Трагедія у Кримську. Попередження
Люди мають довіряти владі, а влада — відкрито говорити про всі потенційні небезпеки та ризики, інакше масових жертв у разі стихійного лиха чи техногенної катастрофи не уникнути.
Трагедія в російському Кримську шокує. Кількістю жертв, якої можна було уникнути. Ситуацією, яку, якщо й неможливо було попередити, то пом’якшити — цілком реально. Реакцією влади, спрямованою на те, щоб виправдатися, а не взяти на себе відповідальність за катастрофу. Бездіяльністю — адже про загрозу трагедії люди говорили й писали ще 10 років тому... Прикметно, що сценарій російської трагедії повторює основні сюжетні точки інших подібних катастроф на пострадянському просторі, коли стихійні лиха та техногенні катастрофи набувають масштабного розмаху, а кількість жертв стабільно висока. Постраждалі відчувають брак інформації про те, що відбувається, а рятувальні служби діють не скоординовано. А після трагедії майже завжди стає відомо, що загроза існувала вже давно і про неї знали... «просто» людей не попередили.
МОЖЛИВИЙ СЦЕНАРІЙ ДЛЯ УКРАЇНИ
Кримська трагедіє є своєрідним попередженням для України, в якій за нещасливим збігом обставин долю Кримська може повторити ціла низка населених пунктів. Серед них — і багатомільйонний Київ. Останніми роками екологи дедалі частіше говорять про потенційну небезпеку для українців радянської системи дамб. Ця тема регулярно з’являється у ЗМІ, її активно обговорюють у соціальних мережах, особливо напередодні танення снігів чи під час рясних злив. «Ми маємо власні приклади, як у Карпатах потоки рвуть греблі. Ми маємо власний досвід, коли рясні дощі чи танення снігу призводять до повеней. А що стосується величезних дамб, то в нас є приклади Китаю, де були випадки, коли їх зривало, — пояснює «Дню» Володимир БОРЕЙКО, еколог, директор Київського еколого-культурного центру.
На думку еколога, небезпека від дамб і подібних гідроспоруд існує завжди, а тому найкращим варіантом є відмова від них. «Від дамб треба відмовлятися. Більшість із них працює 50—70 років, а це дуже багато. На жаль, влада цим не займається — ніхто конкретно не знає, яка там ситуація, ніхто належним чином не моніторить їхній стан. Заяви гідроенергетиків про те, що все гаразд, рунтуються тільки на їхньому бажанні нічого не робити, бо немає фінансів. А ми маємо досвід США, де є державна програма з відмови від дамб. Вже знято близько 20—25 цих споруд як потенційно дуже небезпечних», — розповідає пан Володимир.
Натомість чиновники та гідроенергетики заспокоюють: сьогодні дамби та інші гідроспоруди небезпеки для населення не несуть, все під контролем. Як додатковий аргумент наводять той факт, що, наприклад, експлуатація дамб розрахована на сто років, а минула лише половина терміну. Крім того, Міністерство надзвичайних ситуацій регулярно проводить навчання на випадок позаштатних ситуацій, пов’язаних із функціонуванням цих споруд.
ЧИ МОЖНА ПІДГОТУВАТИСЯ ДО КАТАСТРОФИ?
Володимир Борейко упевнений: сьогодні небезпеки ще немає, а завтра може статися непоправне. Всі гіпотетичні ризики варто проробляти практично. «Тут існують об’єктивні й суб’єктивні ризики. До суб’єктивних ризиків належать різні катастрофи — наприклад, падіння літака, теракти, метеорити... Хто міг передбачити, що два літаки терористи скерують у башти-близнюки? Але це сталося. Хто може гарантувати, що в Києві ніколи не буде землетрусу? Серед об’єктивних чинників — старіння бетону, заліза, всіх конструкцій. На піраміду Хеопса тисне тільки атмосферний фронт, а на київську дамбу тисне неймовірна вага всього Київського водосховища», — пояснює еколог.
