Повідомлення з регіонів

На Львівщині епідемія туберкульозу триває вже два роки, повідомляє кореспондент «Дня» Юрій ТИМЧУК. Протягом останніх п’яти років захворюваність в області зросла на 37%, а захворюваність дітей — удвічі. За той же час майже на 50% збільшилася смертність серед інфікованих. 70% хворих — люди в працездатному віці. Головний обласний фтизіатр, заступник головного лікаря Львівського регіонального фтизіо-пульманологічного центру Уляна Турко вважає, що в ситуації, яка склалася на Львівщині і загалом у державі, можна говорити про національну небезпеку. Усі звернення львівських фтизіатрів до обласної влади надати кошти на закупівлю протитуберкульозних апаратів, повисли в повітрі. З 1996 року лікарі самі вишукують кошти для проведення щеплення, вакцинації, флюорообстеження. Три чверті хворих нездатні забезпечити власне лікування. А майже половина з них, до речі, мають діагноз — деструктивний туберкульоз. Цей медичний термін означає розпад легеневої тканини різного ступеню. При цьому в гірських важкодоступних районах області (Сколівщина, Турківщина) виявити хворих практично неможливо. Людина може бути інфікованою і навіть знати про це, але в неї немає грошей, щоб просто доїхати до лікарні на обстеження.

Кожні чотири дні в Миколаєві одна людина вмирає від туберкульозу. Торік рівень захворювання збільшився на 50%, смертність від туберкульозу — на 21%. Флюорографічними дослідженнями «охоплено» тільки близько 40% дорослого населення. При цьому торік при проходженні флюорографії вперше виявлено 314 нових хворих: 177 виявилися хворими на заразну форму, з них 148 — з розпадом легеневої тканини. У Миколаєві всі сім флюорографічних установок відслужили термін експлуатації. Вони часто не працюють через несправності, а протягом 38 днів не були забезпечені плівкою. Тих, хто потрапляє на лікування, змушені лікувати протягом 5-ти місяців замість встановлених 10-ти. Одна з причин — брак ліків: лікувальні установи забезпечені тільки трьома видами протитуберкульозних препаратів, замість встановлених по мінімуму п’яти, повідомляє кореспондент «Дня» Данило КЛЯХІН.

Уже не один рік Сумщина посідає одне з перших місць в Україні щодо захворюваності населення на туберкульоз, інформує кореспондент «Дня» Сергій ХАНІН. За словами головного лікаря Обласного протитуберкульозного диспансеру Петра Короля, протягом минулого року показник захворюваності в регіоні зріс на 8%, додатково виявлено 710 хворих, а всього на диспансерному обліку перебуває понад 18 тисяч мешканців області. Лікарі стверджують, що на зростання показників захворюваності суттєво впливає несвоєчасне звернення уражених людей до медичних закладів. За їхніми словами, близько 11% хворих з’являється до лікарів із важкими формами туберкульозу. Така ситуація пояснюється тим, що практично всі рентген-кабінети, принаймні в Сумах, за свої послуги беруть тепер гроші, що, звісно, не сприяє турботі людей про своє здоров’я.

Черкаська область для лікування 3000 хворих на туберкульоз наразі потребує самих лише медикаментів на 360 тис. грн. Тим часом на їх закупівлю з бюджету надано лише третину від потреби. Як повідомив «Дню» головлікар обласного протитуберкульозного диспансеру В’ячеслав Чернишов, захворюваність на цю тяжку недугу, порівняно з попередніми роками, зросла більше як на 60%. Вiдсутнiсть в Україні закону про примусове лікування хворих на туберкульоз, призводить до масового інфікування населення, насамперед дітей. Наприклад, у Черкаській області 1991 року їх захворіло 1800, а минулого року — майже 3000. Лікарям обласного диспансеру не вистачає плівок для флюорографічного обстеження, реактивів тощо, передає власкор «Дня» Євген БРУСЛИНОВСЬКИЙ.

Володимир Жук, головний лікар Хмельницького облтубдиспансеру, запевнив кореспондента «Дня», що його підлеглим, на жаль, не загрожує безробіття: «За минулий рік в області маємо по 49,4 захворювання на кожну сотню тисяч населення. «Крива» зростання захворюваності останніми роками «пішла» вгору. Співбесідник вважає, що ця статистика «далеко не все знає». Наприклад, у Волочиському, Дунаєвецькому, Шепетівському районах — до 70 захворювань на кожну сотню тисяч населення, а в Чемеровецькому, Старосинявському районах — удвічі менше. Там, де менше, «ми вважаємо, так зване недовиявлення цієї хвороби». Тобто людей давно вже «підкосив» туберкульоз, та ні вони самі, ні лікарі про те не знають, бо флюорографічна техніка в районах стара, зношена, часто-густо виходить із ладу. В.Жук бідкається, що «збільшується кількість рецидивів хвороби через те, що немає протитуберкульозних препаратів». Його лікарня «забезпечується медпрепаратами на дві третини від потреби, а райтубдиспансери — лише на третину», повідомляє кореспондент «Дня» Михайло ВАСИЛЕВСЬКИЙ.