Регіони

На Львівщині вважають, що крісло під тепер вже екс-головою почало хитатися ще 9 травня. «Власне, після того, як Михайло Цимбалюк не зміг втримати під контролем ситуацію на День Перемоги, внаслідок чого відбулися й зіткнення, й порушення закону, й розгортання червоного прапора у Львові, — вважає депутат облради Олесь Старовойт. — Уже тоді губернатор втратив авторитет у львівської громади. Тим паче, що наступного дня, під тиском депутатів-свободівців, написав заяву на звільнення, втративши свої позиції і у владній команді. Відповідно, ще тоді мав би піти у відставку. Але Президент не захотів показати, що діє під тиском «Свободи». Тому відставку й було відтерміновано». Останньою краплею терпіння Президента, на думку О. Старовойта, стало відкриття недобудованого стадіону до Євро-2012. Хоча, вважає депутат, губернатор робив все, що міг: «За тих складних економічних обставин, в яких є Львівщина, навряд чи хто справився б краще». «На превеликий жаль, за останні роки маємо велику ротацію голів Львівської ОДА, — коментує відставку Цимбалюка міський голова Львова Андрій Садовий. — Для того щоб оцінити результати роботи того чи іншого, потрібен час. Та я вважаю, що кожен із тих голів, які працювали, максимально віддавали сили, працювали, наскільки могли». Новий голова Львівської ОДА Михайло Костюк — людина не від політики (залізничник зі стажем), тому на Львівщині свою політичну біографію писатиме з чистого аркуша. На думку голови фракції «Фронту Змін» у Львівській облраді Степана Кубіва, новий губернатор має на перше місце ставити економічні пріоритети: «Бо тоді буде співпраця з депутатським корпусом. Якщо ж перше місце в його діяльності посідатиме політика — буде складніше». Та й загалом Львівщина — регіон непростий з погляду політичної, економічної складової і балансу між опозиційними силами й владою. Окрім того, неабияка відповідальність на губернаторі — через підготовку області до Євро-2012, повідомляє Тетяна КОЗИРЄВА, «День», Львів.

Нарешті це сталося... Указом Президента України Бориса Петрова звільнено з посади голови Запорізької облдержадміністрації. Місцевий бомонд досить колюче відреагував на відставку: «кінець петровщини», «царствіє Петрово. Підсумки» тощо. Адже, за великим рахунком, Борис Федорович Петров нічим позитивним за всі більш як півтора року свого перебування на посаді (з18 березня 2010 року) не вирізнився. Замість роботи — розповіді про роботу, замість справ — пояснення, хто на стороні винен, що нічого не вийшло, і скандали, скандали, скандали. Президентське рішення, впевнені в місті, запізнилося щонайменше на рік, а коли точніше, то на рік і п’ять місяців. Це коли вже в кінці травня 2010 року людський поголос у Запоріжжі «знімав» Петрова вперше. Адже на тлі реалізації губернатором власної партійної програми (а він лідер облорганізації ПР) «Є дві точки зору — моя і неправильна» громилися симпатики партії в Енергодарі, Запорізькому районі, і навіть зчепилися в смертельному бою три клани в місцевій Партії регіонів (Кальцева-Петрова, Богуслаєва й Анісімова). Час ішов, Київ мовчав і навіть допомагав Петрову громити неслухняних, тому всі вже почали думати, що в столиці просто ніхто не цікавиться справами на місцях. У середу область отримала нового губернатора — Олександра Пеклушенка. Місцеві спостерігачі висловили з цього приводу стриманий оптимізм: по-перше, що не «варяг» київський чи донецький (що з областю зазвичай буває), а по-друге, що Олександр Миколайович, попри те, що є впливовим народним депутатом, як мовиться, небожителем не став і ще пам’ятає живих людей. Він кваліфікований управлінець, знає область і її людей як ніхто — був інструктором обкому, а потім 16 років — головою Запорізької облспоживспілки. І тепер головне із завдань, яке йому доведеться вирішувати перед виборами — це подолання наслідків «петровщини». А саме примирення і заспокоєння регіональної еліти. Що буде справою нелегкою і не зайвою, повідомляє Леонід СОСНИЦЬКИЙ, Запоріжжя.