«Давайте не будемо впадати в істерику»

Референдум щодо членства Сполученого Королівства в Європейському Союзі виявився справжнім шоком, дехто з оглядачів навіть назвав його землетрусом для євроспільноти. Справді, вчора екзит-поли після закінчення голосування свідчили, що з невеликою перевагою перемагають прихильники того, щоб країна залишилася в ЄС. Однак після підрахунку голосів у всіх 382 округах о 4-й ранку за британським часом за вихід із Євросоюзу проголосували 17 млн 410 тис. 742 осіб (51,9%), проти — 16 млн 141 тис. 241 осіб (48,1%). Нагадаємо, в бюлетені було єдине запитання: «Чи має Сполучене Королівство залишатися членом ЄС, чи має вийти з ЄС?».

Цікавою є статистика того, хто голосував за вихід країни, і хто за те, щоб залишитися. Згідно з даними, 66% людей, які закінчили школу в 16 років, голосували за «вихід»; 71% тих, хто закінчив університет, голосували за те, щоб залишитися в ЄС. Ще більший розрив був між містами й сільською місцевістю. Опитування YouGov’s показало, що 75% людей віком від 18 до 24 років проголосували за те, щоб залишитися в ЄС, а відповідно вікова група, старша за 65 років, — за вихід із ЄС.

Лідери ЄС у спеціальній заяві наголосили сьогодні, що вони поважають рішення британців і висловлюють жаль. Разом з тим вони наголосили, що вже не може йтися про «втілення в життя пакета реформ, про який було досягнуто домовленості в лютому між Лондоном та Брюсселем. І не слід чекати жодних нових переговорів щодо цього питання».

«День» звернувся до зарубіжних та українських експертів з проханням прокоментувати результати референдуму і дати прогноз, які наслідки матиме це волевиявлення на ЄС та європейські перспективи України.

«ЦЕ ГОЛОСУВАННЯ ПРОТИ ЕЛІТ І ПРОТИ БОЛІСНИХ ЕКОНОМІЧНИХ, ДЕМОГРАФІЧНИХ ТА СОЦІАЛЬНИХ ЗМІН»

Едвард ЛУКАС, старший віце-президент Центру європейського політичного аналізу, мозкового центру у Варшаві та Вашингтоні, Лондон:

— Непродумане рішення залишити Європейський Союз завершує похмуру та аналітичну кампанію референдуму. Адже він викликав більше запитань, аніж дав відповідей, як для Великобританії, так і для її друзів та союзників.

Цей результат став голосуванням проти еліт і проти болісних економічних, демографічних та соціальних змін, але він не узгоджується з голосами «за» що-небудь. Як ми будемо йти — швидко чи повільно? Залишимося в єдиному ринку чи покинемо його? А як щодо всіх інших деталей?

Це — питання для політиків. Але складно знайти уряд, здатний відповісти на них. Більшість британських політиків усіх партій хотіли б залишитися в ЄС. Ті, хто хотів залишити його, мають абсолютно різні бачення. Деякі з них, як член Європейського парламенту Даніель Ханнан, є ідеалістами вільної торгівлі, майже прихильниками доктрини свободи волі. Але виборці здебільшого не підтримують його бачення нерегульованої країни з низькими податками — свого роду гігантського Сінгапуру. Те, чого хочуть вони, це протекціонізм — кінець економічної розрухи, провину за яку вони покладають на безлику міжнародну еліту, яку на карикатурах бульварної преси зображають у вигляді жирних єврократів, що видають «диктати» в Брюсселі.

То хто ж долатиме розрив реальності? Можна уявити собі, як британський уряд веде перемовини полюбовного розлучення, в якому ми приймаємо норвезький або швейцарський тип відносин з ЄС. Цей процес був би повільним і важким, а також великою витратою часу і коштів. Але він міг би бути дієвим. Та це б не ощасливило виборців. Вони відчуватимуть, що укладаються якісь таємні угоди, які не дають тих результатів, за які вони проголосували.

