ЦЕРКВИ СВIТУ

Найбільшу довіру України заслужив Любомир Гузар

Лідери двох найбільших християнських церков України — патріарх Київський і всієї Русі-України, предстоятель української православної церкви київського патріархату патріарх Філарет і предстоятель УПЦ (московського патріархату), митрополит київський і всієї України Володимир мають приблизно рівну довіру громадян, яка істотно перевищує рівень недовіри. Патріарху Філарету цілком і переважно довіряють 31,4%, а митрополиту Володимиру — 31,3%. Предстоятелю української греко-католицької церкви патріарху Любомиру (Гузару) довіряють 21,2%, але потрібно зважати на те, що його знає значно менша кількість людей, ніж предстоятелей православних церков, до того ж до греко-католиків віднесли себе лише 9% опитаних. Oтже, довіра до патріарха Любомира (Гузара) більш ніж вдвічі перевищує кількість його пастви. Такі дані були отримані під час соціологічного опитування, проведеного фірмою «Юкрейніан соціолоджі сервіс» і Фондом «Демократичні ініціативи». Опитано 2007 респондентів за вибіркою, яка представляє доросле населення України (старше ніж 18 років). (RISU)

Дaвній кодекс чеченського народу

У Росії видано унікальну пам’ятку релігійно-філософської думки чеченського народу — кодекс «Къонахалла», що в перекладі означає «Гідний муж». Кодекс почав укладатися в першому тисячолітті до н.е. й остаточно сформувався в XVII—XVIII століттях. Він включає 55 заповідей, в яких містяться зауваження про міжнаціональні, міжрелігійні та сімейні відносини. Там є вельми повчальні правила, наприклад, суворо забороняється схиляти будь-кого до своєї віри або ображати чужі релігійні почуття. Священним є закон гостинності — життя та свобода гостя для къонаха дорожчі за власне життя. В чужій країні къонах повинен не лише дотримуватися її законів, але й поважати її звичаї та традиції. Кодекс честі регламентує кожний вчинок: ставлення до старих, жінок, дітей, до природи та тварин. Якщо людина поводилася негуманно по відношенню до когось, навіть до ворога, вона вже не може вважатися къонахом («гідним мужем»). Є й інші правила, наприклад, зійшовшись у поєдинку з слабшим суперником, къонах зобов’язаний йому поступитися — таким чином він зберігає власну гідність. Одна із заповідей «Къонахалли» свідчить: не роби іншим того, чого не побажаєш собі; інша нагадує, що духовна чистота — це дзеркало, в якому відбивається внутрішня сутність гідного мужа та його діянь. Є в кодексі й таке висловлювання: «Къонах повинен бути скромним у релігійних ритуалах. Він ніколи не підкреслює своєї релігійності, не підміняє істинної віри формою». Ціла низка заповідей стосується сім’ї та шлюбу. «У своїй сім’ї, — сказано в кодексі, — къонах повинен бути таким самим справедливим, як і в суспільстві. Він не повинен опускатися до образи чи фізичного покарання членів сім’ї... Честь і гідність жінки для къонаха є недоторканими, він ніколи не заподіє болю та страждання дітям». («Новые известия»)

Іранський режисер ставить фільм про Ісуса

Фільм іранського режисера Надера Талебзаде «Ісус, Дух Божий», який був представлений на щорічному казанському фестивалі мусульманського кіно «Золотий мінбар»-2007, можливо, покажуть на ТНВ і навіть на російському держтелеканалі. Іранський фільм є екранізацією версії Корану, згідно якої Христос (мир йому) не був розіп’ятий. Замість цього «Бог створив диво — голос і зовнішність Іуди стали такими самими, як у Христа». Як повідомляє «ІсламNews», цей фільм є «ісламською відповіддю на західні блокбастери на кшталт «Пристрастей Христових» Мела Гібсона. «Гібсон зняв чудовий фільм, — стверджує Надер Талебзаде. — Однак його сюжет — вигадана історія. Насправді все було зовсім інакше». Режисер зазначає, що намагався підкреслити єдність християнства й ісламу. Стрічка Талебзаде знята іранською ДТРК; це 20-серійний серіал, який буде показаний по національному телебаченню і, на думку творців, стане хітом. На зустрічі іранців з прем’єр-міністром Татарстану Рустамом Мінніхановим було підписано угоду про співпрацю між іранським і татарським телебаченням. Угода передбачає обмін художніми фільмами, телесеріалами, документальними стрічками, програмами для дітей і підлітків, мультфільмами. Щорічно в Ірані знімають близько 300 художніх фільмів. («Новости религии»)

