«Є посади в армії, де жінки буквально незамінні»

Створена два тижні тому Національна гвардія України вже налічує понад 50 тисяч бійців. Здебільшого це чоловіки віком від 18 до 50 років, але бажання захищати свою країну виявляють і жінки. Для них особливих вимог щодо служби в Національній гвардії нема. Процедура проста: проходження медичної комісії, спеціальної перевірки та оформлення документів на службу за контрактом чи на зарахування в резерв.

Єдина відмінність: жінки йдуть на службу з 19 років, здають полегшені нормативи фізичної підготовки та можуть бути командирами лише в полках, які складаються з жінок, пояснює начальник групи зв’язків із громадськістю та засобами інформації Управління Східного територіального командування Національної гвардії України майор Євген Роженюк.

«Сьогодні вже троє дівчат пройшли підготовку і перебувають на полігоні. Ще троє проходять медичну комісію і готові вступити на службу за контрактом. Скільки саме жінок зверталося до нас, але не пройшли перевірку, ми не рахували, немає такої необхідності. Але запам’ятався випадок, як одна дівчинка настільки хотіла служити, що приховала інформацію про те, що має групу інвалідності. За віком вона підійшла, але лікар одразу помітив, що щось не те. Але ми намагаємося нікого не притісняти, тому люди, які дуже хочуть допомагати армії, але не можуть служити за станом здоров’я, можуть піти працювати вільнонайманими, зокрема на посади кухарів чи бухгалтерів», — пояснює пан Роженюк.

Процес вступу на службу не складний, але, за словами майора Євгена Роженюка, бувають і накладки: «Передусім треба пройти комісію в лікарні. Далі ми розпочинаємо спеціальну перевірку. Вона відбувається у двох напрямах: перевірка по базі відсутності судимості в претендента та в його близьких родичів і характеристика від дільничного міліціонера, який робить опитування серед сусідів і знайомих. Ніхто вам не скаже, буде це швидко, чи ні, в кожному конкретному випадку».

Серед дівчат, які пройшли комісію, — і львів’янка Ірина. Дівчина працює як медик-волонтер. «Я працювала медиком на Майдані 3,5 місяця, — розповідає дівчина. —  Коли почула про набір до Гвардії — вирішила спробувати свої сили, але добровольців вистачало, і нам порадили реалізувати себе інакше. Тоді друг розповів мені, що в частинах не вистачає медичних працівників, і я вирішила спробувати.  Зараз ми здебільшого робимо огляди, інколи асистуємо професійним лікарям. Але також ходимо з іншими солдатами на навчання. Щоправда, стріляти нам не дають, але автомат я розбирати й збирати вже вмію».

За словами майора Роженюка, більшість жінок не братимуть участі безпосередньо в бойових діях, але й відсиджуватися не будуть: « Наприклад, дівчата йдуть на посади телефоністок у вузли зв’язку, такий вузол може бути польовим. Це — певне віддалення від бойових дій, але незначне. Незалежно від посади кожна військова носить при собі табельну зброю для самозахисту. Як і чоловіки, всі жінки, окрім вільнонайманих, їздять на стрільби, виконують нормативи на тренуваннях».

На думку директора військових програм Центру Разумкова Миколи Сунгуровського, жінки в армії потрібні, оскільки з деякими завданнями справляються краще, ніж чоловіки:

«Це двоякий процес. Участь жінок у Гвардії — це ініціатива не влади, а самих жінок. Раніше, коли жінок не призивали, вони розглядали це як гендерну нерівність. Тоді їх включили в перелік тих, кого призивають на контракт. Зрозуміло, що умови можуть, терміни можуть відрізнятися. Але є посади в армії, де жінки буквально незамінні: у військах зв’язку, медичному забезпеченні вони виконують покладені на них функції краще, ніж чоловіки»

«ЖІНКИ ПОВИННІ БУТИ ДОПУЩЕНІ ДО УСІХ ПОСАД»

Ніна ПОТАРСЬКА, координатор Жіночої сотні Майдану:

— Участь жінок у Національній гвардії — це підхід рівності. На мій погляд, якщо жінка вважає, що їй це потрібно, вона повинна мати таку можливість. Жінки-військові в різних країнах неодноразово доводили, що це ефективно, доречно й доцільно, стать не має значення. Жінки повинні бути допущені до усіх посад. Чому в нас прийнято, що чоловік може брати на себе відповідальність, а жінка інфантильна істота, за яку треба вирішити, яку їй посаду дати: в зоні бойових дій чи ні? Я знаю жінок, які були в Афганістані стрілками й справилися;  знаю жінок, яких відправляли в Ірак. Якщо людина відповідально робить свою роботу, то чому для неї мають бути обмеження? Чому за жінку хтось щось має вирішувати?