«Ми єдині не тільки в горі»

«Біда не зламала! Біда – об’єднала!» - під таким гаслом пройшов перший всеукраїнський форум батьків, дружин, дітей загиблих героїв у Чернігові. Цей захід зібрав орієнтовно 200 жителів Чернігівщини та понад 150 представників з інших регіонів України. До Дня незалежності України його проведення ініціювали волонтери громадських організацій Чернігова «Єдиний волонтерський центр», «Єдина родина Чернігівщини», «Ресурс», «МАРТ», «Українська асоціація матерів», «Ініціатива «Активні громадяни», а обласна та міська влада надали вагому організаційну на фінансову підтримку.

Основною подією першого дня форуму став молебень біля пам’ятника «Борцям за волю та незалежність України» біля Катерининського храму в Чернігові. Далі учасники заходу пройшли ходою до центральної Красної площі, де хвилиною мовчання вшанували пам'ять своїх близьких, поклали квіти та поставили лампадки біля меморіальних стендів героїв Небесної Сотні та воїнів АТО.

В цей час курсанти та військовослужбовці стали ланцюжком і утворили «живу карту України», в центрі якої стояло символічне «Дерево єднання».  Колоски та трави для нього за задумом організаторів привезли делегації з кожного регіону. Згодом до військових долучилися й учасники форуму «Родинне коло України». Вони  взялися за руки, розгорнули прапори своїх областей. Це було дуже символічно та зворушливо!

Після фотосесії на згадку про ці хвилюючі миті родини  воїнів запросили до обласного академічного музично-драматичного театру ім. Шевченка. Там учасники заходу оглянули виставку «Блокпост пам’яті» з фотографіями та особистими речами воїнів-чернігівців, а також зворушливу експозицію «День Перемоги» – з фотографіями з сімейних архівів, що проілюстрували зв’язок поколінь захисників Батьківщини – від дідів-прадідів, які воювали на фронтах Другої світової, до їхніх онуків – сучасних героїв. Офіційна частина заходу розпочалася демонстрацією відеоролика про «Єдину родину Чернігівщини» та наших волонтерів. Голова облдержадміністрації Валерій Куліч висловив шану землякам, які мужньо захищають мирне життя рідної країни, та вклонився родинам воїнів-героїв. Слова вдячності прозвучали й на адресу волонтерів, чия допомога для армії та родин бійців є неоціненною.

Очільник області оголосив хвилину мовчання в пам’ять про загиблих воїнів, далі з нагоди 25-ї річниці незалежності України вручив високі державні нагороди – на жаль, посмертно. Так, орденом «Богдана Хмельницького» ІІІ ступеня нагороджено В’ячеслава Миколайовича Барановського – капітана; а орденом «За мужність» ІІІ ступеня нагороджено Сергія Івановича Бадуненка – солдата; Анатолія Володимировича Грищенка – старшину та Івана Івановича Сороку – старшого солдата. Нагороди отримали їхні рідні.

Сум за загиблими бійцями, слова підтримки їхнім родинам висловили Петро Юрченко з селища Народичі Житомирської області, міський голова Батурина Леонід Душа та голова Заліщицької міської ради Тернопільської області Алла Квач, котрі теж втратили синів на неоголошеній війні проти України. Проникливі поетичні рядки своєму загиблому нареченому присвятила Надія Ємець із Тернопільщини. А мама загиблого бійця АТО, представниця громадської організації «Єдина родина Чернігівщини» Людмила Житнікова зачитала хвилююче звернення матерів України до матерів Росії…

Наступного дня спілкування представників регіонів продовжилося. Вони ділилися своїми проблемами, болем, говорили й про те, як спільно відстоюють свої права – хтось успішніше, а хтось – безрезультатно. Зокрема, делегація з Дніпропетровської області, де на цей момент близько 460 загиблих, скаржилася, що їх не розуміють, що встановлення меморіальних дошок стає проблемою, що всі ті пільги, які їм має гарантувати держава, на жаль, доводиться «вибивати». Скаржилися, що не відчувають підтримки населення. Декому з жінок навіть доводилося чути такі нетактовні висловлювання: «Коли ви такі молоді встигли стати вдовами?!» У Черкасах нарікають, що гальмується ситуація з перейменуванням вулиць. Що земельні ділянки АТО-шникам виділяють лише на заболоченій території чи під високовольтною лінією, де ні будуватися, ні жити не можливо.

