«Ми готові виправдати довіру народу»
Разом із волонтерами кореспондент «Дня» провідав військових на Херсонщині та дізнався, як звичайні люди надихають наших бійців на захист рідної землі
Із настанням холодів найактуальнішою потребою для військовослужбовців, які виконують завдання в польових умовах, стало тепле житло, зимові речі та взуття. І хоча чиновники з Міноборони кажуть про високі відсотки забезпечення солдатів, у реальності часто доводиться спостерігати зовсім іншу картину.
«ЗДАЄТЬСЯ, ДЛЯ ВОЛОНТЕРІВ НЕМАЄ НЕМОЖЛИВОГО»
Волонтер Сергій Обідець, який кілька разів на тиждень возить допомогу солдатам по області та в зону АТО, розповідає, що ця діяльність стала для нього одним із сенсів життя. «Коли побуду цілий день вдома, починає «гризти» совість, що я міг щось зробити для наших бійців, але в цей час займався іншим», — каже Сергій. Цього разу його фургон забито матрацами, подушками, ковдрами та різними консерваціями. Спочатку ми заїжджаємо в одну із частин у Цюрупинському районі. Тут його тепло зустрічають знайомі військові, дякують за подарунки і кажуть, що за останні місяці відчули велику увагу до себе від небайдужих громадян. «Умови служби в нас задовільні, вони дають змогу виконати ті бойові завдання, які стоять перед нами. Із забезпеченням є великі проблеми. Зокрема, із одягом. Наприклад, берці видано мені востаннє 2008-го... Велике спасибі всім волонтерам. Ми прекрасно розуміємо стан, в якому опинилася наша країна, але попри це люди несуть останнє, — каже один із військовослужбовців цієї частини Роман. — Їжа, одяг, запчастини до техніки, спецприлади... Здається, для них немає неможливого. При такому підході народу до нас, гадаю, Збройні сили зобов’язані будь-що захистити Україну. Я народився в Росії, але на момент розпаду СРСР жив тут, звідси пішов до війська, тут пройшла моя служба, тут живуть мої рідні. Я вважаю, що це моя земля, яку треба берегти від будь якого ворога».
«ЩОБ ХЛОПЦІ ЗНАЛИ — ЇХ НЕ ЗАБУВАЮТЬ»
Ми повертаємось на дорогу — у бік Каланчацького району. Далеко в степу, за кілька кілометрів до Армянська, тут несуть службу артилеристи. Частину цих військових розквартировано по домівках у сусідньому селі, але під час бойового чергування їм доводиться жити в наметах. Навіть із буржуйкою, «голий» намет на сирій землі в умовах постійних степових вітрів — не кращий спосіб зігрітися, не те, щоб відпочити. Волонтери вирішили допомогти. «Люди дізналися, що треба контейнер для обладнання його під житло для військових. Знайшли мене, дзвонять, кажуть: «Приїдьте, заберіть». Через годину випадково познайомились із чоловіком, який на 30 тисяч гривень забезпечив нас будматеріалами. Все забрали, привезли сюди і вже в польових умовах, разом із солдатами утеплювали, проводили зварювальні роботи. А інші небайдужі люди допомогли з буржуйками, — розповідає Сергій Обідець. — Усі гуртом зробили для хлопців більш-менш комфортні умови. Тепер там є холодна і гаряча вода, пічка, буржуйка, умивальник, спальні місця, енергозабезпечення від генератора, щоб телефон зарядити і телевізор подивитися. Але головне, що є де нормально поспати, не буде затікати вода, шуміти вітер. А якщо його закопати під землю, вийде ще й непогане укриття. У двох вагончиках можуть перебувати шістнадцять людей».
ВІЙСЬКОВИМ ПОТРІБНА АНАЛІТИЧНА ІНФОРМАЦІЯ. «ЧИТАТИМЕМО «ДЕНЬ» ПІД ЧАС ЧЕРГУВАНЬ», — КАЖЕ СТАРШИЙ СЕРЖАНТ ОЛЕКСАНДР МАРКЕВИЧ
Бійці саме доводили нові приміщення до ладу: підфарбовували, випробовували буржуйки і... прикріпляли на стіни дитячі малюнки, передані солдатам учнями Херсонської школи №14. «Діти відреагували дуже швидко, написали листи, оформили малюнки і новорічні ялиночки для наших бійців, — зазначає священик УПЦ КП Ігор Петренко, який приїхав освятити житло військових. — Хочемо, щоб і в них тут щось нагадувало про свята, а хлопці знали, що їх не забувають, бо вони роблять велику справу».
«СПОДІВАЄМОСЬ НА ЗЛАГОДЖЕНУ РОБОТУ ВЛАДИ»
Солдати спілкуються з волонтерами, як з друзями, знають один одного не один місяць. Хлопці дякують за обладнані контейнери і додають: «Усім би такі пости для чергування». «Умови бувають складними, але ходити, скиглити і чекати, що нам хтось допоможе, ми не можемо. Із самого початку, коли потрапили сюди в березні, було складніше. Нині вже легше, обжилися, — коментує «Дню» старший сержант Олександр Маркевич. — Ці вагончики нам дуже доречні. Із одного ми зробили два, розпилявши навпіл. Тепер вони мобільніші. Винесли сміття, утеплили. Вже — на фінішному етапі. Дякуємо всім, хто допомагав. А ще сподіваємося на таку ж злагоджену роботу в керівництві держави, щоб влада звертала увагу на Збройні сили так, як це роблять люди».
ЦЬОГО РАЗУ ВОЛОНТЕРСЬКИЙ ФУРГОН ДО САМОГО ВЕРХУ ЗАБИТИЙ МАТРАЦАМИ, ПОДУШКАМИ, КОВДРАМИ ТА РІЗНОЮ КОНСЕРВАЦІЄЮ
Щодо ситуації на відповідальній їм ділянці, то тут, кажуть військові, загалом спокійно, не порівняти із Донбасом. Є деякі труднощі з технікою, яку часто доводиться ремонтувати. «Наше завдання — прикриття адміністративного кордону. Раніше пройшли перепідготовку, довелося багато поїздити країною за цей час. Побували й у зоні АТО, поблизу Савур-Могили. Згодом передислокувались на Херсонщину, — каже сержант Олександр Палицький. — Щодо настроїв солдатів, то, звичайно, сподіваємося на мирне врегулювання конфлікту. Може, до тих, хто проти нас воює, колись дійде, який злочин вони вчиняють. А ми готові до всього: захистити людей від терористів, виправдати довіру народу і чітко виконувати накази командирів».
