Недитячі витрати

Якби ви робили ремонт у квартирі чи своєму будинку, що б ви придбали за 20 тисяч гривень? А якщо цю цифру помножити на 25 — 30? Це вже справжнє багатство. Наводимо саме ці цифри невипадково, щоб краще уявити, що на ці кошти можна зробити, наприклад, у дитячому садочку. Нещодавно учасники ініціативи «Батьки SOS» оприлюднили протокол засідання батьківського комітету. У ньому йдеться, що вступний внесок до дитячого садочка становитиме 20 тисяч гривень! Щороку садочки набирають у середньому 25 — 30 діток в одну групу, зазвичай одразу комплектують дві-три. Уявіть, яку суму отримає цей щасливий садочок, набираючи новобранців: за ці кошти із закладу радянського типу, якими є наразі більшість дошкільних закладів, можна зробити «євроляльку».

ПЛАНШЕТИ І «ЛЕГО»

Однак ви здивуєтесь, на що насправді вирішив батьківський комітет спрямувати отримані благодійні внески — на облаштування кімнати «Лего». Може, з ремонтом у групах і взагалі там давно завершили, але такі суми внесків відверто шокують. «Збираються відкрити й облаштувати кабінети психолога, методичного кабінету, медсестри і завгоспа. Яким обладнанням вони будуть облаштовані — поки що невідомо. Напевно, про це довідаються наступні кілька поколінь дітей, які прийдуть до цього садочка», — пише Олена Бондаренко, одна з учасниць групи «Батьки SOS», про подальші плани батьківського комітету.

Далі жінка розповідає: щомісячні благодійні внески для новоприбулих діток плануються встановити у розмірі трьох з половиною тисяч гривень, а для тих, хто ходить у садок уже не перший рік, — півтори тисячі гривень. Це може бути зарплатою одного з батьків. А якщо в садок ходять одразу двоє малюків? Олена Бондаренко у своєму дописі наголосила, що садочок не приватний, як може видатись на перший погляд з такими «тарифами», а комунальний, номера закладу поки не називають, хочуть, щоб ці факти перевірили правоохоронні органи.

На цьому фінансові ідеї диво-садочка не закінчуються. Як заведено нині в дошкільних закладах, випускним групам менше покоління дарує щось на згадку про рідний садок — зазвичай книжки, альбоми, канцтовари тощо. «Випускникам батьки хотіли б подарувати на прощання по iPod nanо, — продовжує Олена Бондаренко. — Такий собі нівроку подаруночок — аудіоплеєр ціною від трьох з половиною до п’яти тисяч гривень за штуку». Ось так. А для тих батьків, хто захоче ухилитись від «благодійних пожертв», у протоколі є погрозливі речення, що їхні діти не зможуть відвідувати гуртки при садочку і не отримають подарунків на свята й день народження. Здається, дешевше було б оплатити ці гуртки та подарунки окремо, аніж викладати щомісяця по кілька тисяч гривень.

ФОНДИ Є, ЗВІТІВ — НЕМАЄ

І якщо проігнорувати таку настирливість батьківського комітету, то яка-небудь дитина просто не зрозуміє, чому Ваня, Ліза, Іра та ще 20 діток отримали в подарунок солодощі на День святого Миколая, а вона одна — ні. А з іншого боку, без таких поборів садочок не виживе. Оскільки збирати кошти напряму від батьків законом не вітається, міська влада наполягає на створенні при садочках та школах благодійних фондів. Однак, за даними КМДА, нині їх мають лише 25% навчальних закладів столиці. От і ширяться чутки, що зібрані з батьків кошти осіли в чиїхось кишенях, бо чомусь не видно, що їх вклали в купівлю нового лінолеуму в коридорі закладу, чи нові вікна у групах, чи елементарні рушнички та посуд, а звітів, на що саме пішли благодійні внески, адміністрація не оприлюднює. Така система вже стала замкненим колом: те, що недофінансувала держава чи місто, докладають батьки.

