«Iнтенсивні» партнери

Сьогодні у столиці Литви Вільнюсі проходить неформальна зустріч міністрів закордонних справ країн-членів НАТО, в рамках якої відбудеться засідання Комісії Україна — НАТО. Напередодні цієї події в Україні висловлювалися думки про те, що, можливо, під час вільнюської зустрічі Україна отримає якісь чіткі перспективи щодо приєднання до Плану дій щодо членства і навіть запрошення на вступ. Однак учора міністр закордонних справ України Борис Тарасюк, який представляє нашу країну на неформальному саміті, заявив, що під час засідання Комісії Україна — НАТО насамперед планується затвердження Цільового плану Україна — НАТО на 2005 рік. У той же час він натякнув, що існує можливість переводу стосунків України з Альянсом у «новий формат». Цілком можливо, що йдеться про так званий Інтенсифікований діалог. Міністр також не виключив представлення нових ініціатив у відносинах Україна — НАТО, не конкретизуючи, яких саме.

Інтригуючі заяви Бориса Тарасюка дещо дисонують зі словами офіційних представників НАТО. Так, прес-секретар Альянсу Роберт Пшел підкреслив, що під час засідання Комісії Україна — НАТО не буде порушуватися питання про терміни вступу країни до Альянсу. «НАТО прагне допомагати Україні. Обговорення буде зосереджено в основному на засобах підтримки українських урядовців у питаннях проведення необхідних реформ», — сказав пан Пшел. Фактично Альянс не відступив від попередніх намірів — іще в березні речник НАТО Джеймс Аппатурай у розмові з кореспондентом «Дня» наголосив на тому, що після виступу президента Віктора Ющенка на саміті країн-членів НАТО в Брюсселі Альянс буде намагатися «наповнити позитивну офіційну риторику конкретним практичним змістом», тобто розробити пропозиції допомоги Україні і представити їх на зустрічі у Вільнюсі.

Однак слід відзначити і той факт, що напередодні вільнюської зустрічі офіційний представник Міністерства закордонних справ Росії Олександр Яковенко недвозначно застеріг НАТО від запрошення деяких країн СНД до вступу до Альянсу. «Наші стосунки з НАТО розвиваються конструктивно і у сприятливій політичній атмосфері. Але це крихка річ, все може бути зруйноване за рахунок різких, непродуманих рухів, приміром, через запрошення ряду країн СНД стати членами НАТО», — заявив пан Яковенко, підкресливши, що Росія і досі вважає, що «механічне розширення Північноатлантичного альянсу не має під собою аргументованої і серйозної основи».

Зрозуміло, що такі заяви не могли пройти повз увагу дипломатів Альянсу. Цілком можливо, що російська сторона може сьогодні іще раз наголосити на своїх застереженнях під час ранкового засідання Ради Росія — НАТО. Загострення російської риторики перед вільнюським неформальним самітом можна розцінити як певну рефлекторну реакцію — зустріч міністрів закордонних справ країн-членів НАТО вперше за всю історію організації проводиться не в Брюсселі, а на території колишньої радянської республіки. Близькість НАТО до Росії сьогодні не просто географічна — Альянс проводить консультації неподалік від російського кордону, запросивши Москву лише як гостя. Інший гість саміту — сусідня Україна — прагне до членства в Альянсі. Окрім того, вчора міністр оборони сусідньої з Росією Грузії Іраклій Окруашвілі заявив, що впевнений у перспективі отримання Грузією статусу кандидата на членство в НАТО вже наприкінці 2006 року.

Прикметно, що засідання Ради Росія — НАТО проходить вранці, до засідання Комісії Україна — НАТО. Відтак, незважаючи на те, що в Альянсі зазвичай заперечують вагу і вплив російського фактора на відносини України та НАТО, однак навряд чи від сьогоднішньої зустрічі варто чекати якихось вагомих змін у політиці Альянсу щодо України. В Брюсселі сьогодні найменш за все хочуть псувати відносини з Росією. В неофіційних розмовах дипломати НАТО неодноразово наголошують на тому, що добрі і дружні відносини з Москвою — запорука вступу України до НАТО. Однак вирішення «міжособистісних» українсько-російських проблем Альянс схильний покласти на плечі самої України, якомога більш дистанціюючись від цього.

Зрозуміло, що ніякого запрошення до членства в НАТО Україна сьогодні не отримає і застереження російської сторони безпідставні. Цього навіть не варто було чекати з огляду на відсутність консолідованої позиції лідерів країн-членів НАТО у питанні приєднання України до НАТО. Однак сьогоднішнє узгодження Цільового плану на 2005 рік і успішне його виконання Україною в майбутньому може стати реальним кроком до Плану дій щодо членства. Це домашнє завдання, яке Україна має відповідально виконати для того, аби мати вагомі підстави для розмов про доцільність і своєчасність підвищення рівня співпраці. У цьому плані практична підтримка необхідних реформ в Україні з боку НАТО, про яку говорять дипломати Альянсу, може певною мірою активізувати просування змін. Однак, схоже, найважчим, але найпершим завданням Києва буде переконати Росію в тому, що вступ України до НАТО нічим їй не загрожуватиме. Інакше подібні провокативні заяви і надалі стоятимуть на шляху євроатлантичних прагнень України.