Спотворений імідж вулиць

Із теплом місто набуває нових відтінків: зелених, картатих, спекотних, метушливих... Візуально змінюється і міський простір: біля кафе з’являються літні тераси, майданчики, намети, крісла, столики. В Європі це поширена практика. Такі тераси працюють навіть у холодну пору року, щоправда, з обігрівачами та пледами. Київ — не виняток. Тільки от не всім містянам до смаку таке захоплення пішохідної частини вулиці. Адже часто-густо це заважає перехожим і, що гірше, псує зовнішній вигляд будинків, коли нібито тимчасовий майданчик міцно вростає до споруди. З одного боку, відпочинок у кафе просто неба має право на існування. Але як зробити це комфортною частиною міського простору?

БЕЗСМЕРТНА ТЕРАСА

Нещодавно киянка Анна Балховітіна опублікувала в «Фейсбуці» фото, з її слів, безсмертної тераси на вулиці Івана Франка, 27/31. «Терасу демонтував департамент міського благоустрою ще навесні 2017 року. Та вже минулої осені власник почав відновлювати конструкцію. Після цього активісти подали запит про її законність, на що отримали відповідь: прибудова незаконна та включена в список на демонтаж, — описувала перипетії з терасою Анна. — І ось весна-2018, тераса, повернення! У власника припис на демонтаж, а він дашок відновив і штори вішає. То що, органи державного контролю, прибудова законна чи ні?»

НЕЩОДАВНО КИЯНКА АННА БАЛХОВІТІНА ОПУБЛІКУВАЛА В «ФЕЙСБУЦІ» ФОТО, З ЇЇ СЛІВ, БЕЗСМЕРТНОЇ ТЕРАСИ НА ВУЛИЦІ ІВАНА ФРАНКА, 27/31

До речі, минулого літа київська влада оголосила своєрідний бойкот літнім терасам та майданчикам. Обіцяли знести аж 800 таких об’єктів, адже вони не мали необхідних дозвільних документів. За словами першого заступника директора департаменту міського благоустрою КМДА Тараса Панчія, з понад тисячі об’єктів дозволи мали лише 300. Хоча коштує це не так дорого. Чимало фірм пропонують свої послуги щодо узаконення літніх терас. Коштує це близько трьох тисяч гривень. Та парадокс: дозволи необхідні, коли для встановлення тераси потрібно провести якісь будівельні роботи. Якщо це просто намет зі столиком, це вважається розширенням ресторанної площі, тому жодних запитів до міста не вимагається. Також дозвіл потрібен, якщо такі міні-тераси захаращують прохід на вулиці або змінюють зовнішній вигляд території. Та, погодьтеся, це визначення дещо розмите, його легко обіграти на користь ресторанів.

«БЕЗ ЧІТКИХ ПРАВИЛ ЦЕ БУДУТЬ КОРУПЦІЙНІ ОБ’ЄКТИ»

Наскільки законно місто «захоплюють» літні майданчики, має стежити департамент міського благоустрою Київської міської держадміністрації. Як пояснив директор аналітично-дослідницького центру «Інститут міста» Олександр Сергієнко, існуючі правила благоустрою Києва не передбачають чітких норм, де можна чи не можна розміщувати такі об’єкти та як вони мають виглядати. «Раніше за це відповідав районний архітектор, який видавав такі дозволи, — додав він. — Його роль була дуже вагома, бо видача таких дозволів має корупційну складову. Наприклад, на розі вулиць Пушкінської та Богдана Хмельницького є ресторан «Олива», років два тому тут збудували терасу, але цього року її раптом знесли, вона не вписалася не знаю, в що, в якусь кишеню. Тобто без чіткої регламентації та без правил, затверджених Київрадою, це завжди будуть корупційно ризиковані об’єкти. Якісь нормативи розміщення таких терас є, але треба підвищити статус цього документа, затвердити його на сесії Київради та внести до правил благоустрою».

