«Мишка, Мишка, где твоя сберкнижка?»
Збиралася написати щось повітряно-весняне, пококетувати з передвесняними натяками і натякнути сірим хмарам, що подобрішали за зиму: ми втомилися, навіть взуття, наївшись по зав’язку вуличного бруду, жадає відпочинку. Вийшло так, що сама собі зіпсувала необхідний настрій, вирушивши вранці до відділення ощадбанку. Хотіла лише сплатити комуналку. У тісній кімнатці колишньої ощадкаси стояло декілька літніх людей, які прийшли перереєстровувати свої давно зниклі заощадження, тобто провести так звану актуалізацію. Дідусь, який вже кілька років тому отримав омріяну тисячу, бажав добавки і все не міг зрозуміти: сьогодні його лише внесуть до певного списку, а потім через декілька місяців, отримавши картку, повинен буде чекати, коли (можливо) Кабмін підкине грошенят. Несподівано він промовив фразу, значення якої ніхто не зрозумів: «Якщо навіть тобі брехали, це все одно було правдою». Однак вслухуватися нікому не хотілося, до того ж він страшенно дратував реєстратора і касира. Всім своїм видом ті показували: таких тупорилих треба ще пошукати. Втім, це визначення — цитата, добре, що глухуватий відвідувач не почув. Пані при цьому закочували очі, гримасували, шукаючи підтримки у нечисленних відвідувачів, ніби кажучи: самі бачите, в яких умовах доводиться працювати. І були вони далеко не юного віку — років під сорок кожній, до того ж — на роботі. Звичайно, жалюгідне це було видовище — багато разів ошуканий за життя старий і байдужі хамки. Настрій, де ти...
Відчуваю, що з таким початком дня із зимової сплячки не вискочити, доведеться ще активніше вичавлювати потрібний імпульс з усього, з будь-якої нісенітниці. Хай не виглядає клінічним випадком, але навіть з прогнозного рядка, наприклад, у Мадриді +15. Відразу можна і злетіти — так, добре там, де нас немає. Буде в реальності Мадрид чи ні — велике питання, але вписувати себе заново у завжди молоду весну вже давно час.
Наш мозок сильний і мобільний, коли загрожує біда або небезпека, але він майже беззахисний, коли довкола нудьга, невиразність бажань, тривала пауза, у тому числі й від погляду на сонну вулицю. В очікуванні весни хочеться відчути певний поштовх, який допоможе вискочити із метушні, позбавитися від натиску стереотипів, — мовляв, тотально диктує спосіб життя лише гаманець, вміст якого стійко пузириться. І тільки найголовніше, здається, всім зрозуміле затушується, адже це — бажання. Є воно — обов’язково прийде мобільне подолання.
Хоча у кожного воно своє, тема зайвої ваги нахабно і надокучливо звучить майже завжди.
Знаю дуже помітних жінок, яким і розум яскраво служить, і улюблена робота є, і в сім’ї все гармонійно, а говорити по-справжньому відверто можуть лише про те, як втомилися від своєї повноти, як відчувають себе зовсім іншими, живучи по пам’яті в образі, який по праву належав їм ще недавно. Коли жінка мріє схуднути, перш за все вона хоче повернути активне самопочуття, свою пружну ходу та (не в останню чергу) й пустощі в одязі, які може собі дозволити кожна в будь-якому віці, якщо чуття допомагає, знайшовши свій стиль і дотримуючись помірності.
Попросила тренера середньодоступного спортивного залу пригадати приклад особливо вдалої мотивації в боротьбі з ненависними жировими клітинами, які, як відомо, нікуди не діваються, а лише шукають людські слабкі місця.
Неабияк здивувалася, що він почав розповідати про чоловіка. Навіть хотіла перервати — зараз не про них зовсім. Лише дослухавши до кінця, зрозуміла: для жінки мотивацією, причому вельми дієвою, може стати і ситуація від протилежного.
Ось цей переможний приклад. Якось прийшов, точніше приплентався, до залу втомлений огрядний дядечко, досить пом’ятий життям. Про таких кажуть: конкретні три об’єми. Дивно, але йому виявилося лише 36. Давно втомившись від своєї реальності, до залу все ж навідався, але на успіх особливо не розраховував. Просто вирішив ще що-небудь спробувати. Перед цим він сів на обмежувальну дієту, виключивши солодке, картоплю і борошно, але не худнув. Чи варто говорити, що настрій у нього був якнайгірший. Поступово все ж зумів надихнутися надією і, будучи досить дисциплінованим, з ентузіазмом увійшов до запропонованого плану тренувань два-три рази на тиждень. Пройшло чотири місяці. Продумана дієта, до речі, найпростіша, і навантаження в залі результатом здивували навіть тренера. Чоловік став виглядати, як хлопчина, тепер носить зовсім інший одяг, інакше ходить, та й зовсім по-іншому дивиться на життя. Стверджує, що навіть його бізнес став розвиватися більш упорядковано і чітко. Щоправда, виникли проблеми з дружиною — вона стала ревнувати і нервувати, раптово отримавши такого молодого чоловіка. Як не вчасно схуднув і покращав її супутник — як добре їм було удвох, таким товстим...
Треба щось вирішувати, щось терміново робити, але як же зможу обійтися без свіжої ароматної випічки, без улюбленого хліба. Що за життя настане, подумала вона у відчаї. Але в свої 32 зовсім не хотілося виглядати набагато старшою за свого такого стрункого чоловіка. І це пригноблювало найбільше. Ще довго, відмовляючись повністю від борошняних виробів, вона крутилася в улюбленому кондитерському відділі супермаркету. Нюхала, розглядала булочки, навіщось підсвідомо затягуючи своє перебування в забороненому куточку свіжої випічки, вела довгі розмови з продавцями про склад хліба різних сортів, його калорійність, обурювалася, чому немає кукурудзяного, адже від нього начебто не гладшаєш. Молоденькі продавщиці давно помітили, як змінює орієнтацію погляд цієї товстухи, стаючи важким чоловічим, коли та дивиться на бажану булочку. Багато разів вона опинялася біля каси з улюбленими ласощами, і відійшовши трохи убік, розуміючи, що це непристойно, негайно їх з’їдала. Таким сильним було бажання блаженства. Поступово, трохи заспокоївшись, навчилася випікати кукурудзяні коржики, які замінюють хліб. Можливо, умовила себе, але вперше їй здалося, що почала худнути. Записалася до басейну і на лікувальну ходьбу. Хапалася за все, не зупинило навіть те, що цією ходьбою чомусь у групі займалися лише літні. Потоваришувала з усіма, та й однакова активність тренувань зазвичай зближує. Важко було, але не відступала. Результат все ще був вельми скромним, але дуже хотілося подобатись чоловікові, не відчувати себе товстою тітонькою в їх парі.
Так і викручувалася — то в плюсах, то в мінусах, але з великого тіла зіскочила, потішивши чоловіка, і тим самим підтримала вогнище в сім’ї, яка, як відомо, не любить ліні. Головне — не обіцяти цій самій ліні взаємності. Найпідступніше — обманювати себе. На кого ж тоді скаржитися...
