«Разом рухатися до мети – це круто!»

Принцип «рівний-рівному» — перевірений часом спосіб допомоги людям у скрутних життєвих обставинах, стресі, горі тощо. Добре підходить такий метод і для адаптації ветеранів АТО до мирного життя. Уже понад півроку переконується в цьому засновник піцерії Pizza Veterano та соціального бюро «Ветерано» Леонід ОСТАЛЬЦЕВ (фото 1), допомагаючи створювати власний бізнес побратимам і членам їхніх родин.

ГОЛОВНЕ — БІЗНЕС-ПЛАН

Практично всі, хто пройшов війну, потребують тривалої реабілітації. Одним із найкращих шляхів подолання травми війни є, вважають і психологи, і самі ветерани-підприємці, започаткування власної справи. Сьогодні вони закликають ветеранів приєднуватися до їхньої спільноти бізнесменів. Головне — ідея та бажання рухатися вперед. З іншим, наприклад, бізнес-планом і пошуком коштів обіцяють допомогти.

«Ми показуємо всім людям, які повертаються з війни, що кожен, набувши травматичного досвіду, згодом, у мирному житті, може стати успішним. Ми пропонуємо консолідувати зусилля, і нашим головним засновком є — життя триває, — стверджує Леонід Остальцев. — У нашій спільності присутні взаєморозуміння і довіра, а саме це стимулювало мене разом з побратимами започаткувати проект Pizza Veterano. Ветерани це дуже добре відчувають, це діє моментально: коли ми разом рухаємося  до мети, це весело, прикольно і круто! Сьогоднішнє наше завдання — донести до ветеранів, які хочуть розпочати свою справу, що ми готові їх підтримати. Легко не буде, але ми допоможемо — за умови, що людина має мету і бажання рухатися до неї...»

Леонід розповів, що півроку тому він з побратимами почав консультувати ветеранів АТО про те, як розпочинати власну справу. Тоді ще не було жодного досвіду, але через кілька місяців з’явився сайт, соціальне бюро «Ветерано» працює з організаціями-партнерами, серед яких — Асоціація підприємців-ветеранів АТО.

«Ми маємо великий досвід реалізації бізнес-проектів, є люди, які навчають писати бізнес-плани, є інвестори, готові вкладати кошти, — зазначає Леонід Остальцев. — Якщо хтось вважає, що на бізнес немає коштів, — це брехня. Для реалізації будь-якого підприємницького проекту потрібен бізнес-план — розумно, детально прописаний. Тільки під нього ветеранам дадуть кошти. Гроші є: за два роки роботи я познайомився з великою кількістю людей, які кажуть, що не знають, куди вкласти кошти».

ВІД ВИШИВАННЯ ДО ВІЙСЬКОВОЇ КАР’ЄРИ

Для консолідації, навчання, обміну досвідом і контактами ветерани-підприємці створили портал veterano-service.com. Тут рекламують свій бізнес кілька десятків ветеранів. Пропозиції найрізноманітніші: ресторани, кав’ярні, підприємства з надання медичних, будівельних і ремонтних послуг. Є ветерани, які зайнялися тваринництвом, а також ті, кого зацікавили столярство, флористика, ремонт одягу ба навіть вишивання.

Владислав КУРАЛЕНКО / ФОТО З «ФЕЙСБУК»-СТОРІНКИ КОФЕЙНІ «IZBA-ЧИТАЛЬНЯ»

Так, житель Дніпра, ветеран-підприємець Владислав КУРАЛЕНКО став власником приватної майстерні «Вишивка для доброї справи» (фото 2). Спочатку заняття вишивкою допомагало Владиславу справлятися з посттравматичним розладом. А потім не зміг відмовитися від цього заняття.

«Моє захоплення починалося як терапія та адаптація до мирного життя. Ця справа непроста, тривала і вимагає багато роботи над собою, — ділиться Владислав Кураленко. — У цьому мені дуже добре допомагало заняття вишивкою — так у мене з’явилося хобі. Потім — невеличка майстерня, де я із задоволенням виконував роботу на замовлення. Робота почала приносити прибуток. А далі почав працювати з дружиною, яка в усьому мене завжди підтримувала. Сьогодні ми вишиваємо хрестиком, бісером, стрічками — одяг, картини, різні аксесуари. Таким чином я і творчо розвиваюся, і самозцілююся, і заробляю на життя».

