«Важливо, щоб про Україну говорили з повагою»

Флешмоб «Об’єднані Прапором» почався місяць тому, 3 квітня. За цей час прапор України встиг побувати у семи містах чотирьох країн: німецьких Берліні і Дортмунді, Лондоні, Парижі та ірландських Голуеї, Ватерфорді та Дубліні, з якого все і почалося. Ця подорож має закінчитися 23 серпня на Майдані Незалежності у Києві, коли там святкуватимуть День прапора. Відстежувати пересування українського державного символу можна на Facebook-сторінці проекту «Об’єднані Прапором» і за хештегами #нашпрапор і #ОбєднаніПрапором.

«НЕМАЄ РІЗНИЦІ МІЖ СПІЛЬНОТАМИ У МАЛЕНЬКОМУ ГОЛУЕЇ І ПАРИЖІ»

«Мій товариш Олег Макєй запропонував провести акцію, і практично без підготовки ми її розпочали, - розповідає Михайло Баскін, директор Асоціації українців у Республіці Ірландія (АУРІ). – Оскільки все відбувалось під час зустрічі членів Асоціації українців в Ірландії з представниками посольства України, то і прапор знайшовся одразу – де ж, як не у посольстві, йому знаходитися. Голова дипломатичної місії уже підписує прапор, а ми ще обговорюємо концепцію… Фактично, «на коліні» все і зробили».

Умови флешмобу такі, що учасники, українці з різних країн, фотографуються з прапором, роблять на ньому підпис і знімають коротке відео. Потім з цих відео змонтують фінальний відеоролик. Прапор для акції обрали звичайний, але нині він набув великого символічного значення. «Тепер навіть у моїх думках він став Прапором – саме так, з великої літери!», - зізнається Михайло.

Попереду у прапора довга дорога – його вже чекають у кількох містах Іспанії і Португалії, у Туреччині і на Кіпрі. Готується взяти участь в акції Італія, зокрема Сицилія. «Потім уже будуть країни Східної Європи, такі як Чехія, Австрія, Польща та інші, далі – Скандинавія, - перераховує директор АУРІ. – Дуже хочеться, щоб прапор потрапив за океан, наприклад, до друзів у Чикаго. Вони з радістю підтвердили участь в акції. Але все залежить від часу і можливостей поштових сервісів, оскільки блакитно-жовтий подорожує поштою і має потрапити до Києва у свій день, 23 серпня. Тож, як кажуть у нас, «fingers cross» (схрещуємо пальці. – Авт.), щоб все вийшло».

Втім, головна мета акції – продемонструвати самим її учасникам, що при бажанні вони можуть реалізовувати великі цікаві проекти. Тому і важливе кожне місто, де прапор «робить зупинку». Михайло Баскін додає: «За великим рахунком, немає різниці між спільнотами маленького ірландського Голуея і Парижа. Справа у самому існуванні таких громад, у стосунках, у вмінні домовлятися як між собою, так і з іншими групами».

«НАЙЧАСТІШЕ УКРАЇНУ ЗГАДУЮТЬ В ОДНОМУ РЯДКУ З РОСІЄЮ»

Сьогодні спільноти українців з різних країн спілкуються між собою як на персональному рівні, так і на рівні асоціацій та інших подібних об’єднань. «Географія різноманітна, оскільки завдяки технологіям немає різниці, де саме ви перебуваєте. У нас, наприклад, дуже дружні стосунки зі спільнотою на Кіпрі, - зауважує Михайло Баскін. –Хоча, напевно, саме брак зв’язків і спонукав до проведення акції з прапором. Спілкування на рівні організацій частіше проходить завдяки Світовому Конґресу Українців – на форумах, конференціях. Ця організація існує давно і має чудові відносини з філіями або спорідненими об’єднаннями. Але саме зараз, під час акції, я зрозумів, що люди потребують простішого спілкування, не обтяженого структурами та протоколами. І я вірю, що цей наш проект не останній, а тільки перший».

За словами Михайла, останнім часом в Ірландії про Україну чутно мало. «Хоча б, здавалось, були приводи: безвіз, Євробачення та й загальна ситуація у країні, особливо на сході, - розмірковує директор АУРІ. – Взагалі чуєш про Україну зрідка. Якщо такі згадки і трапляються, то найчастіше – в одному рядку з новинами про Росію, і тому в негативному контексті. Так сталось, наприклад, з Євробаченням. З одного боку, всі погодились з рішенням України щодо учасниці з Росії (нагадаємо, СБУ заборонила на три роки в’їзд до України представниці РФ Юлії Самойловій, бо та незаконно відвідала Крим, і цього року Росія відмовилась брати участь у конкурі взагалі. – Авт.). Але коли в одному реченні з назвою країни чути «конфлікт», «війна», «заборонили» і тому подібне, це формує прикре загальне враження. Зрозуміло, що це – успіх тактики мордорівських ЗМІ, але чим займається рідний «Мінстець» (Міністерство інформаційної політики. – Авт.), мені мало зрозуміло».

А от у позитивному ключі про Україну говорять завдяки спорту. «Навіть поразка Володимира Кличка (у бою з британцем Ентоні Джошуа 29 квітня. – Авт.) викликала більше позитивних емоцій, - додає Михайло Баскін. – Люди говорять про витримку і фізичну силу Володимира, про його домінування на боксерському ринзі впродовж десятиріччя. Говорять з повагою. І от мені видається важливим, щоб про Україну та її громадян говорили з повагою. Насамперед треба самим почати більше поважати себе як націю. Адже ми сильні, розумні, дружні. Ми єдині. Ось, знову повернулися до місії, яку виконує наш Прапор».