Бакинські маневри

Азербайджан, схоже, прагне зробити ставку на Росію для вирішення конфлікту в Нагірному Карабасі. Так експерти схильні розцінювати вчорашнє прибуття азербайджанського міністра закордонних справ Ельмара Мамедьярова до Москви. У ході візиту головною темою переговорів має стати саме питання врегулювання нагірнокарабаського конфлікту. На фоні подальшого посилення грузино-осетинського протистояння та певного розчарування в роботі Мінської групи ОБСЄ Баку вирішив заручитися підтримкою Москви та звернутися з проханням активізувати посередницьку діяльність у вирішенні нагірнокарабаського конфлікту.

На перший погляд, Мамедьяров поїхав до Росії не з порожніми руками. 5 серпня по підписанню президентом Ільхамом Алієвим вступив у дію новий закон про національну безпеку, головною позицією якого є заборона розміщення на території Азербайджану іноземних військових баз. Такий поворот не може не сподобатися Москві, що не приховувала побоювань із приводу бажання США розмістити тут своїх військових. Тому не виключено, що саме цей аргумент буде використано Мамедьяровим у переговорах iз метою привернути Росію на бік Баку в суперечці з Вірменією. Однак із огляду на останні заяви заступника командуючого американськими військами в Європі генерала військово-повітряних сил Чарльза Уолда, американські військові формування таки будуть розміщені на території Азербайджану. Щоправда, пан Уолд зазначив, що наразі не йдеться про «створення постійних військових баз», але російські експерти вбачають у обтічному формулюванні «тимчасово розміщені мобільні сили» лише тактичний обхід новоприйнятого закону про національну безпеку Азербайджану. Відтак невідомо, наскільки дієвими можуть бути аргументи глави азербайджанського МЗС у цій сфері, тим паче, що країна не відмовлялася від проголошеного свого часу курсу на інтеграцію в євроатлантичні структури. Така позиція не виключає появи на її території військових інструкторів США та інших європейських країн, що навряд чи імпонує Москві.

З другого боку, темою російсько-азербайджанських переговорів також стане економічне співробітництво, зокрема використання каспійського шельфу та робота міжурядової комісії з економічних питань. Однак російські економісти твердять, що наразі у Москви немає серйозних економічних інтересів у Азербайджані. Окрім спільної розробки каспійського шельфу, на сьогодні не існує жодного значимого російсько-азербайджанського економічного проекту. У нафтовидобувній галузі Азербайджан робить ставку не на російські, а на американські компанії, про що свідчить будівництво нафтопроводу Баку — Тбілісі — Джейхан. Досі Баку не надто поступався Москві, відтак до неї більш позитивно налаштована Вірменія.

Завдання сьогоднішнього візиту Мамедьярова — підігріти охололий інтерес Росії до розв’язання конфлікту в Нагірному Карабасі. Керівництво Азербайджану від самого розв’язання конфлікту в лютому 1988 року упевнене, що Росії належить ключова роль у його вирішенні. Москва — один із основних позиціонерів Мінської групи, інший вагомий її представник — Вашингтон, який повсякчас підтримує цілісність Азербайджану, але наразі не хоче вдаватися до якихось активних дій, аби не бентежити впливову вірменську діаспору напередодні президентських виборів. Баку ж після проведених на початку серпня військових навчань у Нагірному Карабасі, в яких неприховано брав участь Єреван, узагалі поставив під сумнів доцільність продовження переговорів у рамках Мінської групи. На тлі розвитку подій у Південній Осетії існує вірогідність того, що Азербайджан може підійти до питання відновлення цілісності в країні радикально. Прикметно, що завтра має відбутися зустріч Володимира Путіна з президентом Вірменії Робертом Кочаряном — після російсько-азербайджанських переговорів.