ТАКЕ ВИТОНЧЕНЕ «ЗАХОПЛЕННЯ» ВУЛИЧНОГО ПРОСТОРУ МАЄ ПОВНЕ ПРАВО НА ІСНУВАННЯ — НЕ ПОРУШУЄ ЗАКОНУ І НЕ ДРАТУЄ ПЕРЕХОЖИХ

Урбаніст Григорій Мельничук підтримує літні тераси тільки за однієї умови: мають бути схеми їхнього розміщення, дозвільна документація і жодних перебудов та прибудов. Та в Києві якраз усе навпаки. Фотокореспондент «Дня», готуючись до публікації, піймав у кадр фактично потрійне незаконне втручання в міський простір. На розі вулиць Івана Франка та Богдана Хмельницького, де, між іншим, мешкає київський мер Віталій Кличко, три ресторани встановили стаціонарні вуличні тераси практично на півтротуару. В одному з них полюбляє обідати міський голова. Певно, несмак та дисгармонія міського простору не зменшують апетит столичного мера.

РЕКЛАМНА РІВНОВАГА

«День» зацікавив ще один елемент «іміджу» київських вулиць — вивіски та рекламні щити. Їх розміщують там, де слід, і там, де не дозволив би здоровий глузд, приміром, на будинку-пам’ятці чи на вході в метро, за чим не видно взагалі ні назви вулиці, ні назви станції. В комунальному підприємстві «Київреклама» розповідають, що їхні бригади постійно виїжджають на місця демонтажу незаконно встановлених вивісок. Найчастіше ними «обліплені» торговельні центри. Але спрацьовує закон рівноваги, десь вивіски та банери зняли, а десь з’явилися нові. Причому дозволи на них дають у... КП «Київреклама». 

ЯСКРАВИЙ ПРИКЛАД, ЯК НЕ СЛІД ПАПЛЮЖИТИ ВИГЛЯД ЦЕНТРА МІСТА: ЗАСИЛЛЯ ТЕРАС УКУПІ З АБСУРДНИМИ ВИВІСКАМИ, І ВСЕ ЦЕ ПІД БОКОМ У СТОЛИЧНОГО МЕРА

Рік тому у столиці запрацювали нові правила розміщення зовнішньої реклами. Над ними працювали чиновники КМДА спільно з Асоціацією операторів зовнішньої реклами. Передбачалося виділити п’ять форматних зон із окремим режимом розміщення об’єктів зовнішньої реклами в кожній. Приміром, нульова зона — це історичні місця, сквери, парки, перехрестя та транспортні розв’язки. Тут рекламних щитів та банерів не має бути апріорі. Також забороняється розміщувати рекламні засоби на пішохідних та велосипедних доріжках, алеях, розподільних смугах тощо. Загалом прогнозувалося зменшити кількість реклами в місті на 75%. Оскільки рекламної площі поменшає, в Київраді запропонували рекламістам альтернативу: урни, лавочки, громадські та собачі вбиральні.

БІЗНЕС ПРОТИ МІСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

Та яка альтернатива, такі й результати. «Чесно кажучи, я не помічаю змін, — зауважив Олександр Сергієнко. — Величезних банерів поменшало на Кільцевій дорозі та в центрі міста. Але кардинальних зрушень я не бачу. Хотілося б, щоб центр міста, особливо історичний, був зовсім очищений. Ще одне. У 1990-х роках, коли я був депутатом Київради, працювала комісія щодо використання в місті української мови, вона моніторила стан дотримання законів про мову. От нинішнє засилля лейблів англійської мовою, це неподобство, навіть на Хрещатику не знайти вивіски українською мовою. Зрозуміло, що існує суперечка між бізнес-інтересами та потребами загальноміської культури. Та має бути баланс інтересів. У історичній частині в принципі не може бути великих банерів».

За рекламу в Києві відповідає заступник міського голови Олексій Рєзніков, саме він готував з експертами нові правила її розміщення. Він переконує: Київ буде звільнений від реклами. Пілотні проекти вже реалізовані на Володимирському узвозі, вулицях Сагайдачного, Хрещатику, Петрівсько-Парковій алеї. Ще трішки і від реклами звільнять бульвари Лесі Українки та Тараса Шевченка. Та сам Олексій Рєзніков визнає, що навести лад у сфері реклами заважає ігнорування рекламістами нових правил.

Можливо, їх до цього змусив би закон, а не столичні норми. На початку року в парламенті був зареєстрований законопроект «Про зовнішню рекламу», він змінював систему видачі дозволів, обмежував її використання на транспорті, пам’ятках національного значення і передбачав вживання виключно української мови, крім всесвітніх брендів та торговельних марок. Однак проект не набрав необхідної кількості голосів. А без чітких правил гри, що для реклами, що для літніх терас, немає й порядку на вулицях.