Важливість дружньої підтримки в мирному житті відчув на собі й ветеран АТО Богдан ЧАБАН. До війни він був підприємцем, а відновитися і повернутися в бізнес після демобілізації йому допоміг саме Леонід Остальцев.

«Коли ветерани починають працювати з ветеранами — це стосується і психологічної адаптації, і заснування бізнесу, — їм набагато легше спілкуватися. Плюс — мотивація ветеранів. Якщо ми бачимо мету, то намагаємося швидко йти до неї. У компанії таких самих набагато легше, бо ми спілкуємося однією мовою, — говорить ветеран-підприємець Богдан Чабан. — Сьогодні мій бізнес — це кафе «IZBA-читальня» в Маріуполі (фото 3).

ФОТО З «ФЕЙСБУК»-СТОРІНКИ СІМЕЙНОЇ МАЙСТЕРНІ «ВИШИВКА ДЛЯ ДОБРОЇ СПРАВИ»

Такий самий бізнес був у мене в Донецьку до війни. Коли познайомився з Льонею (Остальцевим. — Ред.), ми побачили, що наші сфери діяльності сходяться: він смачно готує піцу, а я — каву та коктейлі. Він запросив мене взяти участь в одному проекті — і так ми почали працювати разом. Це дуже допомагає, і я бачу, що чимало хлопців, з якими я воював, уже повернулися до мирного життя. Хтось займається громадською діяльністю, допомагаючи ветеранам, хтось займається переселенцями, хтось — допомагає регіонам, які постраждали від війни. Історії дуже різні... А хтось підписав контракт і пішов служити далі — як професійний військовий».

ВАЖЛИВА РОБОТА ЗІ СМИСЛАМИ

Ефект від підтримки в мирному житті саме з боку ветеранів пояснює Галина КРАВЧЕНКО, кризовий психолог громадської організації «Українська асоціація фахівців з подолання наслідків психотравмуючих подій»: «Протягом життя людина проходить різні етапи розвитку, і коли відбуваються великі зміни, з’являються інші світоглядні особливості. Умови війни — це умови, коли формується абсолютно інша людина, з абсолютно іншим світоглядом, цінностями, з абсолютно іншим смислом життя. Адже коли ти перебуваєш на грані життя і смерті, коли світ чорно-білий — виникає дуалістичний світогляд. Світ стає чорно-білим, у ньому є лише свої та чужі... А тут військових зустрічає градація відтінків від білого до чорного — неймовірна кількість, абсолютно інший світ. Це настільки складно, що ветерани відчувають себе вільно і спокійно лише в середовищі, яке є для них близьким і рідним — серед таких же, з такою самою свідомістю».

Галина Кравченко і сама була на війні. «Ми супроводжували наших військових після складних боїв — і бачили повністю перебудовану психіку та свідомість бійців... — розповідає психолог. — Але так само, як людина змогла набути нового досвіду на війні, вона може набути нового досвіду й після війни. Звісно, вона вже не стане іншою, проте, повертаючись у мирне життя, може набути ще якихось рис — розширити градацію від чорного до білого. Для цього потрібен час. Тому, звичайно, людина адаптується, змінюється, може вести звичайне життя, їй потрібно пройти складні процеси перебудови».

На думку Галини Кравченко, важливою є робота зі смислами, бо люди, повертаючись із війни, втрачають основні смисли, які допомагають рухатися вперед. «І саме власний бізнес, коли потрібно докласти зусиль у реалізації улюбленої справи, допомагає знайти ці нові смисли. Думаю, це — оптимальний спосіб для реабілітації, — констатує фахівець-психолог. — А сам час відновлення ветеранів від травми залежить від багатьох чинників: від набутої травми, від того, наскільки швидко здатна відновлюватися психіка конкретної людини. І ще — від того, яким було життя до війни, наскільки людина навчена справлятися зі стресом, від середовища, в яке вона повертається, і від того, чи має вона підтримку».