Д’Естен зіштовхнув ЄС і Туреччину
Виступивши з проектом «скелету» нової Європейської конституції, Європейський Конвент, вірніше, його глава, колишній президент Франції Валері Жіскар д’Естен одночасно став ініціатором скандалу, який ще не прийме позначитися на дебатах про теперішнє й майбутнє Європейського Союзу. Д’Естен на зустрічі в редакції газети «Монд» заявив, що «прийняття Туреччини до ЄС буде означати кінець Європи». Він аргументував свою думку тим, що «Туреччина не є європейською державою. Близько 95 відсотків її населення живе за межами Європи», і що будучи прийнятою до ЄС, Туреччина буде володіти найбільшою кількістю голосів. Саме цей момент, на думку д’Естена, і призведе до кінця ЄС. Одночасно, правда, глава Конвенту визнав, що «Туреччина близька до Європи, в стратегічному відношенні це важлива країна, у неї є проєвропейськи налаштована еліта, але це не європейська країна, і столиця її знаходиться в Азії». І таким чином, д’Естен запропонував Європейському Союзу укласти з Туреччиною угоду про партнерство і співпрацю на зразок того, яку ЄС має з Україною.
Реакція Анкари була передбачуваною — представники помірних ісламістів, що перемогли на дострокових парламентських виборах, а також президент країни Неджтет Сезер уже заявляли про своє розчарування. Однак і Брюссель досить критично поставився до ідеї, висловленої д’Естеном. Представники Європейської Комісії дистанціювались від висловлювання глави Конвенту, із дипломатичних джерел відомо, що ці слова викликали щонайменше, роздратування.
Міністр закордонних справ головуючої зараз у ЄС Данії Пер Стіг Мелле заявив, що «Туреччина може стати членом ЄС, якщо буде відповідати всім базовим критеріям, що пред’являються до країн-кандидатів на вступ до союзу». Данія, за його словами, незгодна з позицією д’Естена. Як зазначив датський міністр, питання про майбутній прийом Туреччини до ЄС буде вирішуватися лідерами країн ЄС 12—13 грудня на саміті ЄС у Копенгагені. Можливо, тоді й вирішиться, чи буде названо дату початку переговорів про вступ Туреччини до Європейського Союзу.
Туреччина підписала угоду про асоціацію з Європейськими Співтовариствами ще в кінці 1963 року. Відтоді Анкара, член НАТО з 1952-го року, наполягає на своєму праві подати заявку на вступ до ЄС. На саміті ЄС у Хельсінкі в грудні 1999 року Туреччину було визнано країною-кандидатом на вступ до ЄС, але без вказування дати початку переговорів про вступ. Брюссель відтоді неодноразово заявляв, що спочатку Туреччині необхідно привести своє внутрішнє життя у відповідність із загальнодемократичними нормами і справитися з економічною кризою. В брюссельських кулуарах доволі багато представників бюрократії ЄС були схильні підтримати прагнення Туреччини увійти до ЄС, і водночас багато таких, які були схильні відмовити їй у цьому праві. На позачергових парламентських виборах 3 листопада перемогу отримала помірно-ісламістська Партія справедливості та розвитку, яка і до, і після виборів заявляла про продовження курсу на європейську інтеграцію.
Дипломатичні джерела стверджують також, що Європейська Комісія не піде на зниження нинішнього рівня відносин ЄС і Туреччини.
Ситуація буде досить показовою і для України, оскільки вона поки безуспішно добивається підписання з ЄС угоди про асоціацію і навряд чи в найближчі роки отримає статус країни-кандидата. Д’Естен уже заявляв, що, на його думку, після вступу до ЄС Румунії та Болгарії (їхній вступ поки відкладено) на розширенні Союзу потрібно поставити крапку. Ця точка зору деякими політиками і чиновниками ЄС заперечується, деякими — ні.
