого — хто він, чи це одиничний випадок, чи подібне вже було, — продовжує Едем. — Враховуючи стан людей, ми маємо подбати про їхнє здоров’я. Це люди літнього віку. Це — тортури. Або слідство хоче так схилити їх визнати провину, або просто хочуть вбити людей».

Адвокат зазначає, що ще до того, як Бекір потрапив до реанімації, він подав клопотання слідчому про зміну запобіжного заходу. Також захист писав скарги до СІЗО та медсанчастини, а після того, як Бекір опинився в реанімації, скарги надсилали до так званої прокуратури Криму і російського омбудсмена. Жодної відповіді досі немає.

Є сподівання на Європейський суд з прав людини. Туди Едем Семедляєв подав заяву з проханням про екстрені заходи. 19 грудня звідти адвокатові надійшов лист, що заява прийнята і на розгляді, але станом на 20 грудня реакція на звернення була невідома. «Навіть якщо за цією заявою нам відмовлять, хоча б керівництво Російської Федерації буде в курсі, що ця ситуація — на контролі Європейського суду», — резюмує Едем.

«ЦЕ — МАТЕРІАЛИ ДЛЯ МАЙБУТНЬОГО СУДУ»

Надію на хороше, навіть за таких обставин, давала присутність на події заступника голови Меджлісу Ільмі Умерова. Річ у тім, що першу зустріч на знак солідарності з жертвами репресій у Криму присвячували саме йому. Це відбулося наприкінці вересня, коли Ільмі Умерова засудили до двох років колонії-поселення, що, через стан його здоров’я, адвокат Микола Полозов порівняв зі смертним вироком. У жовтні, нагадаємо, його звільнили завдяки втручанню президента Туреччини Реджепа Таїпа Ердогана.

Підтримати родину Дегерменджі прийшов голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров, заступник голови Меджлісу Ахтем Чийгоз і знакова для кримськотатарського національного руху постать — Мустафа Джемілєв.

«Що ми можемо зараз зробити? На жаль, дуже мало. Поки існує цей окупаційний режим, тиск і репресії й надалі триватимуть. Путіну треба, щоб усі люди були в страху, щоб усі мовчали, — наголосив Мустафа Джемілєв. — Ми в міру своїх можливостей намагаємося інформувати світову спільноту. Це дає якісь результати. Багато міжнародних організацій постійно приймають резолюції з засудженням Російської Федерації, з вимогою звільнити політв’язнів та окуповану територію, але поки це не дає результатів. Однак казати, що все це марно, — ні, зовсім не так. Усі матеріали, які збираються, — це матеріали для майбутнього суду над окупантами, над конкретними злочинцями. Зараз наше завдання — максимально підтримати співвітчизників».

БІЛЬШЕ РЕПРЕСІЙ — БІЛЬШЕ ПРОТЕСТІВ

До речі, заступниця координатора громадської організації «Крим SOS» Євгенія Андреюк навела дані щодо утисків на півострові протягом 2017 року. Серед тенденцій, відзначених Євгенією, почастішало використання адміністративного законодавства для переслідувань нелояльних владі. «За нашими підрахунками, було щонайменше 135 випадків адміністративного переслідування начебто за несанкціоновані масові заходи — це одна з найпопулярніших статей, за якою висуваються звинувачення. Основні санкції — штрафи та арешти. Це роблять, бо адміністративне переслідування помітно не так сильно, як кримінальне», — пояснює правозахисниця.

Євгенія додає, що цього року всі міжнародні організації звертають увагу на цілеспрямоване переслідування кримських татар та українців на півострові. Це може стосуватися не лише активістів, а й звичайних людей, відбувається за етнічною ознакою. Втім, на противагу посиленню репресій, цього року спостерігали посилення громадянської активності. «І услід за цим, природно, відбулось і посилення переслідувань, — констатує правозахисниця. — Не лише активістів, а й незалежних журналістів та адвокатів». 

Правозахисникам невідомо про жодні викрадення цього року, проте відбулося щонайменше шість незаконних затримань, коли людей катували, а потім відпускали. Також порушено мінімум 21 кримінальну справу, серед яких і «справа Веджіє Кашка».

«ВЕСЬ НАШ НАРОД ПЕРЕБУВАЄ ПІД ПРИЦІЛОМ»

Під час зустрічі в Кримському домі люди могли висловити таку важливу зараз підтримку родині Дегерменджі та пожертвувати кошти на допомогу їй. У Кримському домі вже планують наступну таку зустріч, загальна назва цих подій — «Київська кримська солідарність». Як розповідає програмний директор Кримського дому Алім Алієв, імовірно, вона відбудеться 15 січня й буде присвячена фігурантам «справи Веджіє Кашка».

«Ідея таких зустрічей прийшла, коли загострилася ситуація з Ільмі Умеровим. Тоді ми буквально за добу зробили розсилку, зібрали людей, і в такому форматі, з телемостом із об’єднанням «Кримська солідарність» (допомагає жертвам репресій у Криму. — Авт.), яке розташоване безпосередньо на півострові, комунікували. Тепер ми вдруге робимо таку річ, підтримуємо й усіх політв’язнів, і конкретно родину Дегерменджі, де абсолютно нонсенсна ситуація, — каже Алім Алієв. — Є кілька причин, чому ми це робимо. По-перше, щоб підтримувати родини. По-друге, щоб акумулювати кримський ресурс на материку, щоб люди тут не забували, що є їхні співвітчизники, які потребують уваги. По-третє, ми намагаємось привернути увагу до цієї теми. Більше того, ми активно працюємо з міжнародною спільнотою. Тема деокупації Криму має постійно звучати в міжнародному контексті».

«Те, що відбулось з нашою родиною, те, що відбувається з усіма кримськими татарами, це — прямий тиск на весь народ, — переконана Мавіле Дегерменджі. — Але скажу, оскільки недавно приїхала з Криму, що наш народ тримається й не зупиняється. Він боротиметься до кінця. Бо жоден наш співвітчизник ні в чому не винен. Я не знаю, що на нас чекає далі, але вірю: спільними зусиллями, міжнародним тиском ми щось зробимо й врятуємо наших героїчних людей».