Про «унікальні ресурси «Дня»

Про завдання і можливості сайта «Україна Incognita» у зв’язку з актуальною ситуацією в країні розмірковують фахівці філософської та історичної наук.

Мирослав ПОПОВИЧ, доктор філософських наук, академік Національної академії наук України:

— Останніми днями мене дуже вразили події, які стосуються суперечок щодо монументу Сталіну та явища «сталінобусів». Не зовсім адекватні дії влади щодо історії України мають єдиний глибинний струмінь, який залишиться і після того, як будуть вжиті культурно-інформаційні заходи для його подолання. Цим струменем є спротив усьому новому, що прийшло в Україну після «перебудовних» процесів, неприйняття ідеї незалежності, демократії. Але досить консервативна реакція українців на подібні вчинки можновладців — це і є той найнебезпечніший фактор ризику, який викликає негативні умонастрої. Потрібно послідовно і регулярно показувати суспільству те, що приніс сталінський режим. Сталінізм був винятковий у своїй жорсткості, і через це грунтовно відрізняється від інших комуністичних режимів. За нещадністю і безглуздою кривавістю його можна зіставити хіба що з китайським і камбоджійським режимами. Відповідно, треба робити якісь кроки, щоб люди соромилися сказати: «Я люблю Сталіна».

Для мене в цьому питанні газета «День» і «Україна Incognita» є унікальними ресурсами, які орієнтуються на загальний рівень культурних та історичних проблем. Але хочеться, щоб таких кроків робилося більше і щоб питання про історію та культуру зайняло істотне місце в житті українського суспільства. На жаль, в Україні ідеї членів якогось клубу інтелектуалів не виходять за рамки власне клубної дискусії. Тут потрібно виходити на рівень широкої громадськості. Я дивлюсь на такі речі з підозрою, бо як тільки виникає якась публічна організація, якась складова клітинка поступу, вона одразу стає предметом політичних спекуляцій.

Приміром, проти того ж Сталіна можна виступати з будь-яких точок зору, в тому числі і консервативних, і російських націоналістичних. Але має бути сторінка в пресі, інформація з аналітичною оцінкою, яка дійсно може формулюватися певним колом інтелігенції. Я вітаю будь-які медіа, які містять думки фахівців та інтелектуалів щодо викриття усіх кривавих сторінок минулого України. Не можна допустити, щоб події минулого століття були поховані разом із жертвами. Сьогоднішнє українське суспільство може розраховувати тільки на такий шлях виходу з цієї моральної кризи.

Володимир ГАЗІН, кандидат історичних наук, доцент Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка:

— Насамперед хочу відзначити саму назву проекту «Україна Incognita». Вона доволі промовиста й повністю відображає завдання, які стоять як перед газетою в цілому, так і перед власне сайтом. Адже слід констатувати той факт, що Україна, її історичне минуле дійсно залишаються невідомими. І не тільки для мешканців якогось далекого Мадагаскару, а й для сучасних українців. Це є наслідком тривалих фальсифікацій вітчизняної історії, замовчування фактів, які суперечили імперським ідеологічним концептам, ігнорування органічних потреб нації знати своє минуле, розуміти його й пишатися своєю історією. По-друге, відзначу власне рівень матеріалів, які друкуються в розділі «Україна Incognita». Автори є знаними й високопрофесійними істориками. Водночас для них створюється можливість відійти від скупого академізму та викласти матеріали власних наукових пошуків у такому собі легкому науково-популярному стилі, що залишає простір для здогадок, логічних побудов, дискусій. Насамкінець хочу звернути увагу на думку головного редактора газети «День» пані Лариси Івшиної, що завдання газети, власне яке реалізує проект «Україна Incognita», є популяризація української минувшини, щоб виховати якості, без яких наш народ загубився б у потоці історії. Дійсно, без знання своєї історії, без поваги до неї, без почуття гордості за те, що ми українці, ми не відбудемося як сучасна цивілізована нація у сучасній цивілізовіаній європейській державі.