Щоб мінімізувати кількість жертв від стихійного лиха чи техногенної катастрофи, потрібно, щоб люди заздалегідь чітко знали, як поводитися у випадку надзвичайної ситуації, що робити, яким чином рятуватися. А це неможливо без знання основних потенційних ризиків та небезпек, що загрожують конкретному місцю та людям. «Люди повинні чітко знати, в якій момент, в якому випадку і що саме їм загрожує. Наприклад, Київська дамба загрожує Подолу і деяким частинам Лівобережжя, вибух хлору на Водоканалі — зовсім іншим районам, тому всі ці речі треба проробляти. Це така азбука для військових, коли розробляється операція й різні сценарії поведінки», — пояснює директор аналітико-дослідницького центру «Інститут міста» Олександр СЕРГІЄНКО. Втім, наголошує експерт, без довіри до влади навіть найкращий план може виявитися не дієвим: «Ця трагедія в Росії ще раз довела, що влада безвідповідальна, що влада не спрацьовує, вона не робить те, що їй належить робити, а виправдовується. Зрозуміло, що якщо не буде довіри до влади, то навіть хороші плани можуть виявитися неефективними».
«Припустимо, всіх повідомили. Що відбувається далі? Люди кидаються до своїх автомобілів і їдуть геть. Можна уявити, що утвориться на вулицях. Таку справу, як сповіщення та евакуація, неможливо пускати на самоплив, тут повинні бути чітко розроблені схеми, плани, структури — і розроблені відкрито, публічно й прозоро. Люди повинні бути ознайомлені з такими планами евакуації заздалегідь», — вважає директор «Інституту міста».
Як розповіли «Дню» в МНС, подібні схеми та програми сповіщення й евакуації на випадок прориву дамби в міністерстві розроблені. Більше того, регулярно відбуваються спеціальні навчання. «Наприклад, у Львові в нас були проведені навчання, де, за легендою, прорвало дамбу Добропільського водосховища. У Києві минулого року були схожі навчання — відпрацьовували можливий прорив Київської ГЕС. Разом із фахівцями з цивільного захисту КМДА ми реагували на всі питання: хто що має робити, які служби слід задіяти, які очікуються наслідки, як оперативно евакуювати населення. У нас розроблені карти, схеми... Ці питання належать до надзвичайних ситуацій державного рівня, оскільки кількість жертв може бути надто великою», — пояснив «Дню» заступник міністра надзвичайних ситуацій Василь КВАШУК. Він наголосив, що немає універсальної схеми дії, адже кожна ситуація буде різною. «Є випадки, коли під час прориву дамби неможливо використати автомобілі. У потенційно небезпечних місцях люди навчені і знають, куди бігти, коли звучить сирена. Чотири років тому я особисто керував проведенням навчань у Вінницькій області, де ми відпрацювали реакцію на небезпеку всього населення: продавців на базарах, у кіосках, всіх людей», — розповідає пан Квашук.
ПРОБЛЕМА СПОВІЩЕННЯ ТА ЕВАКУАЦІЇ: ЧИ ВСІ ПОЧУЮТЬ?
«Одна з причин катастрофи у Кримську — це відсутність системи сповіщення населення. Раніше в будинках висіли динаміки, радіоприймачі. Зараз їх немає, й система цивільної оборони та сповіщення не спрацювала», — «Уніан» цитує Бориса Хвостікова, мешканця Кримська, якому вдалося вижити.
Якщо щось подібне станеться десь в Україні, упевнений Олександр Сергієнко, то нас очікує подібний сценарій розвитку подій. «Оперативне сповіщення сьогодні неможливе. Система радіоточок віджила своє, в багатьох будинках їх вже давно немає. Можливі якісь інші варіанти, наприклад, розсилка смс-повідомлень, але це теж забирає певний час, крім того, можна просто перевантажити мережу, й вона «ляже», — пояснює директор «Інституту міста».
«За прогнозами, під час можливого прориву Київської ГЕС, у нас буде в запасі 20—30 хвилин — стільки часу вода добігатиме до початку Оболоні. Якщо хвиля йде, ми негайно сповіщаємо населення. Всі повинні бігти подалі від води у протилежний бік», — пояснює Василь КВАШУК. За його словами, МНС активно працює над удосконаленням системи сповіщення населення.
«До кожної людини протягнути радіо й поставити біля вуха — дуже складно. Ми активно виходимо на співпрацю з операторами стільникового зв’язку, проте в деяких ситуація він не є надійним засобом сповіщення. Також ми використовуємо Інтернет, смс та телефонні повідомлення. Ці системи дублюють одна одну. Також не відмовляємося від систем, які працювали раніше — проводового радіо, телеграфу, інших засобів зв’язку», — пояснює пан Квашук. За його словами, МНС затвердило спеціальну програму з 21 пункту, яка, зокрема, передбачає кошти й на реконструкцію програми системи оповіщення населення.