Як вирішує питання фінансування освітніх закладів столична влада, що робить, аби позбутись поборів із батьків, «День» звернувся з офіційним запитом до КМДА і до заступника мера з гуманітарних питань Ганни Старостенко. Наразі отримали відповідь лише від освітнього департаменту. У запиті ми попросили також прокоментувати оприлюднений у соцмережах протокол засідання батьківського комітету. Однак про те, що наші факти перевірятимуться, жодного слова у відповіді немає, її зміст зводиться до одного: благодійність у сфері освіти не заборонена — головне, щоб усе було прозоро і з відкритими звітами про витрачені кошти.

«Діяльність батьківських благодійних фондів не належить до компетенції органів управління освітою, — йдеться також в отриманій відповіді. — Разом з тим органи управління освітою вживають заходів щодо запобігання корупції у навчальних закладах міста. Зокрема, направлено лист до ГУ МВС України в місті Києві щодо здійснення перевірки діяльності благодійних фондів та використання батьківських благодійних внесків. Також заборонено працівникам навчальних закладів збирати кошти, матеріальні цінності, втручатися в діяльність благодійних фондів». Перевірити інформацію про використання благодійних та спонсорських внесків у навчальних закладах «Дню» порадили на сайті департаменту освіти в розділі «Прозорість», що ми і зробили.

БЕЗ КОНКРЕТИКИ

Однак конкретних даних, скільки той чи інший садочок отримав коштів через благодійний фонд, скільки з них пішло на нові вікна та двері чи іграшки у групи, — ми не знайшли. Чи під прозорістю мається на увазі щось інше? Натрапили лише на загальну цифру, що торік столичні заклади освіти отримали 43 мільйони гривень від батьківських і благодійних фондів, спонсорів та меценатів! Це ж бюджет маленького містечка чи села. Далі є нібито звіт про співпрацю садочків із благодійними фондами по районах Києва. Однак у деяких районах такі благодійники взагалі відсутні, а якщо і є декілька закладів зі своїми фондами, то один і той же фонд «допомагає» одразу кільком садочкам. Коли ж ми намагались зателефонувати до такого фонду, ніхто не відповідав.

Як пояснила нам Ольга Стрелюк, експерт з освітніх програм громадської мережі ОПОРА, нині законодавство не регулює, яким чином має існувати саме благодійний фонд при школі чи садочку, а оскільки будь-які внески мають бути підзвітними, то створювати такі фонди наважуються одиниці. Також експерт зазначила, що керівництво навчального закладу не може бути засновником благодійного фонду — лише батьки, інші юридичні особи чи громадські організації, що теж ускладнює його офіційне заснування. А якщо він при школі чи садочку все-таки з’явився, то у статуті фонду обов’язково має бути прописано порядок звітування.

БЛАГОЧИННІСТЬ ЧИ ОБОВ’ЯЗОК?

Нотку позитиву додав останній абзац відповіді від КМДА, що «цього року заплановані видатки на придбання обладнання в сумі 5,9 мільйонів гривень і на капітальні ремонти — 63 мільйони гривень». Може, батькам і не доведеться викладати тисячі гривень на садочок... Бракує лише уточнень — які заклади ці гроші отримають, і що саме за обладнання мають на увазі. Офіційна риторика столичних чиновників щодо розвитку освіти теж оптимістична. У КМДА успіхом вважають угоду про співпрацю з Українським фондом соціальних інвестицій, за нею п’ять мільйонів євро отримає Київ на реконструкцію дитячих садочків. Також заступник мера з гуманітарних питань Ганна Старостенко неодноразово наголошувала, що міська влада не розробляє жодних документів, які змушували би батьків оплачувати навчання своїх дітей у садках та школах, у свою чергу, КМДА вважає обов’язком забезпечити прозору роботу адміністрації навчальних закладів. Про будь-які побори чиновниця просила інформувати департамент освіти.

Батьки в цьому разі слухняні, бо чверть отриманих звернень до департаменту стосується саме збору коштів у садочках та школах. У більшості випадків керівники таких закладів отримують догану, є навіть факти звільнень з роботи. Але ситуацію треба змінювати кардинальніше. Врешті-решт, держава має взятись за належне фінансування освіти. Бо наразі це переклали на плечі батьків, які знову ж таки слухняні, коли треба здавати гроші на ремонт садочка, покупку іграшок для групи, побутову хімію, канцтовари, розмальовки та книжки... Бо якимось чином благодійність переросла автоматично в обов’язок.