Іракська дилема

Сполучені Штати ще не вирішили, чи розпочнуть війну проти Іраку. Проте підготовка до цього проводиться на всіх фронтах. І в першу чергу — на дипломатичному. Президент Сполучених Штатів Джордж Буш виступив із черговою антиіракською промовою, лейтмотивом якої були слова: або Багдад сам роззброюється, або йому «допоможуть». Лідер Штатів заявив, що Саддам Хусейн повинен розпочати роззброєння, інакше очолювана американцями коаліція спрямує всю свою міць на Ірак.

Свою підтримку американській адміністрації щодо боротьби із режимом Саддама Хусейна вже висловили Велика Британія, Австралія, Японія, Італія, Ізраїль, Польща, Чехія, Болгарія та деякі інші. Цей список, судячи з усього, поповнюватиметься. За великим рахунком останній виступ Джорджа Буша в штаті Огайо був адресований не рядовим американцям. Вашингтон докладає неабияких зусиль, аби прихилити на свій бік керівництво Росії, Франції та Китаю. Саме ці держави, будучи постійними членами Ради Безпеки ООН, можуть заветувати «антиіракську» резолюцію, запропоновану американцями. Щоправда, кожна з цих країн продемонструвала, що готова до компромісів. Проте Москва та Париж прагнуть отримати гарантії захисту своїх компаній, які працюють на іракському ринку. Із Пекіном справа більш-менш ясна: починаючи з 1991 року, китайська делегація в Раді Безпеки утримувалася від голосування фактично щодо всіх документів, які стосувалися Іраку. Джорджу Бушу важливо також переконати в необхідності кампанії проти Саддама конгресменів своєї країни. Американські парламентарії якраз на цьому тижні розглядатимуть проект резолюції для РБ ООН. Фракція демократів, які сьогодні знаходяться в опозиції, не переконана в необхідності військових дій проти Багдада.

Україна в «іракському» питанні тримається тієї ж позиції, що й переважна більшість держав світу. Київ не допускає будь-яких односторонніх дій США проти Іраку без відповідного санкціонування Радою Безпеки ООН, єдиним органом у світі, який може схвалювати рішення про військове втручання до тієї чи іншої країни. Проте в численної кількості експертів існують побоювання, що Україна може відступити від своєї позиції під тиском останніх подій. Йдеться про підозри американців відносно можливого обговорення українським керівництвом поставок радарних систем «Кольчуга» Іраку в обхід санкцій ООН. Не виключається, що Київ може «зламатися» під пресом вимог Вашингтона, де пообіцяли переглянути свою політику щодо України. Між тим, компетентне джерело учора повідомило «Дню», що позиція Києва лишатиметься незмінною, попри будь-який тиск. Співбесідник «Дня», який побажав зберегти свою анонімність, наголосив на тому, що Україна впевнена у своїй безневинності, тому й запросила до себе для розслідування американських та британських експертів. Звідси — немає жодних підстав ані для вимог американців щодо зміни Києвом своєї позиції в «іракському» питанні, ані для пресингу Вашингтона. У Києві, до речі, в останні дні стверджують, що достеменно відомо, скільки всього «Кольчуг» виготовлено, і де вони знаходяться, Документи, сказало джерело «Дня», буде передано для розслідування до РБ ООН і «Комітету 661». При цьому «одна держава заявила, що неготова розглядати це питання».

Тим часом «День» повідомили, що в Україні можуть розпочати перегляд своє політики щодо Сполучених Штатів у відповідь на можливий аналогічний крок американців. «Головний принцип міжнародної співпраці — баланс взаємоповаги. Звичайно, американський крок не пройде безслідно», — наголосили нашому кореспонденту. Сподіваємось, ця думка не є превалюючою в українських коридорах влади. Інакше виникає низка запитань. Чи добре все зважили в Києві, бажаючи вдатися до такого кроку? Чи не існує побоювань, що антиамериканізм Україні зараз може тільки зашкодити? Та й чи співмірні аргументи української сторони про перегляд політики щодо Штатів у порівнянні з аргументацією Вашингтона?

Відмиваючи свою репутацію, в Україні не забувають і про свої зовнішньополітичні пріоритети. Київ все ще динамічно готується до саміту НАТО у Празі, який відбудеться 21 листопада. В Україні наразі проводиться активна підготовка участі в ньому Президента Леоніда Кучми. Про відкликання запрошення української делегації до Праги невідомо нічого. Для цього необхідне консенсусне рішення Північноатлантичної Ради щонайменше на рівні 19 послів країн-членів НАТО, а в Брюсселі це питання на порядок денний досі не виносилося. Інша справа — ніхто нічого не може сьогодні сказати про формат участі України. Американська делегація на чолі з заступником держсекретаря США Елізабет Джонс, яка перебувала минулого тижня в Києві, нічого не заявляла про можливе непідписання документів із Україною під час празької зустрічі. Отож, у Києва ще є шанси, проте їх реалізація цілком залежить від української стійкості в переговорах та проголошеної прозорості в питанні розслідування «іракгейту».