«Звісно, вони приїхали з великим болем, їм важко адаптуватися, тому що у них немає внутрішньої підтримки. Вони говорили, що дуже бояться, аби на їхньому горі хтось не робив собі піар, бо такі інциденти вже були, – поділилися власними спостереженнями представник групи волонтерів-психологів Світлана Ющенко. – Саме тому вони приїхали до нас з острахом. Ми пропонували їм таке: давайте об’єднуватися, і тоді, можливо, ми зможемо стати одне для одного підтримкою. Я помітила, що досить складна ситуація в Харківській області, де немає громадського об’єднання родин, жінки там просто збираються, намагаються щось зробити в пам'ять про своїх чоловіків».

Зате гарні враження у моєї співрозмовниці від спілкування з представниками Волині. Там у родини загиблих і демобілізованих телефонує соціальний працівник і повідомляє, пропонує ті пільги, які їм належать. Їх викликали до відповідних служб, допомагали в оформленні документів, у виборі земельних ділянок. Вони кажуть, що там вже всі родини отримали земельні ділянки. Їм допомагають у встановленні дошок, що для них дуже важливо. Схожа ситуація в Кіровограді. Цей досвід представники інших регіонів можуть взяти собі «на озброєння».

Організатори форуму «Єдина родина Чернігівщини» запропонували всім учасникам підписати меморандум, який би засвідчив їхні намір спілкуватися й надалі, підтримувати зв’язок між регіонами, спільно вирішувати проблеми, відстоювати свої права, брати участь у патріотичному вихованні молоді, а при потребі навіть пропонувати законодавчі ініціативи. Після обговорення та внесення деяких змін представники делегацій поставили підписи під цим документом і висловили готовність створити осередки «Єдиної родини» в своїх областях. А також домовилися про те, що естафету Чернігова та честь запросити до себе родини воїнів-героїв наступного року візьме Тернопіль. Адже цей захід їм дуже потрібний, що засвідчують відгуки учасників.

«ТАК, У НАС ГОРЕ, АЛЕ БІДА НАС НЕ ЗЛАМАЛА»

Анна, м. Луцьк:

– Дуже сподобався флешмоб на Красній площі, коли я тримала військового за руку, наче відчула поруч свого чоловіка, і коли та пісня лунала… Дуже приємно! І дуже відповідально, коли мені той колосок треба було вставляти докупи. Це була така гордість! Так, він загинув, віддав своє життя за цю країну, а я тут, хай буде цей колосок вкупі з усіма. І його в музей передадуть, це «Дерево єднання» буде в історії... Приїдемо додому – будемо стільки розповідати і нашим волонтерам, і нашим друзям, подругам, які не змогли приїхати. Так, у нас горе, але біда нас не зламала, біда – об’єднала!

«ВАЖЛИВО, ЩО НАС ПАМ’ЯТАЮТЬ»

Дружини загиблих Василя Лепетюхи та Сергія Брезгайла (м.Харків):

– Знаєте, подія нас об’єднала не хороша, але ми вдячні організаторам. Цей форум показує на всю Україну, що ми повинні буди єдині, і кожен українець повинен пам’ятати, що він засинає і просинається в мирній оселі завдяки цим хлопцям, які віддали життя, не зрадили присязі на вірність народу. Важливо для нас, що нас пам’ятають, нас запросили. Це на всю Україну повинен бути приклад! Цей захід показує, що ми єдині не тільки в горі, що в єдності наша сила.