У Шацьку на Волині хочуть поставити пам’ятник... пончисту

Цьогорічне літо на Світязі якось забарилося. Якщо торік уже у травні сюди масово їхали відпочивальники, бо сприяла погода, то нині й аж до кінця червня на озерах панували тиша й благодать, але без людей. Директор Шацького міського будинку культури Ніна Вирович розказує: якщо в барі при турбазі «Шацькі озера» «завжди була двіжуха», то тепер, за словами її знайомої, котра тут торгує, практично ні душі. Так традиційно склалося, що на Шацькі озера відпочивальники їдуть, лише якщо хороша погода, інакше — що тут робити? Озеро з унікальною водичкою може компенсувати відсутність елементарних вигод, елементарної інфраструктури, але чи надовго? На узбережжі Світязя, Пісочного є і бази найсучаснішого сервісу, але загалом Шацькі озера — це ще значною мірою «совок».

Проте вже найближчим часом ситуація має змінитися. Сергій ВІННІЧУК, голова Шацької об’єднаної територіальної громади, уже може розказати про деякі плани зі створення в цьому регіоні курорту державного значення. Передбачає, що це займе не менше, ніж два-три роки. Минулого року на Волині ухвалили Програму розвитку туризму, в якій закладено 600 тисяч гривень на Шацьк. За ці кошти мають провести дослідження води у Світязі й Пісочному, торфу, глини, сапропелю, про лікувальні властивості яких відомо і без досліджень, але потрібне, як кажуть, офіційне підтвердження.

Багато роботи місцева влада планує виконати в урочищі Гряда, де зосереджено найбільше баз відпочинку. Хотіли силами місцевого бюджету й підприємців здійснити реконструкцію центральної пішохідної вулиці цього відпочинкового комплексу. Але вартості робіт — десять мільйонів гривень — самим не потягнути. Селищна рада оплатила вартість проектно-кошторисної документації, а щоб залучити потрібну суму, готує проекти на співфінансування з Євросоюзом. Голова ОТГ радіє, що проект (на 400 тисяч євро), завдяки якому облаштують кемпінгову стоянку, автостоянку та цивілізований пляж на території нинішнього наметового містечка, уже пройшов перший етап відбору. Заради того, аби залучати кошти інвесторів із Євросоюзу (чим активно користується сусідня Польща, в якій Шацьк має міста-партнерів), у Шацькій селищній раді ввели посаду менеджера з написання проектів, найнявши фахівця із Луцька. Адже найбільшою проблемою у створенні «Шацька-курорту» є відсутність каналізації в навколишніх населених пунктах. Це питання мусується роками. Сергій Віннічук наводить у приклад озеро Біле біля Влодави, від якого до Світязя ближче, ніж 30 кілометрів. Озеро значно менше за Світязь, але завдяки створеній інфраструктурі приймає втричі більше відпочивальників, ніж бази Світязя. І працюють на базах Білого озера... волиняни, мешканці сіл Шацького та Любомльського районів.

За прикладом партнерів-поляків Сергій Віннічук планує облаштувати також велодоріжку навколо Світязя. Кошти на каналізування баз поляки отримали, як тут кажуть, «від Унії», тобто Євросоюзу. Бачив шацький голова біля польського Білого озера і прекрасний спа-комплекс, власнику якого «Унія» також значною мірою компенсувала його затрати. Цивілізований відпочинок приносить користь не тільки людям, а й місцевим бюджетам. А мати таку природну базу, яку має Шацьк, і не використовувати її належним чином, то, вважає Віннічук, не по-господарськи.

Серед його ідей, які обов’язково будуть втілені у життя, і благоустрій скверу в Шацьку, реконструкцію якого вже розпочали. З лавицями, квітниками, Wi-Fi зоною, оновленим пам’ятником Тарасові Шевченку ба навіть із сухим фонтаном. Не тільки «курортники», а й місцеві мешканці, каже Сергій Миколайович, повинні мати такі комфортні території для відпочинку. Із туристичних же «заманух» селищна рада пропонує встановити на набережній Світязя, яку спільними зусиллями також реконструюють, пам’ятник... пончисту. Пончистами тут називають місцевих жіночок, котрі зуміли з традиційної для шацької округи страви — пончика — зробити бізнес, а фактично — засіб для виживання цілих родин. Світязькими пончиками годувалося не одне покоління відпочивальників. Тому в планах — і фестиваль світязького пончика. Усе це — задля заохочення туриста і задля розваг місцевих мешканців, які важко працюють у такий короткий в цьому волинському регіоні туристичний сезон.