Ставлення до людей «по-старому»

26 червня у світі відзначали День захисту жертв катувань. У цей день у Києві, в Центрі візуальної культури, за сприяння міжнародного фонду «Відродження», Центру інформації про права людини, Експертного центру з прав людини та за підтримки Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини відкрилася фотовиставка «Місця несвободи». Вона  демонструє моторошні факти про реалії перебування українців у таких місцях несвободи, як СІЗО, колонії, інтернати, дитячі  будинки, диспансери, спеціальні приміщеннях для утримання затриманих, окремі лікарняні заклади тощо (всі вони вважаються місцями несвободи).

Всього таких місць несвободи в Україні – 4,5 тисячі. Найбільше – у Київській, Черкаській та Одеській областях. Фахівці національного превентивного механізму (НПМ) стверджують, що серед них існують такі, що загрожують життю і здоров’ю людини. До них належать автозаки, вагонзаки, установи в зоні бойових дій (зокрема неофіційні в’язниці) та приватні наркодиспансери. За минулий рік експерти НПМ, до якого входять співробітники Офісу омбудсмена та громадські монітори (всього – 150 осіб у всіх областях), 284 рази без попередження відвідували місця несвободи. Вони виявили ряд системних порушень прав людей, які там утримуються, – від ненадання медичної допомоги до катувань.  

«На місцях несвободи, пов’язаних із етапуванням і конвоюванням, надходить чи не найбільше скарг про жорстоке поводження, - говорить Євген ЛЄВАНЦОВ, керівник відділу моніторингу правоохоронних органів Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради з прав людини. – Під час перевезення людей правоохоронці надто часто використовують фізичну силу та спецзасоби. Але порушують права людини не лише в автозаках, а й у відділах поліції. Правоохоронці іноді просто не розуміють міжнародних стандартів поводження із затриманими».

За словами Євгена Лєванцова, після моніторингу НПМ на всіх станціях метрополітену Києва, Дніпра і Харкова демонтували клітки для утримання затриманих. Візити без попередження, які здійснюють монітори НПМ, також сприяли змінам в інших сферах. Так, нещодавно уряд прийняв нові положення про інтернати, а Президент доручив змінити законодавство щодо прав людей з інвалідністю.

«До нашого департаменту у 2016 році зі скаргами на порушення прав у місцях несвободи звернулося 2,3 тисячі громадян, - розповідає під час презентації доповіді «Моніторинг місць несвободи» за 2016 рік Катерина ЧУМАК, керівник департаменту з питань реалізації НПМ Секретаріату омбудсмена. – Про моніторинг місць несвободи знають як керівники та працівники установ, так і люди, які там утримуються. І результати 50 повторних перевірок, здійснених торік, показали, що ситуація після нашого відвідування покращується».

За п’ять років існування національного превентивного механізму правозахисники змогли зайти майже у всі зачинені до того часу двері й показати суспільству, що за ними відбувається. Проте, за словами експертів, «тектонічного зламу» у свідомості працівників місць несвободи ще не відбулося: багато з них не розуміють, що тортури – неприпустимі. Тож у найближчі п’ять років правозахисники планують зосередитися, зокрема, на небезпечних місцях несвободи.

«Нашу увагу ми зосередимо на тих місцях несвободи, де існує ризик здоров’ю і життю людей. Також – на установах у зоні проведення АТО, приватних місцях несвободи, зокрема приватних наркодиспансерах, доступу до яких у нас сьогодні немає, - перераховує Тетяна ПЕЧОНЧИК, голова правління Центру інформації про права людини. – Маємо на меті моніторити неофіційні місця несвободи, такі як, наприклад, установи СБУ, де утримують людей. Друга стратегічна мета – запустити механізм реагування на факти тортур і запровадити механізм розслідування таких фактів. Для цього має бути прийнятий Стамбульський протокол. Третє завдання – просувати в місцях несвободи якісну медичну допомогу»

Громадські монітори та фахівці офісу омбудсмена стверджують, що найбільше проблем, пов’язаних із катуваннями, – у зоні проведення бойових дій. Також у Донецькій і Луганській областях багато місць несвободи не готові до евакуації. У «сірій» зоні залишаються інтернати та пансіонати, які можуть стати, за словами моніторів, «смертельною пасткою у випадку загострення конфлікту».