Київський патріархат скоро буде представлений у Вірменії

У найближчому майбутньому парафії київського та грузинського патріархатів з’являться у Вірменії. Про це на конференції «Релігія й освіта: російський і міжнародний досвід» повідомила Грануш Харатьян — науковий співробітник інституту археології й етнографії Національної АН Вірменії. (На сьогодні в Республіці Вірменія зареєстровано чотири православні общини. Всі вони відносяться до РПЦ МП.) Тим часом, згідно з існуючим релігійним законодавством Республіки Вірменія, етнічні спільноти користуються переважним правом створення власних релігійних асоціацій, що стосується також київського та грузинського патріархатів.

Кількість етнічних українців складає на сьогодні близько 1,5 тисячі осіб. Це здебільшого жінки, переважно немолодого віку, які за радянських часів вийшли заміж за вірменів. Усього в сучасній Вірменії проживає приблизно 2,5 млн. осіб іноземців. (ЄТА)

Пекін звинувачує мусульман у спробі підняти повстання

Пекін звинувачує мусульман, які проживають на північному заході країни, в спробах почати повстання. Заяви пішли після мирних протестів проти несправедливості китайського керівництва, що відбулися в середу. Правозахисники оцінюють ці обвинувачення як передумову для посилення заходів контролю над регіоном, що межує з Центральною Азією, напередодні Олімпійських ігор. (Іслам.ru)

Церква та в’язниця

Як заявив у Москві на конференції «Поспішайте робити добро» о. Олександр Добродєєв, наразі в російських в’язницях створено 1100 православних общин. Ця цифра передбачає, що троє з п’яти ув’язнених унаслідок спілкування з православними батюшками вже переглянули своє ставлення до життя, повірили в Бога й вирішили стати на шлях виправлення. Однак подібні оптимістичні обрахунки, які вже записали собі в актив тюремні й церковні начальники, можуть виявитися банальним окозамилюванням («Религия и религиозность»).

Присутній на конференції відомий рок-музикант Ігор Баранчиков, який вже багато років займається місіонерським служінням у в’язницях, сказав у бесіді з кореспондентом Baznica.Info: «І без батюшок на зоні Бог —найкрутіший авторитет». Але цього ще замало, щоб оголошувати про перемогу доброчесності над злочинністю. За словами музиканта, з названих 80% відсотків реально православними, тобто такими, що живуть за заповідями Христа, є не більше ніж 20% в’язнів. Інші хоч і мають поняття про Бога та полюбляють відвідувати службу чи розмірковувати про Біблію (багато хто навіть учить напам’ять), утім на ділі небагато з них дотримується євангельських заповідей. «Людина може бути вся в татуюваннях із зображеннями хреста, але частіше за все «блатні» зеки дотримуються старозавітного принципу «око за око» та зовсім не полишають своїх кримінальних звичок» — говорить Ігор.

Незважаючи на церковно-чиновницькі парадні рапорти про «всезагальне оправославлювання» зони, на ділі тюремні звички залишаються далеко не євангельськими. І це стосується не лише в’язнів, але й тюремників, які часто б’ють ув’язнених і поводяться з ними, як з тваринами. Не так давно в знак протесту проти свавілля тюремних начальників у одній з російських в’язниць 30 в’язнів зробили спробу масового самогубства, порізавши собі вени.

Насправді виявляється, що побудувати на зоні храм і проводити там служби ще недостатньо, щоб достукатися до загрубілих зеківських сердець. Те, що результат православно-виховної роботи зазвичай виявляється невисоким, на думку Ігоря Баранчикова, пояснюється тим, що частіше за все батюшки їдуть на зону не за покликанням, а за призначенням. Занадто багато на зоні зараз священиків, особливо молодих, які служать там «по обязаловке», «для галочки» — тільки б відмітитися.