Вбивство лихваря
Злочинці не залишили слідів. Але вбивство іноземного студента було розкрито за три години - завдяки інтуїції детективів, моменту удачі й... котлеті
Червневого ранку 1994 року спека лише підступала до Києва. Цієї миті на Сергія Приходька і звалилася звістка: минулої ночі вбито студента-в'єтнамця. Іноземець знімав квартиру на Подолі - досить респектабельному й недешевому районі - грошенята в майбутнього фахівця водилися. Труп знайшов господар квартири, зайшовши вранці за квартплатою. За всіма ознаками, кровопролиття сталося напередодні ввечері. Вбивство іноземця трапляється не часто, на місці події працює урядова слідчо-оперативна група, керівництво міського УВС і, ясна річ, хлопці з відділу Приходька на чолі з шефом.
Огляд місця події результатів загалом не дав. Убивці діяли важким тупим предметом, череп убитого було проламано. Труп лежав на кухні, там же на столі стояла розпочата пляшка вина з трьома склянками й традиційна студентська закуска - три "дерев'яні" котлети в тісті. У кишені вбитого міліціонери виявили студентський квиток одного з вузів Києва. І ні "пальчиків", ні слідів, ні знаряддя вбивства. Опитування сусідів не дало вагомих результатів: так, бачили вбитого напередодні ввечері в компанії двох в'єтнамців. Особливі прикмети? Народ наш Сунь Ят Сена від Кім Чен Іра вдень з вогнем не відрізнить... Від таких звісток крякнуло спересердя керівництво - над ним бо також начальство є, воно за вбитого в'єтнамця з усією суворістю запитає...
Вирішили почати зі зв'язків жертви. Приходько з товаришами помчав до інституту, де навчався іноземець. На той час від літньої спеки оперативники впріли, в горлі пересохло. Щойно зайшли в інститут - наштовхнулися на двері буфету: гріх не освіжитися пляшкою мінералки. Поки буфетниця відкорковувала пляшки, Приходько, завмерши, дивився на вітрину з нехитрими стравами: на очі йому потрапили котлети в тісті - такі самі, якими закусував "без п'яти хвилин" небіжчик останній у своєму житті ковток вина. Те, що котлети куплено саме тут, Приходько майже не сумнівався. Річ у тому, що при огляді місця події він підсвідомо закарбував у пам'яті два надрізи на тісті, в яке "закутано" котлету. Тут же розпитав буфетницю, котра пригадала: під вечір в'єтамець-студент купував десяток котлет, з ним були двоє земляків.
Невдовзі в руках опера був список земляків убитого, один з яких був близьким другом небіжчика. З'ясувалося, що напередодні ввечері цей друг заходив на кафедру, де навчався вбитий, звідки вони разом пішли з інституту. Йшла сесія, студенти сновигали поверхами. Але серед них не було друга жертви: за даними деканату, в того "загострилася рана".
Приходько терміново рушив у студмістечко. У кімнаті в'єтнамця не виявилося, але його сусіда повідомив, що той незабаром повернеться - пішов до магазину. За кілька хвилин у дверях з'явився в'єтнамець із землистим кольором обличчя, забинтованою головою.
Приходько з помічником почали обережно розпитувати: на той момент у них не було найменших доказів вини цього в'єтнамця. Іноземець пояснив причину слабування: їздив із краянами до Москви й там, на Київському вокзалі, його нібито побили невідомі. Проломили голову (знявши капелюха, співрозмовник тицьнув пальцем у бинт, просочений на потилиці зелінкою), і тепер вона розболілася. Чи звертався в поліклініку? Ні, справився сам - замазав рану зелінкою, забинтував. "Незручно самому собі потилицю мазати", - подумав Приходько. Оперативників здивувало й таке: як при проламаному черепі в розпалі літньої спеки можна бігати в гастроном?
Ніби між іншим оперативники запитали пораненого про друга, а той почав плести якусь нісенітницю: мовляв, не бачив давно; знаю, що шукав його якийсь приїжджий в'єтнамець... Приходько попросив пред'явити документи. Студент довго порпався у валізі, а знайшовши паспорт, різко випростався й ударився потилицею в другий ярус металевого ліжка. Міліціонери здивувалися: в'єтнамець лише трішки поморщився, хоча в його становищі слід було б знепритомніти... Тоді помічник Приходька вирішив "поправити" на ліжку покривало і... "незграбно" зацідив в'єтнамця ліктем по голові. Тут же, правда, вибачився. А студент - "Нічого - буває"...
Цього Приходько з колегою стерпіти вже не могли: що ж це таке, лупцюють людину по проламаному черепу, а він тобі - не варто вибачатися! "Притисли" студента, змусили оголити рани. Той розмотав бинт, а під ним - неушкоджений череп, зелінка була тільки на бинті. Оперативники взяли хлопця під білі рученьки і - в РВВС. Там в'єтнамець без довгих умовлянь розповів, як убивав друга...
Напередодні в Київ приїхав в'єтнамець-"нелегал" з Москви. Земляк хотів виїхати з Росії на благополучний Захід, та от лихо - грошей на переправку бракувало. Слід було дістати їх у Києві будь-що. Так київський студент виступив у ролі навідника: він порекомендував московському гостю "розкуркулити" свого студентського друга. Того знали на факультеті як небідного: в нього коли завгодно можна було взяти в борг під відсотки. Студент-навідник після занять зайшов до "лихваря" на кафедру. І під приводом знайомства з земляком, котрий прибув із Москви, купивши вина і котлет, вони пішли в гості до майбутньої жертви. Покуштувавши винця, "нелегал" ударив принесеним молотком по голові гостинного господаря, а тоді змусив студента-навідника заподіяти контрольного удару. Тепер вони були пов'язані кров'ю. Перевернувши все помешкання, вбивці знайшли зо дві сотні доларів і зникли зі здобиччю, по дорозі закопавши скривавлений молоток на газоні. Тут же оперативники вилучили молоток, до московських колег полетіло повідомлення з адресою другого спільника злочину.
Відтоді, як Приходько з'явився на місці злочину, і до його реляції керівництву про те, що вбивство розкрито, минуло рівно три години: спринтерський результат.
Довідка "Дня"
Приходько Сергій Іванович після закінчення 1982 року Дніпропетровської спеціальної середньої школи міліції МВС СРСР почав службу в Дарницькому РВВС м. Києва на посаді оперуповноваженого карного розшуку. 1990 року його переведено оперуповноваженим у столичний карний розшук. 1993 року очолив відділ боротьби зі злочинами, пов'язаними з іноземцями УВС м. Києва.
