Якщо горить звітність,

«Feci quod potui, faciant meliora potentes» — такими традиційно були останні слова промови римських консулів, які йшли зі свого посту, що означало — «я зробив усе що міг, хто може, той нехай зробить краще». Саме цими словами, мабуть, міг закінчити свій шлях біля керма області попередній черкаський губернатор, залишаючи область на 26-му місці у рейтингу соціально-економічного розвитку. Але після того, як до будівлі у стилі «совковий ампір» на центральній площі обласного центру прийшла нова команда, Черкащина за рік піднялася на 19 сходинок у рейтингу соціально-економічного розвитку і уперше за багато років перевиконала бюджет і план з росту обсягів промислової продукції (замість 104,7% — дала 131%).

Чесно кажучи, до цих пір я досить слабо уявляв, як обласна адміністрація у часи масової приватизації підприємств може впливати на економіку. Першим дзвінком про те, що в області відбувається щось незвичайне, стало те, що… почала горіти бухгалтерська документація деяких сільгосппідприємств та автомобілі, що цю документацію перевозять.

Але все по порядку. Як відомо, вже кілька років на селі проводиться аграрна реформа. Де-юре селяни стали власниками землі, але де- факто у багатьох випадках на селі правлять новоспечені «феодали». Бо де-юре селяни мають право і на «пайові», і на заробітну плату. А якщо де-факто — ні пайових, ні зарплати немає.

Адже часто буває так, що паї здано якомусь сільгосппідприємству, і селяни не можуть навіть змістити керівника підприємства- боржника, бо право це є тільки у власника підприємства. Можна, звичайно, свій пай забрати, але тоді точно — прощай «кровно зароблені». Судитися за борги? Собі дорожче. Новоспечений «феодал» на борця за свої інтереси управу завжди знайде. Очевидно, що потрібен певний період, поки відносини «орендар—орендодавець» увійдуть у цивілізоване русло.

Працюють нові «князі», як правило, за бухгалтерією — собі у збиток, а у дійсності — у збиток селянам. Руйнуються залишені виробничі комплекси і ферми, але зате виростають «феодальні» особняки.

І ось, коли дійовий механізм впливу селян на керівництво сільгосппідприємств поки ще не склався, нова команда, що прийшла до керівництва областю, насамперед вирішила такий механізм створити. Губернатор Вадим Лешенко своїм розпорядженням ініціював систему публічних звітів орендарів перед власниками паїв. Причому звітів у присутності представників (зазвичай це перші особи чи їх зами) обладміністрації, прокуратури і УВС.

Після одних таких зборів у селі Леськи Черкаського району, які відбулися 20 листопада, і загорілася на шляху до прокуратури службова «Волга» керівника сільгоспкооперативу «Леськівський». Вигорів салон автомобіля і згоріла уся бухгалтерська документація.

Спалаху передували бурхливі збори. Селяни говорили про те, що кооператив реалізовував соняшник і пшеницю за заниженими цінами, що на початку року у сільгосппідприємства було 1300 голів великої рогатої худоби, а на сьогоднішній день залишилося 658. Говорили про плачевну ситуацію з виплатами пайових і заробітної плати. Збори гуділи і обурювалися.

Саме на зборах губернатор попросив прокуратуру розібратися з тим, куди поділися гроші від продажу м’яса худоби, чому зерно продавалося за заниженими цінами.

Добре те, що, як відомо, не тільки рукописи, але і бухгалтерська документація — не горять. Бо будь-яка бухгалтерія є об’єкт співпраці двох і більше підприємств. У прокуратурі уже заявили, що «бухгалтерію» буде відновлено і шлях грошей все одно буде прослідковано.

