Шляхом «мурзилок»

Перебуваючи з робочою поїздкою в Черкаській області наприкінці минулого тижня, заступник голови Держкомітету інформполітики, телебачення та радіомовлення Віталій АБЛІЦОВ зазначив, що одним з можливих виходів із кризової ситуації, в якій опинилися місцеві видання, може стати організація при районках спеціалізованих дитячих газет.

У результаті зустрічей з колективами місцевих видань високий чиновник з’ясував, що кабмінівське «ноу-хау» — розрахунки бюджету за так званою формулою — поставило цього року частину районок області на грань фінансового краху. Так, канівській газеті «Дніпрова Зірка» «формула» дала на поточний рік державних дотацій аж 6,6 тис. грн., що складає близько 18% від суми, дотованої газеті торік (35 тис. грн.). Такий самий мізер заплановано «влити» і в чигиринську районку — 4,5 тис. грн. замість 37,3 тис. грн., що їх було закладено чигиринцям 2000 року.

Зважте, мова йде про газети, що представляють відомі усьому світові духовні центри — Чигирин, колиску Богдана Хмельницького, та Канів, усипальницю Тараса Шевченка. Обчислювати потребу в державній дотації містам, куди за рік приїздять десятки й сотні тисяч паломників з усього світу, фінансувати місцеві ЗМІ, виходячи з сухої формули, яка враховує лише номінальну кількість корінних жителів, — погодьтеся, це просто некоректно.

У цілому по області відхилення проекту нового бюджету від торішнього по міських та районних газетах склало 428 тис. грн. Відтак місцеві засоби масової інформації Черкащини, які вірою і правдою служили Президенту під час виборів, підтримували реформаторську лінію Кабміну, безнастанно висвітлювали й висвітлюють діяльність райдержадміністрацій та місцевих рад, «у віддяку» за це будуть профінансовані цього року порівняно з минулим менш як на 30%.

Віталій Абліцов спробував окреслити декілька варіантів виходу місцевих ЗМІ з кризи. Так, Держкомітет інформаційної політики, телебачення та радіомовлення планує домогтися для газет зняття або хоча б зведення до мінімуму податкового тиску, зокрема, податку на додану вартість та поліграфічні послуги. Але за сьогоднішніх умов, коли досі не прийнятий Податковий кодекс, втілити в життя цю ідею практично неможливо. Цілковито у віртуальній площині лежить і намір Комітету зменшити розмір оплати за послуги поштової служби. Доки пошта у цій сфері є монополістом, доки не з’являться альтернативні служби доставки газет — навряд чи можна сподіватися на поступки.

Найбільш реальними видаються наразі дві ідеї Комітету. Перша — централізувати поставки в Україну газетного паперу, встановивши на нього мінімальні ціни, друга… Втім, надамо слово Віталію АБЛIЦОВУ .

— Цього року з держбюджету ми отримали на підтримку преси 1,7 млн. грн., — сказав він, — але стаття 22 Бюджетної резолюції забороняє нам роздавати ці кошти всім без розбору. Маємо дозвіл лише на дитячі видання та часопис «Кримська світлиця».

Отже, районкам (як черкаським, так, очевидно, й решти областей) не залишається нічого іншого, як пробувати організовувати при редакціях спеціалізовані дитячі часописи, чекати дотацій і сподіватися, що з них перепаде дещиця і власне районкам. Та скоріше за все, масова поява в Україні численних «мурзилок» проблему виживання низової преси не вирішить. Простий підрахунок: за словами Віталія Абліцова, із більш як 600 місцевих комунальних газет України половина ледь животіє, отже, якщо навіть 300 найбільш нужденних газет заснують свої дитячі додатки і на них буде розділено вже згадувані 1,7 млн. грн., то кожному такому часопису перепаде всього лише по 5,6 тис. грн. — не набагато більше, аніж держава дотувала цього року районкам, зокрема, черкаським.

Та попри все, місцеві газети працюють, несуть читачеві інформацію. І з надією поглядають на Київ. Частина редакторів думає, що з дня на день «гряде» роздержавлення місцевої преси, і її буде відпущено у «вільне плавання». Частина сподівається, що все мине й газети залишаться «під крилом» (насамперед фінансовим) місцевих держадміністрацій та рад. Однак пауза затягується. Поки в столиці триватимуть гарячі баталії щодо роздержавлення преси, поки палкі ритори домагатимуться свободи слова, низові газети, як ті «бійці невидимого фронту», можуть просто не дочекатися й полягти на полі бою укупі із збанкрутілими «мурзилками», і нікому буде ту саму свободу слова дарувати. Це тривожить найбільше.

