«ІД близиться до свого безславного кінця»

На початку цього року світ вразила новина про теракт проти редакції французького сатиричного журналу «Шарлі Ебдо», тоді загинули 12 людей. Вже під кінець року, у листопаді, в Парижі за ніч прогриміли декілька терактів, але тепер загинули вже більше 100 людей. «Ісламська держава» (ІД) взяла на себе відповідальність за збиття російського літака над Синайським півостровом, стрілянину в Каліфорнії. Тож боротьба з ІД цього року була запеклою. До авіаударів по угрупованню приєдналися Австралія, Німеччина, Велика Британія.  Саудівська Аравія створила свою коаліцію по боротьбі з ІД.

Коли можна очікувати прориву у боротьбі з цим ісламським угрупованням і якою має бути стратегія, аби покласти край ІД, «День» запитав у завідувача відділу історії країн Азії і Африки Інституту всесвітньої історії НАН України В'ячеслава ШВЕДА.

«СЬОГОДНІ ВЕСЬ ІСЛАМСЬКИЙ СВІТ ПОСТАВ НА БОРОТЬБУ З ІДІЛ»

- Протягом останнього року ІДІЛ отримала серйозні відчутні удари з боку антиІДІЛівської коаліції, з боку арабських країн. Вони втратили близько 40% територій, якими володіли під час піку своєї могутності. Тобто можна сказати, що ІД близиться до свого, я сподіваюсь, безславного кінця. Хоча боротьба буде дуже серйозною. Ще один промовистий факт - ІД отримала повну поразку за душі та серця арабського народу. Згідно з даними соціологічного опитування в арабських країнах, від 2 до 4% арабського населення є симпатиками ІД. Ще рік тому в Саудівській Аравії та ОАЕ така цифра сягала 8%. Різко падає популярність і авторитет ІД, передусім серед молоді, вона не бачить майбутнього у цій державі. Сьогодні весь ісламський світ постав на боротьбу проти ІДІЛ. Тижні два тому нинішній король Саудівської Аравії Салман виступив зі зверненням до всього ісламського і передусім сунітського світу з тим, щоб створити могутню антиІДІЛівську організацію, яка б постала для боротьби з цим злом, що загрожує арабському народу та всьому ісламському світу. Протягом 72 годин 34 ісламські країни відгукнулися на заклик короля Салмана. І серед них не лише такі провідні країни, як шість аравійських монархій, Йорданія, Єгипет, Марокко, а й деякі ісламські країни або з великою часткою населення мусульман - Нігерія, Нігер, Чад, великі країни Азії, Пакистан, Малайзія. Вони створили координаційний штаб у Ріяді - столиці Саудівської Аравії. І от вам перший результат. Як відомо, нинішній Іран підтримує сирійського диктатора Башара Асада, надав йому пряму військову допомогу - там тисячі іранських вояків, відбірні частини корпусу «Стражі ісламської революції». Вони своїми багнетами підпирали режим сирійського диктатора, який би вже давно впав, якби не пряма допомога Ірану та путінської Росії. І після того, як було оголошено про створення такої коаліції, Іран почав негайно виводити свої війська із Сирії. Тобто до Ірану врешті-решт дійшло, що він себе протиставив могутній сунітській коаліції (а суніти складають 95% всього мусульманського населення). І вони просто не впораються, при всьому тому, що Іран - це могутня держава, достатньо розвинута і має дуже боєздатну армію. Але військовий бюджет шести аравійських монархій, що входять до Ради Співробітництва Арабських держав Затоки, - це найбільш успішна група арабських країн, які об'єдналися ще на початку 80-х років, зараз вони є лідерами і локомотивами арабського світу - у вісім  разів перевищує військовий бюджет Ірану.

«САУДІВСЬКА АРАВІЯ ПОДОРОСЛІШАЛА І БЕРЕ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ НА СЕБЕ»

- Як пояснити те, що Саудівська Аравія організувала свою коаліцію?

- Саудівська Аравія - це одна з найбільш успішних арабських держав. По-перше, іслам зародився саме на її території. Король країни носить титул Хранителя двох святинь - Мекки і Медини. Тому завжди і араби, і мусульмани з великою повагою ставилися до Саудівської Аравії. Крім того, нинішній король Салман розпочав широкоформатні реформи. Раніше араби завжди чекали якоїсь допомоги і думали, що за них хтось буде вирішувати їхні проблеми. Але зараз вони усвідомили, що доля Середнього і Близького Сходу, арабського світу залежить передусім від того, як самі араби будуть активно діяти.  Він почав вибудовувати новий арабський порядок, нову матрицю, формат арабського світу, де передові могутні арабські країни беруть відповідальність за майбутнє арабського світу, звичайно, при допомозі, партнерстві і підтримці своїх союзників.

