Білоруський нюанс

— Визнання судом вашої пенсії у півтора долара відповідною закону — неповага особисто до вас чи певна загальна тенденція у Білорусі?

— Це раболіпне підкорення людині, яка має цілу низку диктаторських повноважень. Це демонстрація нашої системи. Справа в тому, що дійсно, існує указ нашого так званого президента встановити мені таку пенсію, в якому немає жодної вказівки на її індексацію. Тому формально всі судові інстанції мають слушність. Є декрет, і міністерство праці та соціального захисту діє відповідно до нього. Але є й інший правовий аспект. Якщо декрет або будь-який інший нормативний акт явно суперечить конституції, слід керуватися Основним Законом. На думку юристів, які мене консультують, абсолютно очевидно, що цей декрет суперечить конституції, бо раніше було ухвалено закон, за яким мені треба виплачувати пенсію.

Будь-якого суддю в будь-який момент президент може усунути зі своєї посади без пояснення причин. Тому всі судді дотримуються декрету Лукашенка і відповідають, що так мені і треба. У приватній же розмові працівники суду і прокуратури говорять, що все це суцільний маразм, але зробити нічого не можна.

— Яка середня пенсія в Білорусі?

— Три-чотири місяці тому мінімальна пенсія становила 40 тисяч білоруських рублів — $22 — 23. Середня, я думаю, близько 60 тисяч — $30 — 33.

— Наскільки серйозні перспективи контактів білоруської опозиції з Кремлем? Чи можливий удар по позиціях Лукашенка з цього боку?

— Я думаю, що Кремль нічим не загрожував, не загрожує і не загрожуватиме Лукашенку. Тому що більш догідливої і більш відповідної кандидатуру для правління Білоруссю як російською провінцією знайти неможливо. Попри весь пустий пафос, Лукашенко виконує всі накази Москви і тримається тільки завдяки Москві. Заберіть сьогодні російську підпору — і його тут не буде. Більше того, коли президент має ускладнення з білоруськими кадрами, йому Москва присилає і Латипових (колишній співробітник КДБ, екс-міністр закордонних справ Білорусі, нині — глава адміністрації президента. — Ред. ), і кого завгодно. Це люди абсолютно не білоруського плану, люди, які абсолютно байдуже, а в цілому, навіть негативно ставляться до Білорусі як до держави.

Про підтримку таких одіозних осіб, як Селезньов, Лужков або Зюганов і говорити не варто.

Президент Путін ніколи, за жодних обставин не відзначив, що в Білорусі — найгрубіші порушення прав людини, зневаження елементарних демократичних норм, що тут зникли видатні політики, здатні конкурувати з Лукашенком.

— Що стояло за літнім ультиматумом Путіна Лукашенку?

— Путін, як нормальний російський політик, — і тут я його поважаю і виправдовую його дії — піклується про свою репутацію і про свій електорат. Виглядати убого перед інтелектуальною частиною електорату йому не можна. Тому він повинен показати, що відмахується від мух, що й не думає цілуватися з диктатором. А загалом жодних дій проти Лукашенка Путін не здійснював. Росія на міжнародному рівні завжди підтримує офіційну Білорусь. Навіть якщо вся Європа голосує проти, Росія підтримує білоруський маразм і білоруський режим.

— Що означала нещодавня негативна реакція Лукашенка на пропозицію Путіна призначити Президента Кучму головою Ради глав держав СНД? Це був черговий іміджевий демарш або послання «головнокомандуючому» в СНД — Росії?

— Ситуація дуже проста. Лукашенко, по-перше, підігрує всім іншим у цій структурі, де ніхто ніколи не виступав проти позиції Росії. Мені здається, що це була просто домашня заготовка. Напевно, президенту підказали, що Україна не ратифікувала статут СНД, і Лукашенко хотів показати, що він це знає. По суті, ця заява суперечить попереднім братанням нашого президента з Леонідом Даниловичем. Прогнозувати мотивування дій такої людини, як Лукашенко, я не можу, для цього потрібен психіатр. Чим він у цьому випадку керувався, досить важко сказати. Напевно, хотів побравірувати, показати, що він не такий уже сатрап насправді. Але, по-моєму, всі залишилися при своїх поглядах.