«Французький погляд»

До своєї перемоги на президентських виборах у травні Ніколя Саркозі обіцяв нову концепцію «французького погляду» на світ. Тепер ця концепція починає набувати зримої форми. Цілком вірогідно, що вона спричинить серйозні наслідки для Євросоюзу та його сусідів — а також для деяких зовнішньополітичних Вашингтона.

У тому, що стосується відносин із Росією й ЄС, із Туреччиною та США, Саркозі почав дистанціюватися від політики свого попередника Жака Ширака, стрижнем якої була мета створення європейської противаги впливу США. Ця зміна курсу, яку офіційні особи й аналітики описують як таку, що формується й яка знаходиться лише на ранньому етапі, значною мірою зумовлена гіперактивним стилем роботи Саркозі.

Так, учора Саркозі дав зрозуміти, що порвав із політикою Ширака щодо Росії — а саме, він прийняв президента Грузії Михайла Саакашвілі. Саакашвілі зустрічався з Шираком 2004 року незабаром після того, як піднісся до влади на гребені народної революції, але, за словами представників Грузії, весь час, що минув з того моменту, вiн безуспішно домагався повторної зустрічі із французьким президентом.

У моделі багатополярного світу, задуманій Шираком, ключову роль грали російсько- французькі відносини. Вони сприяли тому, аби Європа врівноважувала потужність США. Відносини Грузії з Росією, однак, знаходяться на межі відкритої ворожнечі. Москва вважає Саакашвілі маріонеткою США, яка твердо вирішила привести Грузію в НАТО — Москва виступає категорично проти цього кроку.

У результаті, Франція, разом із жменькою інших європейських держав, перешкоджала зусиллям Грузії з термінового вступу до військового Північноатлантичного альянсу; двері Єлисейського палацу були щільно зачиненi перед Саакашвілі. Навпаки, Саркозі заявив про свою підтримку ідеї інтеграції Грузії й України до НАТО.

Побачимо, чи підтвердить Саркозі свої слова дiями, але, як повідомив один із представників державної адміністрації, який був присутній на вчорашній зустрічі, Саркозі двічі сказав, що Росії не дозволять накласти вето на вступ Грузії до НАТО. Прес-секретар Саркозі Давид Мартінон заявив, що президент «не зайшов так далеко». Але, акцентуючи увагу на своєму теплому ставленні, Саркозі сказав його грузинському колезі, що Франція готова допомогти Грузії в нарощуванні та налагодженні її збройних сил, а також підтримає прагнення Грузії здійснити ядерну програму цивільного призначення, розповiв Мартінон.

За словами джерела, яке було присутнє на зустрічі, Саркозі також погодився з тим, що відносини з Росією повинні базуватися на принципах, а не лише на практичних політичних завданнях, і висловив бажання відвідати Грузію поточного року.

Проте цілком імовірно, що Саркозі улещуватиме Москву. Він явно отримав задоволення від своєї зустрічі з російським президентом Володимиром Путіним на саміті «Групи восьми», що відбувся минулого тижня в Німеччині. Але Саакашвілі «демократ і ліберал», зазначив Франсуа Ейсбур, аналітик у зовнішній політиці паризького Фонду стратегічних досліджень, Саркозі «вибирає людей відповідно до себе».

Цей підхід, що базується на загальних цінностях, зіграв вирішальну роль й при виборі Саркозі міністра закордонних справ. На цю посаду він призначив Бернара Кушнера — засновника добродійної медичної організації Medecins du Monde, що приділяє величезну увагу дотриманню прав людини. Під час виборчої кампанії Саркозі говорив, що одним із головних пріоритетів для нього стане відродження активної ролі Франції у боротьбі за права людини у всьому світі — навіть якщо це вимагатиме жорсткого поводження з Росією та Китаєм — і форсування зусиль із запобігання глобальному потепленню, навіть якщо вони зажадають жорсткого ставлення до США.

Політика Саркозі вже зустріла опір у Судані. Учора суданська влада категорично відкинула пропозицію Франції щодо проведення міжнародної конференції, яка покликана віднайти розв’язання конфлікту, який уже протягом чотирьох років вирує у Дарфурі — регіоні на заході Судану. Власті Судану заявили, що віддадуть перевагу переговорам з іншими африканськими державами й ООН.

Зі США Саркозі спілкується не так безапеляційно як Ширак, хоч поки-що незрозуміло, якими будуть наслідки. Саркозі зустрічався з американським президентом Бушем «на полях» самміту «вісімки» й був запрошений останнім відвідати Вашингтон у вересні. Відносини між Бушем і Шираком різко охолонули у зв’язку з їхніми розбіжностями внаслідок рішення США вторгнутися до Іраку.

Мабуть, найбільший резонанс політика Саркозі матиме для відносин усередині ЄС. Він уже виявив ініціативу, намагаючись скласти новий, спрощений договір про конституцію ЄС, щоб відправити на смітник історії 500-сторінковий документ, який був знехтуваний французькими виборцями на референдумі 2005 року. Результати референдуму різко послабили позиції Франції в Європі й власне в ЄС.

Саркозі також виступив із пропозицією об’єднати середземноморських сусідів ЄС в спеціальну асоціацію з ЄС. Передусім це спрямоване на те, щоб перешкодити вступовi до Євросоюзу Туреччини. На відміну від Ширака, який схвалював ідею вступу Туреччини до ЄС, Саркозі заявив, що активно знаходитиме способи блокування цього кроку.