«Зважаючи на те, що питання дуже важливе, ми передбачаємо й сирени, й гучномовці, й телебачення. На ТБ, згідно з укладеними договорами, ми можемо зробити пряме включення або дати рухомий рядок. Є програми, які впроваджуються на місцевому рівні через ОДА», — пояснює заступник міністра.
В ЗОНІ РИЗИКУ
В Україні різні гідроспоруди, дамби та інші подібні об’єкти перебувають під контролем певних відповідальних органів. Наприклад, дамба Київської ГЕС — у відповідальності Мінпаливенерго, а більшість інших — водогоспів. Ще є ставки, водосховища, які знаходяться у приватній власності. Проте, за словами Василя Квашука, МНС також контролює ці споруди. «За кожним водосховищем обов’язково повинен бути закріплений власник, має бути проведено своєчасно обстеження. Всі вони також на контролі МНС — для того, щоб ми могли вчасно попередити виникнення надзвичайної ситуації.», — пояснює урядовець. Найбільш небезпечний об’єкт, за його словами, — це каскад Дніпровської ГЕС. «На Дніпрі всі ГЕС дуже небезпечні, зокрема Кременчуцька ГЕС, де обсяг води перевищує 14,5 млн. куб. Якщо дамбу прорве — наслідки будуть трагічні», — пояснює Василь Квашук. За його словами, раз на п’ять років державна комісія, до якої входять міжвідомчі органи — Мінпаливенерго, МНС, водогосп, представники органів влади та науково-дослідних інститутів, проводить обстеження стану гідроспоруд дамб Дніпровського каскаду ГЕС. На кожне обстеження складається акт та визначається план заходів щодо покращення цих дамб. МНС обов’язково здійснює контроль за виконанням цих заходів, виділяються кошти», — підсумовує урядовець.
Олександр Сергієнко вважає, що цього недостатньо — потрібно, щоб все відбувалося прозоро й під контролем громадськості. «Наприклад, ті ж повені у Карпатах та Прикарпатті показують, що величезні кошти щороку витрачаються на боротьбу з ними, але результати мізерні, тому що ці кошти більшою мірою розкрадають. Тут дуже багато залежить від системи державного управління, від корумпованості чиновників. Робота муніципальних органів влади повинна бути максимально відрита, всі проекти рішень, всі розпорядження повинні висіти на сайтах, щоб люди могли в будь-який момент проконтролювати будь-яку дію і рішення місцевого органу владу», — підсумовує експерт.
Володимир Борейко також вважає, що у цьому питанні має бути публічне обговорення можливих ризиків та схеми координованих дій у разі виникнення надзвичайної ситуації: «Якщо це питання час від часу спливає протягом п’яти років, значить, потрібно вже щось робити, поки не пізно».
P.S. Президент України Віктор Янукович висловив співчуття президенту РФ Володимиру Путіну у зв’язку із трагедію на Кубані. Він також запропонував росіянам гуманітарну допомогу та допомогу у порятунку людей. Як повідомив вчора на брифінгу керівник департаменту інформаційної політики Міністерства закордонних справ Олег Волошин, згідно з дорученням Президента України Віктора Януковича, український уряд готовий надати допомогу постраждалим унаслідок повені у Краснодарському краю.
Втім, як повідомили «Дню» у прес-службі Міністерства надзвичайних ситуацій, російська сторона поки не озвучила потребу у такій допомозі і не деталізувала, у чому вона відчуває потребу. «Наскільки зараз відомо, у Росії поки немає потреби в тому, щоби ми надавали їм допомогу. Тобто, алгоритм надання будь-якої гуманітарної допомоги такий: спершу треба з’ясувати, що, власне, постраждалій стороні потрібно, яка саме допомога. І для того, щоб МЗС надало певну гуманітарну допомогу, має бути указ Президента і рішення уряду. Зараз на рівні МЗС іде обговорення. Постраждала сторона нічого не просить. Відповідно, немає указу Президенту. Але МНС дійсно готове, якщо буде така необхідність, допомогти», — пояснили «Дню» у прес-службі МНС.