«СЬОГОДНІ БІЛЬШ АКТИВНО БОРЮТЬСЯ З ІДІЛ МУСУЛЬМАНСЬКІ КРАЇНИ»

- Зараз із ІД борються фактично дві коаліції. Але чи не краще було б об’єднати зусилля в боротьбі з нею?

- Коаліція на чолі зі США виникла більше року тому. Це був період певної пасивності арабів, коли вони розгубилися. (Я маю на увазі правителі королі, президенти. - В.Ш.) Воно так несподівано вибухнуло, захопило великі території, тоді вщент розгромили іракську армію, яка була озброєна американською зброєю. Тоді вони покидали ту зброю, тікали, просто жах. Тоді на себе ініціативу взяли США і деякі країни Заходу. Але сьогодні своє плече підставили і більш активно борються з ІДІЛ арабські, мусульманські країни, які вважають, що передусім це їхня справа.

«РОСІЯ СЬОГОДНІ РОЗГЛЯДАЄ СИРІЮ ЯК ЦЕНТР СВОГО ВПЛИВУ НА БЛИЗЬКОМУ СХОДІ…»

- Яка роль Росії у втручанні у Сирію, чого вона цим досягла, зважаючи на повідомлення про те, що вона та ІД координують свої зусилля?

- Росія вважала Сирію своєю вотчиною вже протягом десятків років - ще з часів Радянського Союзу, коли СРСР підтримав так званий національний визвольний рух і вважав Сирію своїм союзником, щедро озброював сирійську армію. Фактично завдяки такій непрямій підтримці з боку Москви сімейство Хафеза Асада прийшло до влади. Асад старший створив авторитарну структуру, яку потім передав своєму синові Башару. Спочатку СРСР кидав найбільш новітню зброю на мільярди доларів, тисячі радянських військовослужбовців там служили, навіть брали участь у боях. Путінська Росія сьогодні розглядає Сирію як центр свого впливу на Близькому Сході, за допомогою якого Путін мріє знову відновити вплив колишнього СРСР на Близькому і Середньому Сході. І Путін зробив ставку на підтримку Башара Асада. Йому навіть імпонують особисті якості - диктатор завжди підтримує диктатора. А ще за часів СРСР там була військово-морська база у місті Тартус на узбережжі Середземного моря. Для Росії це дуже символічно. Вони вважають, що це їх зрівнює з американцями, які мають там свої бази - наприклад 5 флот у Катарі, вони постійно перебувають у Середземномор'ї.

А з 30 вересня Путін заявив, що Росія переходить до прямого військового втручання у сирійські справи - були направлені підрозділи авіації, а потім і наземні сили. Коли росіяни почали брати безпосередню участь у військових діях у Сирії, стало очевидно, що вони воюють не стільки з ІДІЛ, скільки з сирійськими повстанцями. Неминуче це призвело до конфліктів на кордонах Сирії і Туреччини. Адже у сусідніх з Туреччиною територіях проживають так звані туркомани, це фактично продовження турецької нації. І коли почали нещадно бомбити туркоманів, Туреччина була дуже обурена, вони вважають, що це частина їхнього рідного народу. І врешті-решт це призвело до такої символічної події, коли турки дуже твердо і кваліфіковано збили російський винищувач Су-24. Це дуже символічний акт, який має дуже серйозні геополітичні наслідки. Фактично Росія відкрито вступила у військові дії з офіційно визнаною, шанованою ісламською державою, яка є членом НАТО і вона є одним із лідерів Близького, Середнього Сходу і всього ісламського світу. Туреччина має дуже серйозний вплив на ситуацію в ісламському світі. Це активізувало мусульман, передусім сунітів для того, щоб об'єднатися і якнайшвидше створювати могутню коаліцію. Пряме військове втручання Росії і події навколо збитого бомбардувальника значно прискорили формування такої коаліції.