Зіткнувшись із цим безладом, інстинкти з усіх боків будуть призупинені. Не в інтересах європейських країн розпочинати переговори, демонструючи свою волю. Вони чекатимуть, доки Британія не вирішить, чого вона хоче. А Британія не знає і не знатиме ще впродовж якогось часу. На заспокоєння політичної (і боюся, конституційної) кризи внаслідок референдуму може знадобитися кілька місяців. Можливо, в консервативній партії зміниться керівництво. Після цього, цілком імовірно, будуть проведені загальні вибори, в яких більшість депутатів можуть бути обрані задля «мінімізації збитку» і в яких консерватори цілком можуть втратити свою більшість.

Припустимо, що ми отримаємо уряд меншості, лейбористів, підтримуваних шотландськими націоналістами. Такий уряд не захоче вести переговори про вихід Британії з ЄС. Можливо, на той час виборці, вражені вищим рівнем безробіття, безладом на фондовій біржі та крахом іноземних інвестицій, подумають ще раз.

Все це дуже цікаво людям, які мають справи з британською політикою. У кінцевому підсумку все може завершитися добре. Але водночас величезних збитків буде завдано в іншому місці. Ідея про те, що Європа — це клуб, в який члени вступають добровільно, дотримуються правил і намагаються зробити так, щоб результати були вигідними для всіх, зазнала страшного удару. Точка зору британських євроскептиків, за якою патріотизм політиків можна виміряти тим, як вони стоять «за Європу», набула фатальної підтримки. Інші політики-популісти — у Франції, Нідерландах, Італії та інших країнах — теж гратимуть цю музику.

А тим часом наші вороги причаїлися на узбіччі. Це голосування не робить нічого для того, щоб утримати Володимира Путіна, приборкати тероризм, стимулювати економічне зростання чи вирішити будь-яку з інших проблем, які нас турбують. Це марна трата часу в кращому разі, а в гіршому разі — це катастрофа. Як британець, який все своє доросле життя намагається просувати європейську інтеграцію, я можу лише сказати своїм друзям за кордоном, що мені страшенно шкода.

«МИ ПОВИННІ НАГОЛОСИТИ НА СПІЛЬНІЙ ІДЕНТИЧНОСТІ ЗАХОДУ І СПІЛЬНО ПІДТРИМУВАТИ САНКЦІЇ»

Ролан ФРОЙДЕНШТАЙН, заступник директора Центру Мартенса, Брюссель:

— Перш за все, давайте не будемо впадати в істерику. Але це поганий день для всієї Європи. Дехто переконав британських виборців, що вони «поневолені», не мають «жодного контролю над своїми кордонами» і що членство в ЄС — це тільки для багатих людей. Пропаганда на користь виходу Британії з ЄС зайшла на багато далеко порівняно з добрим старим євроскептицизмом тетчеристів. Тепер, звичайно, ЄС є забюрократизованим і йому доведеться змінюватись. Так що ми отримаємо величезні дебати щодо «ядра Європи» проти менш централізованого Союзу. Я думаю, що ми повинні навчитися жити з виходом Британії, а не «карати» британців і розробити спеціальну пропозицію щодо співробітництва у сфері безпеки. І в нас до сих пір є НАТО. ЄС дійсно повинен стати менш централізованою структурою, а не більше. Ми повинні наголосити на спільній ідентичності Заходу і спільно підтримувати санкції. І, можливо, через кілька місяців оскал Путіна вже не буде таким великим, як сьогодні вранці...

«ЄВРОПЕЙСЬКІ ПРАГНЕННЯ УКРАЇНИ ЗНОВУ ОПИНЯТЬСЯ ПІД УДАРОМ»

Микола КАПІТОНЕНКО, виконавчий директор Центру дослідження міжнародних відносин, Київ:

