«Слухання – початок довгого шляху»

128 заявок на виступ отримали члени робочої групи з підготовки парламентських слухань щодо питань внутрішньо переміщених осіб. Зустріч відбулася днями у сесійній залі ВР. Але – жодного міністра і обмаль депутатів. Донбас, який варто почути (хоч як би приїлася ця фраза), говорив сам із собою?

Ініціював слухання комітет ВР із питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин. Хоча переселенці зараз майже не розраховують на підтримку влади, цієї зустрічі чекали. Ситуацію з внутрішньо переміщеними особами кандидат філософських наук, експерт Інституту демократії імені Пилипа Орлика Володимир Кіпень охарактеризував у блозі на сайті «Дня» так: «Проблема виведена з активного суспільного дискурсу». Такий порядок речей треба змінювати – і слухання можуть у цьому допомогти. Про підсумки зустрічі ми розпитали Тетяну ДУРНЄВУ, експерта з питань ВПО Інституту суспільно-економічних досліджень, члена робочої групи з підготовки до парламентських слухань щодо питань внутрішньо переміщених осіб.

– Про що свідчить певна байдужість урядовців до слухань?

– У нас катастрофічно не вистачає діалогу влади з громадянами. Майже два роки немає чіткої стратегії дій, відсутня державна політика, в бюджеті на 2016 рік закладено лише 2,8 мільярда гривень виключно на виплату адресної допомоги, але немає жодної копійки на системне вирішення проблем… У будь-якому разі, виглядає все як повне ігнорування потреб та інтересів людей, які постраждали через російську агресію.

Відсутність міністрів та більшості депутатів у залі, де було повно внутрішньо переміщених осіб, яскраво свідчить про замовчування проблем кількох мільйонів наших громадян. Що з цим робити – я не знаю. Люди в розпачі, дехто дуже агресивно налаштований. Міністр соціальної політики відправив замість себе заступника, сумнозвісного Віталія Мущиніна, який нехтує правами людей, чиї життя в багатьох аспектах залежать від цього міністерства.

– Які практичні результати зустрічі можуть бути?

– Особисто для мене зрозуміло, що емоції потроху вщухнуть і продовжиться копітка щоденна робота. Оскільки сам день проведення парламентських слухань – лише початок довгого шляху.

Протягом двох тижнів профільний комітет парламенту продовжить приймати рекомендації від громадян, оброблятиме стенограму виступів, що прозвучали під час слухань. Потім готуватиметься проект постанови, яку розглянуть на пленарному засіданні Верховної Ради. Таким чином депутати можуть схвалити отримані рекомендації й далі працювати над розробкою потрібних законопроектів та впровадженням необхідних змін.

Парламентські слухання самі по собі – не панацея. Результати можуть бути цілком практичними, але без тиску та контролю з боку громадськості навряд чи щось відбудеться. Тим більше, ані з боку народних депутатів, ані з боку виконавчої влади немає розуміння масштабів проблеми та шляхів її вирішення.

А, можливо, навпаки, проблема внутрішньо переміщених осіб та окупованих територій виглядає настільки глобально, що чиновники налякані, перебувають у стані заціпеніння і не роблять жодних правильних рухів.

– Із вирішення яких проблем переселенців варто починати?

– Починати варто з усвідомлення проблем. З розуміння того, що війна – не лише на сході, що внутрішньо переміщені особи – це не «тимчасові переселенці», як їх дехто називає, не помічаючи реальності. А реальність свідчить про те, що значна частина людей, які почали життя заново, не повернуться у свої покинуті домівки. Як і два роки тому, серед основних проблем ВПО залишаються питання житла: надання тимчасового помешкання і будівництво нового, відновлення житла, пошкодженого під час бойових дій тощо. Також важливими є питання працевлаштування, процедури перетину лінії розмежування, недостатньої підтримки вразливих категорій населення, соціальної адаптації та інтеграції. А головна проблема – невідповідність між собою різних законодавчих актів, через що зараз велика кількість незахищених людей не може отримати соціальні виплати.