Звичайно, на Черкащині є й інші приклади. На щастя, їх більше. Скажімо, звіт сільгосппідприємства «Агрокомплекс» (село Березняки Смілянського району) проходив абсолютно по-іншому. До земельної реформи на території сільських угідь площею 3430 гектарів був колгосп «Дружба». Земельна реформа 1999 року розділила село на кілька таборів. Від основного господарства відділилися чотири фермерських і 78 «одноосібників». Найбільш ефективно працюючим, як виявилося, стало те, що утворилося на базі колишнього колгоспу, — сільгосппідприємство «Агрокомплекс». У ньому залишилося і найбільше число працюючих, і найбільша площа орної землі — 2354 гектари. Було залишено і основну спеціалізацію — вирощування зернових, цукрового буряка, соняшнику, сої, овочів, кормових культур. До звіту пайовики починають сходитися і з’їжджатися вже з 11 годин (час початку зборів — 12). Звіт найбільшого господарства для села подія, безумовно, «резонансна».

Автор цього матеріалу підійшов до жінки. ЇЇ звуть Катерина Литвиненко. Вона говорить, що пропрацювала 26 років у колгоспі. Питаю, чому віддала пай в оренду «Агрокомплексу»? Відповідає: тому що сама не змогла б обробити. І добрива, і гербіциди коштують дорого. А техніка, а пальне… Намагаюся заперечити: адже можна віддати пай фермерам. «Так ні, — говорить, — у «Агрокомплексу» урожаї вищі…»

Не будемо стомлювати читача великою кількістю лірики. Скажемо, що, загалом справи у «Агрокомплексу» йдуть непогано. Працює на підприємстві 240 осіб, середня зарплата у працівників «Агрокомплексу» 353 гривні (при середній зарплаті в Україні — 195). Зарплата механізатора — 405 гривень, водія — 352 гривні, доярки — 608 гривень, телятниці — 435 гривень. За орендовані паї гроші виплачено 89% пайовиків. «Агрокомплекс» будує у село газопровід.

Після закінчення звіту керівника «Агрокомплексу» глава облдержадміністрації Вадим Лешенко запитує у пайовиків, чи є претензії до орендаря. Претензій начебто немає.

Проте підіймається представник пайовиків і просить керівника «Агрокомплексу» відзвітувати: чому не працює свиноферма і використовується не весь парк автомобілів (багато жителів Березняків вклали в «Агрокомплекс» і майнові паї).

Це і є зворотний зв’язок — вплив селян на орендаря. Зрозуміло, що у присутності перших осіб області, а також прокурора і начальника УВС, ставлення орендаря до зауважень пайовиків буде зовсім іншим, ніж без них. Керівник «Агрокомплексу» звітує. Він говорить, що обладнання і ферми і автопарку підтримується у робочому стані, а не працює за банальною причиною — відсутності робочих рук.

Практика подібних звітів в Україні загалом проводиться уперше. І вже дає плоди. Думається, після звітів, а вони проходять сьогодні практично у всіх великих орендарів, ситуацій, подібних ситуації у «Леськівському», стане менше.

З того, у чому ще Черкащина виступила піонером, і з чого, власне говорячи, і складаються дев’ятнадцять сходинок економічного росту, можна виділити інвестиційні форуми. Перший пройшов у Черкасах 27-28 листопада. Перед форумом було створено інвестиційну карту Черкащини — з найбільш докладним викладом інвестиційної привабливості кожного району і кожного підприємства. Відтепер вона буде доступна усім в Інтернеті. Було запрошено дипломатів кількох десятків країн, представників бізнес-кіл російських областей і польських воєводств, українських підприємств. Для них було влаштовано грандіозну виставку продукції черкаських підприємств. Губернатор упевнений, що форум може значно збільшити інвестиції в економіку області, у цифрах — приблизно на 25%. До речі, за рік, після того як до керівництва області прийшла нова команда, інвестиції уже виросли більше ніж на 60%.

Сьогодні, коли економіка починає відроджуватися, особливо важливі свіжі креативні ідеї. Схожі на черкаські. Тоді, можливо, і з’явиться світло у кінці тунелю…