«Система хоче взяти реванш»

«Зі звинуваченого в організації кривавого побиття автомайданівців зняли електронний браслет, щоб він міг спокійно їздити на свою нову роботу (тепер у Фонді держмайна бореться з корупцією). Слідчого, який розслідував злочини Євромайдану, суддя відсторонив від роботи «з метою виключення ймовірності виникнення припущень у всіх учасників процесу щодо заінтересованості слідчого». Система опирається. Система хоче взяти реванш», — прокоментувала голова правління ГО «Центр громадянських свобод» Олександра Матвійчук останні новини із судових засідань, де розглядаються справи щодо злочинів, скоєних у період Євромайдану. Адвокати родин Небесної Сотні теж часто виступають із подібними заявами, що справи розслідуються неефективно, ті, хто має сидіти за ґратами, втікають від правосуддя, часто з вини того ж правосуддя. Про причини низької результативності розслідувань «День» запитав у голови правління громадської організації «Центр Громадянських Свобод» Олександри Матвійчук.

— Одна з основних причин таких результатів — розслідують ці злочини та ухвалюють рішення люди, які були безпосередньо залучені до їх скоєння. Інколи доходить до анекдотичних ситуацій: автомайданівці заходили під час слідчого експерименту в кабінет, щоб розказати, як їх били, то виглядало це так: «А, це ж ви мене і били». На низовому рівні лишились ті самі люди. Тому судові розслідування мають відбуватися паралельно із реформою судової системи, прокуратури — у цьому ключ ефективного розслідування. Згадаємо нещодавню втечу Тавакула Рагімова, якого було звільнено Печерським судом під домашній арешт, а це харківський міліціонер «Оплоту», якого обвинувачено у тому, що він керував «тітушками» у Києві. Суддя не взяла його під варту, посилаючись на те, що він працює в органах внутрішніх справ, аргументуючи, що він не втече. Але він втік. Ми бачимо іншу судову практику: коли це стосується людей, які коїли менш тяжкі злочини, їм виносять рішення про взяття під варту, а не під домашній арешт. Як мінімум — це підозріло. На моє переконання, якщо в нас не буде впроваджено міжнародний елемент для розслідування, ми не досягнемо тих результатів, на які очікує суспільство.

— Що дасть впровадження цього міжнародного елементу?

— Минулого тижня ми проводили у Комітеті ВР із прав людини семінар, де вивчали різні міжнародні моделі: досвід міжнародних кримінальних судів, трибуналів, гібридних судів. Шукали найбільш конструктивну модель для України. Бо в будь-якому разі, якщо Міжнародний кримінальний суд відкриє провадження у справі Євромайдану, за його політикою, він цікавиться лише тими людьми, хто віддавав накази. І це не позбавляє національну систему обов’язку шукати виконавців. У нас же ні тих, ні тих поки не притягують до відповідальності.

— Що може стати переломним моментом у розслідуванні справ Євромайдану?

— Це посилення діяльності спеціального управління в ГПУ, йому треба дати більшу гарантію незалежності, посилити його матеріально-технічну базу, підтримати його. На це потрібна політична воля, щоб вони зібрали якісний матеріал. Щодо судових засідань, то зараз треба використовувати існуючі у законодавстві засоби впливу на суддів, які, по суті, вчиняють зловживання, маскуючи це під суддівську незалежність. Але ми попри все оптимісти, зараз плануємо з адвокатами Небесної Сотні започаткувати інформаційну кампанію, яка б дала можливість людям створити суспільний запит на проведення розслідування. От скоро буде річниця, треба ставити конкретні питання, у чому неефективність розслідування, наприклад, чому 14 беркутівців, ідентифікованих ще у січні 2014 року, досі працюють і не проходять у справі щодо побиття автомайданівців ні як підозрювані, ні як свідки?

— Представники вашого центру відвідують усі судові засідання, чи мають вплив на їхній перебіг?

— Ми маємо для цього громадську ініціативу «Група спостереження «Озон». Загалом враження неоптимістичні. А на хід судових засідань впливає публічність. Натомість — зали порожні. Люди співчувають, але не можуть знайти час, щоб ходити на ці судові засідання, а це дуже важливо. Водночас група підтримки «Беркуту» завжди присутня. Суспільство має ходити і показувати цим фігурантам та владі, що громадськість стежить та контролює перебіг розслідування, щось робить, а не лише пише у себе на соцсторінках обурення ситуацією...