— Британці ухвалили рішення, привид якого витав у повітрі давно. Британія — одна з найбільш евроскептичних країн ЄС, з особливими привілеями і статусом, зі своєю валютою і великою автономією в багатьох сферах, багато жителів якої, проте, не поспішали вважати себе європейцями. Вважати те, що сталося, громом посеред ясного неба зовсім не варто. Наслідки неминучі. Вибори в Британії були б найбільш логічними з них: країна явно потребуватиме перегляду фундаментальних основ своєї внутрішньої і зовнішньої політики. ЄС змушений буде зазнавати змін під впливом цього безпрецедентного рішення. Повторення подібного в інших країнах переходить із площини теоретичної ймовірності в площину практичних рішень. Ті самі «європейські цінності», про які так багато говорять в Україні, перестануть бути абсолютною цінністю і знову стануть предметом дискусій. Зміна балансу сил усередині ЄС — найочевидніше з наслідків, але неочевидно, хто від цього виграє. Записувати в тріумфатори Німеччину я б не поспішав. Європейські прагнення України знову опиняться під ударом. Обґрунтовувати ідею безальтернативності євроінтеграції як ідеологічної основи нашої зовнішньої політики стане складніше. Однак до ситуації можна знайти підходи, зокрема визначивши можливості й межі двосторонньої співпраці з Британією і своєчасно усвідомивши ті зміни, які Brexit принесе для загальної політики ЄС у сфері безпеки.

«АНГЛІЙСЬКА СПІЛЬНОТА НЕ ЗНАЙШЛА ПІДСТАВ ДЛЯ «РОДИННИХ» СТОСУНКІВ З ЄС»

Віктор РОМАНЮК, народний депутат України:

- Якщо ви зайдете в будь-яку кав’ярню чи бар десь в Ісландії або в Шотландії, там завжди побачите громадянина, в манерах, світогляді і проблемах, які його турбують дуже схожого на жителя Пулії чи Лігурії, Провансу чи Бордо, цей дядько просто читає газету, ймовірніше місцеву... Так от саме він зараз вирішує долю ЄС, і саме він приймав рішення в Великобританії. І надалі роль цього громадянина буде зростати, особливо враховуючи доступність до засобів масової інформації широких верств населення. Британці, подискутувавши між собою в цих самих барах і кав’ярнях, прочитавши свіжу місцеву пресу і порадившись в родині, не хочуть бути в ЄС, так вчора вирішила більшість. Як і з референдумом в Нідерландах щодо асоціації України результат був майже прогнозований, хоча інтрига зберігалась. Англійський платник податків із протестантським світоглядом та флегматичним характером холоднокровно підійшов до вибору відносин із континентальною Європою. Англійська спільнота не знайшла пояснень і підстав для майбутніх “родинних” стосунків з ЄС, особливо після того, як в 2005 році французи і голандці сказали “ні” Європейській конституції. Далі події на території ЄС цій же спільноті врізалась в пам’ять лише роками наслідків фінансово-економічної кризи 2008 року, яка переросла в наступну економічну стагнацію більшості членів ЄС, де проблеми тих хто не хоче працювати, чомусь вирішуються за рахунок тих, хто багато працює і платить податки. В останні роки по всьому просторі ЄС масово почали котитись хвилі еміграції і тероризму, при цьому ніхто зрозуміло та показово не може вирішити чи призупинити ці проблеми. І що зробили ті самі англійські протестанти? А вони вирішили по-своєму, по-англійськи, бути просто подалі від цих проблем. Далі будуть намагання країн ЄС втримати ситуацію, але, скоріш за все, схожі тенденції збережуться і кожний буде намагатись вирішити свої проблеми самостійно з урахуванням принципу, що не має вічних ворогів і вічних друзів, є лише вічні інтереси. Все буде залежати від традиційних чинників: економіки та безпеки, як в країнах ЄС так і за їх межами. Про нас... По обидва береги Атлантичного океану англо-саксонська політика завжди підтримувала Україну. Менше союзників - менше впливу... Тому з кожним днем рівень відповідальності нас самих за долю держави та наше майбутнє буде зростати з урахуванням викликів і тенденцій сучасності, які як ніколи очевидні.

«ПОСЛАБЛЕННЯ ЄВРОСОЮЗУ ВИКЛИЧЕ ПОСИЛЕННЯ РЕВАНШУ РОСІЇ»

Григорій ПЕРЕПЕЛИЦЯ, доктор політичних наук, професор Київського національного університету ім. Т. Шевченка:

— Після Другої світової війни Британія виробила стратегію двох скрипок. Америка грає першу скрипку, а Британія — другу. А з приходом Тетчер її проамериканський крен позбавляв впливу на Європу. Відтак постала доктрина трьох кіл, інакше кажучи, тривекторна політика. США — перше коло, Європа — друге і Британська співдружність — третє.