КОМЕНТАРІ

Ольга ЛАВРИК, редактор районної газети «Зоря», м.Монастирище, Черкаська область:

— На цей рік нам заплановано 4,8 тис. грн. держдотацій. Це приблизно десята частка того, що нам потрібно. Подібна ситуація і в інших газетах На мою думку, районки в такому вигляді, в якому вони існують зараз, тобто як ідеологічні засоби масової інформації, ніколи не зможуть стати прибутковими й перебувати на плаву без фінансової підтримки з боку влади. Розмови про роздержавлення, або, як ще кажуть, надання газетам статусу самостійних, — це тільки привід внести в роботу низової преси сум’яття. Незалежність протриває кілька місяців, а потім збанкрутілі видання будуть закриті.

Валентина КОЗИЦЬКА, редактор газети «Уманська зоря», м.Умань, Черкаська область:

— Якщо районна преса буде роздержавлена, то хто тоді проводитиме державну політику на місцях? Районки були і поки що залишаються помічниками державної влади в процесах державотворення, в пропаганді державної культури, мови, національних та історичних надбань. Зрештою, хіба приватні газети коли-небудь цікавило, яка урожайність у районі, які надої, як працюють промислові підприємства, чи забезпечено соціальну сферу?

Василь КОЛОМІЄЦЬ, виконуючий обов’зки міського голови, м.Канів, Черкаська область:

— Якщо дотримуватися бюджету, розрахованому за так званою формулою, то дві з шести міських шкіл ми мусили б просто зачинити — на них не виділено жодної копійки. Проте це теорія. А на практиці ми, звісно ж, шукатимемо резерви, аби двері всіх навчальних закладів залишалися відчиненими. Те саме стосується й місцевої газети. Я думаю, і «Дніпрову Зірку», і решту районок навряд чи порятує випуск якихось «мурзилок». Газета повинна залишатися діловою, оперативною і динамічною. Нехай би десь там, у майбутньому вона й стала незалежним виданням, але для цього, як кажуть, повинні визріти умови. А поки панує невизначена ситуація, у міської влади одна формула: місцева газета нам потрібна, ми допомагали й будемо їй допомагати, чим можемо.

Федір ПИЛИПЕНКО, редактор газети «Колос», м.Тальне, Черкаська область:

— Треба вирішувати: або — або. Воля, то воля: дати районкам незалежність — і нехай вони видряпуються із ситуації, хто як може. Державна підтримка, то державна підтримка: люди мусять знати, що гроші таки будуть. Зволікання ж, затягування ситуації може призвести до часткових втрат такого важливого сегмента вітчизняного медіа-простору, як низова преса. Тут необхідна рішучість. І саме на державному рівні. Кінець кінцем, якщо питання роздержавлення преси так уже не дає декому спокою, то високі посадовці могли б запитати думку про цей процес самих газетярів. Адже мова йде про долі не одиниць, а сотень тисяч журналістів, які справді вірою і правдою служать державі в провінції.

Ігор ЛУБЧЕНКО, голова Національної спілки журналістів України:

— Районки в Україні живуть і виживають по- різному. Є приклади позитивні з накладом у 10 тисяч примірників, а є й такі, де наклад газети, що виходить раз на тиждень, ледь сягає 500-550 примірників. Є й унікуми. Наприклад, «Південна зоря» у Бердянську, що виходить шість разів на тиждень, і тільки передплатний наклад її становить 25 тисяч примірників. До того ж, ця газета має рекламний щоденний додаток і вже випускає дитяче видання та газету для дачників. Ця газета самоокупна. Міська рада одного разу перерахувала їй п’ять тисяч на сторінку, де розміщуються матеріали про діяльність місцевої влади, то, за словами редактора, прийшло стільки різних перевірок по цих коштах, що редакція відмовилася від цих грошей і нині сторінку про діяльність місцевої влади видає за свій кошт. Багато що у роботі районок залежить від редактора, від його уміння організувати колектив, від бажання крутитися. Так, якщо ми візьмемо Народичі, то там місцева газета має наклад 2,5 тисяч примірників при тому, що населення становить лише 10 тисяч. Але є багато районок, які не окуповують себе і стоять з протягнутою рукою, чекаючи від влади фінансування. А влада то дає, то не дає, але командує завжди. Тому питання про роздержавлення на сьогоднішній день гостре — навіть для тих редакцій, де склалися нормальні стосунки з владою, адже закон про висвітлення діяльності органів місцевого самоврядування передбачає можливість укладення угоди про висвітлення їхньої діяльності. Зрозуміло, що органи місцевої влади так просто не захочуть поступитися своїми правами на видання. Поки не буде схвалений закон про роздержавлення, який заборонив би органам державної та представницької влади бути засновниками видань, ми цього питання не вирішимо. Хоча і Президент, і прем’єр говорять про те, що не потрібні державні та комунальні газети, вони підтримують ідею роздержавлення.