Важливі ідеї — через прості образи

Яскраві й позитивні малюнки Олени одразу привертають увагу. Її роботи, присвячені Україні, подіям, які сьогодні переживаємо всі ми, любові до Батьківщини, рідній мові, швидко поширюються соцмережами. Вони популярні, бо, попори складну тематику, дарують надію та надихають. Її образи, прості на перший погляд, несуть в собі важливі ідеї. «Дню» Олена розповіла, як створює свої роботи, що її надихає та яку роль сьогодні відграє візуальне мистецтво.

— Моя перша патріотична картинка «Любіть Україну виникла майже випадково. Намалювала я її літом 2013-го, ще до всіх цих подій, а вже інші — про Крим, нинішню ситуацію в Україні — виникали по ходу подій в країні. Я думаю, обирає сам художник, що йому малювати і для чого. Для когось події, що відбуваються, є важливими, хтось дотримується нейтралітету, хтось тримає свої думки при собі. Я малюю, тому що переживаю все це по-своєму. Мої малюнки — це мої думки, молитви, почуття, мрії ...

Мені здається, візуальне мистецтво посідає важливе місце в сучасному світі, і воно розвивається швидкими темпами. Адже простими образами можна донести актуальні ідеї більш успішно, бо малюнки, вдалі образи краще сприймаються і краще фіксуються нашою пам’яттю, ніж просто тексти.

Малюнок «Любіть Україну» — дуже швидко поширився Інтернетом, ще до Майдану. Я навіть не думала, що він буде таким популярним. Так само було і з картинкою про серце України, мабуть, тому що дуже простий і зрозумілий образ. Хоча бувало дехто писав, що «Крим вже не ваш і ніколи вашим і не був», але таких було небагато.

А от з картинкою «бути українцями», було більше критики, що все не так і це не правд а і значить я не українець. Взагалі, цікаво що люди це сприймали її дуже серйозно і не бачили основного.

Не знаю, де серце України, але болить десь там

Про оптимізм моїх малюнків. Це і свідомий вибір, і внутрішні відчуття, хоча я теж людина, а значить можу деколи бути невдячною чи сумною. Але мені  передусім хочеться нести світло і щось хороше у цей світ. Зараз особливий час і по-особливому хочеться зображувати щось оптимістичне, що б не давало місця відчаю. Дуже хочу малювати, щось таке, що давало б людям світло і  надію.

Деколи, думаєш: ось цей малюнок має всім сподобатись, а потім — ніякого «фідбеку» не відбувається, а деколи те, про що ти і не думав, стає популярним. Взагалі в Інтернеті є одвічні теми, які ніколи не втрачають актуальності, але малюючи  лише те, що подобається всім, можна  втрати свою сутність.

Дуже часто малюю щось про любов, мрії. Зараз, звичайно, малюю щось про Україну, про свої почуття. Не хочу нести тему  печалі, смутку, депресії.

Часом прочитаю щось, щось почую і вже бачу образ майбутньої картинки, часом довго думаю про щось, малюю ескіз, збираю ідеї. Ритуалів не маю, просто треба сідати і щось робити, інколи трохи йде час на «розкачку». Інколи хочеться слухати музику, радіо, аудіокниги, інколи включаю для фону серіал, але для мене найкраще, коли нічого не відволікає.

Малювати почала ще в дитинстві. Тому, окрім звичайної школи, ходила  ще й в художню.  Потім пішла вчитися на архітектора й закінчила КНУБіА, працювала і паралельно малювала. А згодом — просто між кресленнями, чернетками — почали з’являтися невеличкі скетчі, які вирішила малювати на окремих аркушах, — так і з’явилися декілька цікавих малюнків, які почала викладати в соцмережах. Проектів у мене не так уже й багато. Маю свою серію листівок. Трішки малюю для дитячих журналів. Співпрацю з «Доброю листівкою», це листівки, які мають благодійну мету. Також малювала обкладинку і ілюструвала книжку «Балачки про все на світі»...