А щоб не відсторонятись від європейських справ і впливати на Європу. Після підписання Маастрихтської угоди виникла колізія через незгоду британців із самою концепцією побудови Євросоюзу. Німці наполягали на федеративній моделі й бачили в ЄС федеративне наддержавне утворення у велику європейську федерацію. А це передбачало передачу державних суверенітетів, на що Британія жодним чином не могла погодитися. Франція підтримувала ідею створення конфедерації, щоб частину державного суверенітету залишити в країнах і таким чином зберегти національну ідентичність. Для французів це було важливо. А британці казали, що це має бути міжнародна організація, як НАТО, і не більше. Британці завжди були в опозиції до ЄС і зараз вони побачили, якщо заглибитись в інтеграції, то втратять ідентичність і не матимуть важелів впливу, які підвішували Британію в стані рівноваги відносинами з США та ЄС. Це дуже глибока проблема, яка б рано чи пізно вибухнула б. Оскільки Євросоюз іде таким шляхом.

Слід звернути увагу на інший чинник. Євросоюз робив ставку не на національні інститути, а на розвиток регіонів у кожній країні. Іншими словами, що це мають бути європейські регіони за європейськими стандартами. І ця децентралізація сприяла втраті національної ідентичності. Окрім того, Брюссель почав нав’язувати країнам свої правила, які багатьом не подобались. Відтак ЄС підірвав національну ідентичність через те, що євроспільнота утворювалась на федеративній основі. Брюссель почав втручатись у гуманітарну політику і так далі.

А розвиток регіонів підривав державні устрої. Під час децентралізації основна увагу приділялась регіонам, їхній самостійності і це провокувало сепаратизм. Чому Шотландія проти виходу Британії з ЄС? Тому що вона стає більш самостійною від Лондона.

Британський прем’єр-міністр Девід Кемерон прогнозував, що він поставить це питання на референдум, а британці не вийдуть. А референдум це як засіб тиску з одного боку на ЄС, щоб більше поступок отримати від Брюсселю, а з іншого — він підігравав настроям у самій Британії, щоб підвищувати свою популярність, авторитет. І ці два напрямки у результаті підірвали його самого. І також обвалиться намагання ЄС і США укласти транснаціональну угоду про ЗВТ.

А якщо взяти цілі гібридної війни Путіна, то його ж глобальна задача полягає в підриві глобальної солідарності ЄС, дискредитувати НАТО і таким чином у Європі утвориться вакуум і хаос. І Путін власне домагається створити світовий хаос, щоб на цьому тлі стабільна Росія одразу заповнить вакуум своїм впливом. Більше того, на тлі цього хаосу Росія перегляне світовий порядок.

Я вже не кажу які геополітичні наслідки будуть для нас, коли ми знаходимось у стадії війни, а в Європі різко поглибляться дезінтеграційні процеси. А Росія вже сформувала вісі розколу: Париж-Берлін-Москва, Рим-Москва. А РФ від самого початку вела політику по розколу Євросоюзу, вибудовуючи відносини з ЄС не як зі спільнотою, а як з конкретними країнами.

А якщо Євросоюз послаблюється, значить вплив Росії збільшується і на Україну, і на Європу. Ми в результаті збереження олігархічно-клептократичного режиму також як держава будемо послаблюватись. І виникне знову питання про поглинання Росією і не тільки одного Донбасу.

Європа повинна утриматись і не допустити дезінтеграційного процесу ЄС. Я думаю, що треба відразу будувати якусь нову систему відносин з Британією. Зараз ЄС треба мінімізувати ризики втрати.

Для нас такий результат референдуму в Британії є дуже поганим. Одразу імплементація угоди між Україною та ЄС пересунеться на десяте місце. Також думаю, буде відкладено питання про безвізовий режим. І саме головний висновок — послаблення Євросоюзу викличе посилення реваншу Росії.