А щодо зв'язків - якщо порівняти багато фактів, то складається дуже вражаюча картина. По-перше, ми бачимо координацію зусиль. Коли фактично в унісон діють ІДІЛ і Росія. Навіть дуже швидке вкидання на територію Європи сотень тисяч біженців відбулося не зовсім стихійно. Якісь сили проробили коридор, відпрацювали інфраструктуру перекидання десятків і сотень тисяч мігрантів. Це робилось для того, аби внести розбрат у європейську співдружність, відволікти її від допомоги Україні, від того, щоб зміцнювати і розвивати Євросоюз, створювати єдину європейську родину і зіткнути два світи - Європу, християнство й іслам. І навіть останнім часом я читав, що сирійські повстанці зафіксували прямі переговори між російськими структурами і підрозділами ІДІЛ. До того ж у складі ІДІЛ до 40 тис. - це громадяни РФ. Бойове ядро ІДІЛ склали також офіцери саддамівської армії і офіцери таємної поліції. А свого часу Хусейн дуже серйозно співпрацював із Росією і колишнім СРСР. Росія також допомагала йому готувати військові кадри. Можливо, і через них така ниточка протягнулася і до самого керівництва ІДІЛ, принаймні до частини цієї структури.

«ТРЕБА ДОВЕСТИ, ЩО ІДІЛ НЕ МАЄ ЖОДНОГО СТОСУНКУ ДО ІСЛАМУ ЯК ОДНІЄЇ ЗІ СВІТОВИХ РЕЛІГІЙ»

- Якою, на вашу думку, має бути  ефективна стратегія боротьби з ІД?

- Тут потрібен комплекс дій. Не можливо їх розгромити тільки військово. Дуже важливий фронт боротьби - це обрізати канали фінансування, перекрити їм кровоносні судини, канали, через які ІД спекулює на чорному ринку нафтою та іншими продуктами. До них надходять великі фінансові вливання, десь вони беруть зброю. Між іншим, у них дуже серйозно поставлена інформаційна пропаганда. Ідеологічний фронт дуже серйозний. Нещодавно прем'єр ОАЕ вказав, що одним із найголовніших зусиль, які має здійснити ісламський світ проти ІДІЛ, має бути боротьба за те, щоб не допустити їхнього спекулювання ісламом. По-перше, довести, що вони не мають жодного стосунку до справжнього ісламу, як великої доктрини, як однієї зі світових релігій. І по-друге - комплекс заходів, спрямованих на те, щоб виховувати молоде покоління, прищепити їм імунітет до екстремізму, ненависті до іншої думки, іншого способу життя, іншого кольору шкіри, іншого віросповідання. Це одна з головних сьогоднішніх проблем. І в цьому плані знаменним цього року є те, що Нобелівський комітет миру присудив Нобелівську премію Туніському національному квартету. Це дуже відома громадська організація в Тунісі. Вона відіграла вирішальну роль під час політичної кризи, коли Туніс 2013 року мав би повторити кривавий шлях Єгипту після насильницького відсторонення президента Єгипту Мухаммеда Мурсі. Тоді ісламісти (правляча на той час партія «Ан-Нагда». - В.Ш.) і секуляристські, ліберальні сили змогли домогтися компромісу. Партія «Ан-Нагда» добровільно віддала владу. Було створено технократичний уряд і схвалено найбільш прогресивну в арабському світі конституцію, де гарантовано широкі права і свободи. Туніс сьогодні демонструє найбільш вдалу модель розвитку демократії в арабському світі.

«ФРАНЦІЇ ТРЕБА ПІДВИЩИТИ РІВЕНЬ СВОЄЇ ІДЕОЛОГІЧНО-ПРОПАГАНДИСТСЬКОЇ РОБОТИ ІЗ НОВОПРИБУЛИМ НАСЕЛЕННЯМ МУСУЛЬМАНСЬКОГО СВІТУ»

- На початку року світ був шокований терактами у редакції журналу «Шарлі Ебдо». У листопаді в Парижі стався теракт, який забрав життя вже більше 100 людей. Є якесь пояснення тому, що обидва масштабних теракти за рік сталися саме в Парижі, у Франції?

