Новий Завіт — українською
У Волинській єпархії Української православної церкви презентовано україномовне перевидання Нового Завіту.
Серед численних православних храмів є один — храм молитви «Отче наш», про який багато хто знає, але мало кому пощастило побувати. Бо розміщений він у святому граді Єрусалимі, на схилі гори, де учні Іісуса Христа попросили Його навчити їх молитися. На стінах замість розпису — молитва «Отче наш» різними мовами народів світу. Коли кілька років тому тут побував митрополит Луцький і Волинський Української православної церкви Ніфонт, то на стінах храму було вирізьблено слова молитви «Отче наш» 88 мовами. А тепер уже є написи 120 мовами. Й українською її початок звучить так: «Отче наш, Ти, що є на небі...»
Уважний читач зауважить, що ім’я Господнє написане не «Ісус», як здебільшого звикли вимовляти, а «Іісус». І це має, пояснює владика Ніфонт, визначальне значення, бо відповідає слов’янській побудові слів. Коли хтось вимагає богослужінь українською мовою, то не завжди задумується над тим, що Богослужбові книги — не детектив, який може перекласти добрий студент. «То що, тепер в усіх храмах вашої єпархії служба Божа буде українською?» — це запитання журналістів відверто здивувало владику, бо Новий Завіт — лише одна з великої кількості книг, потрібних священнослужителю... З усіх православних церков світу лише в Сербії перекладено на рідну мову всі Богослужбові книги. На це пішло 50 років, проте в практиці досі переважно користуються церковнослов’янською.
— Аби все перекласти, потрібно не менше 15 лінгвістів, котрі однаково добре знають старослов’янську, єврейську, латинь, грецьку, болгарську та українську. І стільки ж знавців церковних книг та церковного співу. Якби не розкол між церквами в Україні, можливо, ця робота була б розпочата більш активно...
Простим підтвердженням слів владики є приклад з правильною вимовою слова «Авраам». Коли цей чоловік не мав дітей, він був Аврам. А коли народив Ісаака, то став Авраамом, тобто «батьком багатьох»... Потребу перевидання Нового Завіту літературною українською мовою спричинило те, що нині церква користується багатьма виданнями, які часто недосконалі, бо перекладалися за різних часів із церковнослов’янської російською, потім українською... У виданні Волинської єпархії (котре є україномовним перекладом московського видання 1988 року) віддали перевагу побудові слів, котру вживав і Тарас Шевченко, який добре знав першоджерела. Так у його творах читаємо Ісаія, а не Ісая, Іордан, а не Йордан, Іудея, а не Юдея.
Книга видана тиражем п’ять тисяч екземплярів, і вже відчувається потреба в додрукуванні тиражу. Користуються нею не лише священнослужителі, а й прості прихожани, які хочуть читати таке Слово Боже, щоб його, за словами владики Ніфонта, відчувала душа. Також в єпархії мають велику радість і з того, що знайшовся меценат, який профінансує видання молитвослова для незрячих мовою Брайля, що буде здійснено вперше на теренах СНД. Кілька екземплярів вручну викололи студенти духовної семінарії. Коли єпархія та організація сліпих задумали цю святу справу, їм пропонували обмежитися виданням касети. Проте одна справа почути, а інша — самому прочитати. Рукотворні молитвослови незрячі люди передають із дому в дім як найбільшу реліквію.