- Я би відокремив деякі моменти. Теракт проти «Шарлі Ебдо» - це особлива тема. На мою думку, позиція цього журналу не є бездоганною. Звичайно, вони мають право на існування, на «чорний» гумор. Але врешті-решт мають думати і про відповідальність, зрозуміти, що в ісламі немає тієї історії, досвіду критичного ставлення до релігії, святих отців, який був у Європі ще за часів Реформації. Для них це святотатство, яке має каратися смертною карою. В найбільш консервативних країнах арабського світу злочини проти релігії караються нещадно - смертна кара. Були певні підстави, які створив сам журнал. Але удар наносився по союзу християн і мусульман у самій Франції. У Франції серед європейських країн найбільш питомо велика вага мусульман - більше 10% населення, деякі французькі міста, наприклад Марсель, стають все більш арабськими. Це створює особливі проблеми співжиття і розуміння один одного.

Протягом останніх двох років Франція дуже активно поводить себе в районі Близького і Середнього Сходу. Вона відновлює свої позиції. Наприклад, сьогодні вона активно бере участь в антиІДІЛівській коаліції, до берегів Сирії направила авіаносець і нещадно бомбардує позиції ІДІЛ. А ось інші теракти, які відбулися у листопаді, - це вже була безпосередньо спроба помсти Франції за її принципову позицію і політику. По-перше, там були створені структури. А по-друге, у потоці, який було кинуто у старий світ, було чимало скритих агентів ІДІЛ, які приєдналися до тих, що вже там існували. А Франція у цьому плані дуже вразлива, вона найближче підходить до Африки, арабського світу. Туди приїжджають багато мігрантів, які потрапляють одразу в інший світ - з іншими цінностями, іншим способом життя. Вони себе не знаходять, замикаються у гетто і коли немає серйозного протиставлення в ідеологічному плані, ефективної пропагандистської роботи з цим населенням - це дуже зручна площадка для дії цих екстремістських угруповань. Тобто це сигнал для Франції, що їм потрібно дуже серйозно підвищити рівень своєї ідеологічно-пропагандистської роботи із новоприбулим населенням мусульманського світу.

«НЕПРИПУСТИМО ЗВИНУВАЧУВАТИ МУСУЛЬМАН У ТОМУ, ЩО ВОНИ ПРИХИЛЬНИКИ ТЕРОРИЗМУ, ТЕРОРИЗМ НЕ МАЄ РЕЛІГІЇ»

- Як ви оцінюєте роботу Заходу у побудові діалогу з країнами, де головною релігією є іслам?

- В цілому позитивно. По-перше, відзначив би велику роль Німеччини. Канцлер Німеччини прямо сказала, що країна відкрили двері для мігрантів. При цьому знаючи про всі витрати. Мені дуже імпонує зважена риторика і дії тих головних лідерів Європи, які визначають її обличчя - канцлера Німеччини і президента Франції - щодо того, що неприпустимо звинувачувати мусульман у тому, що вони прихильники тероризму, що взагалі тероризм не має релігії.

«УКРАЇНА З САМОГО ПОЧАТКУ СТВОРИЛА РІВНІ УМОВИ ДЛЯ ВСІХ КОНФЕСІЙ І ВІРУВАНЬ»

- Як посилювати співпрацю між ісламським світом і західним? Як не посилювати протиріччя між людьми і об’єднати їх?

- Я сконцентруюся на українських реаліях. У порівнянні із Західною Європою у нас ситуація зовсім інша. Наші мусульмани - невід'ємна частина української політичної нації. Україна з самого початку створила рівні умови для розвитку всіх конфесій і вірувань. Мусульмани почувають себе абсолютно вільно. У революції гідності взяли участь і кримські татари, і провідні муфтії. Вони були в перших рядах на Майдані. Вони організовували спротив і в Криму, і на Донбасі. І якби не кримські татари, ми б зараз ледве не забули про Крим. Саме вони підштовхують і владу, і суспільство, що повернення Криму - один із головних політичних пріоритетів нашої країни. Крім того, сьогодні для України дуже важливо створити стратегічну співпрацю з ісламським світом. Я переконаний - без допомоги Туреччини, таких провідних країн, як Саудівська Аравія, Рада співробітництва країн Затоки, неможливо буде говорити про повернення Криму. Днями Саудівська Аравія закупила 30 новітніх українських військово-транспортних літаків. Це серйозна допомога для нас. Їхня нинішня позиція дозволяє нам сподіватися на серйозну підтримку - і фінансово-економічну, і політичну, і  міжнародну, щоб ми забезпечили свою територіальну цілісність, соборність і вони допомогли нам у модернізації нашої країни.