Iранські пропозиції

Багато країн, зокрема сусіди Ірану, вважають цю країну впливовим гравцем на Близькому Сході. Що заважає Тегерану реалізувати цей потенціал для урегулювання проблем на Близькому Сході та забезпечення стабільності в цьому регіоні? Чому Іран, незважаючи на тиск міжнародного співтовариства, наполягає на продовженні своєї ядерної програми та праві володіти повним циклом виробництва ядерного палива? Як можна зняти стурбованість сусідів Ірану та світової спільноти щодо іранської ядерної програми? Що перешкоджає реалізації великого потенціалу співробітництва між Іраном та Україною? За яких умов у цій державі може розпочатися випуск українських реактивних регіональних літаків Ан-148? Про це — «Дню» в ексклюзивному інтерв’ю Надзвичайного і Повноважного Посла Ісламської Республіки Іран в Україні Сейєда Муси КАЗЕМІ.

«МИ ЗАВЖДИ ВИСТУПАЛИ ЗА ДІАЛОГ ЦИВІЛІЗАЦІЙ...»

— Наше бажання полягає в тому, щоб серйозно брати участь у всіх світових питаннях, подіях і впливати на них. Досі ми відігравали цю роль. Звичайно, треба сказати, що на шляху здійснення такої мети у нас були труднощі. Як приклад ми можемо назвати нашу участь у встановленні миру в Афганістані, Іраку. Всім відома допомога, яку ми надали силам Альянсу до 2001 року та після цього. Особливих зусиль ми доклали в Іраку для встановлення миру в цьому регіоні. На міжнародній арені ми також мали активну позицію. Наприклад, у боротьбі з міжнародним тероризмом, наркоторгівлею. Внаслідок боротьби з наркотиками серед наших правоохоронних органів буває більше жертв, ніж в інших країнах. Таким чином, ми жертвуємо своїми людьми, щоб наркотики не потрапили до європейських країн. Це визнають усі міжнародні інстанції. Однією з головних цілей нашої революції була людина та людство. Саме в людині світ знаходить свій зміст. І це одна з цілей усіх посланців Бога, починаючи від Адама до Ісуса та Мухаммеда. Ми бажаємо стати помічниками для встановлення миру в усьому світі.

— Як ви вважаєте, чи не є ознаками розгортання війни цивілізацій наступні події: загострення ситуації на Близькому Сході, яке 2000 року вилилося в інтифаду, теракти в Нью-Йорку 2001 року, а також війна в Іраку, яка почалася 2003-го та продовжується досі?

— Ми у жодному разі не вважаємо, що так можна розглядати ці події. Виходячи з нашої філософії, ми завжди виступали за діалог цивілізацій, а не за війну. Ми йдемо своїм шляхом, враховуючи божественну логіку, і тому наша мета — об’єднати людей, а не роз’єднувати їх. Наша логіка полягає в тому, щоб вести діалог цивілізацій, культур. Це матеріалісти хочуть розділити людей і отримати від цього прибуток. Ви ніколи не зустрінете, щоб релігійні теоретики робили пропозиції, що суперечать цивілізації. До речі, ініціатором діалогу між цивілізаціями був колишній президент Ірану пан Хаттамі.

— Чи можна це розуміти так, що західна та мусульманська цивілізації знайдуть спільну мову та житимуть у світі, поділяючи спільні цінності?

— Чом би й ні? Ми взагалі походимо від спільних батьків. Ми не бачимо відмінностей між расами. І ми не віримо, що деякі верстви людства кращі за інші. Людина — головна мета всіх релігій. І тому наш релігійний уряд піклується про людину.

«...В УСІХ РЕЛІГІЯХ ЗАБОРОНЕНО САМОГУБСТВО»

— Пане посол, як ви особисто або ваша країна ставитеся до тих людей, які в Ізраїлі та Іраку із релігійних мотивів самі себе підривають, щоб убити інших? Як це співвідноситься з ісламською релігією?

— Треба сказати, що в усіх релігіях заборонено самогубство. І в ісламі також ніколи не рекомендується здійснювати самогубство. Треба розібратися в ситуації. В деяких країнах, що зазнають тиску наддержав, люди хочуть самогубством довести світу, що їх пригноблюють сильні держави. Треба сказати, що більшість палестинців, які живуть у Державі Ізраїль, протистоять неправильним вчинкам Ізраїлю проти людства. Адже замах на територію палестинців — злочин. Безсумнівно, там також існує геноцид.

— Пане посол, якщо ми говоримо про геноцид, то був і Голокост, а в Україні — Голодомор. Чи можна заперечувати ці явища, як це роблять деякі політики?

— Як я вже сказав, ми проти вбивства невинних людей. І природно, що вбивство невинних людей засуджується в усьому світі. Й подібні питання необхідно дуже ретельно розглядати в міжнародних організаціях. Одним із кращих заходів для обговорення цих питань є діалог між депутатами парламентів усіх країн або парламентських груп. Оскільки депутати мають тісні контакти з різними прошарками народу, вони можуть добре знатися на цих питаннях.

— А як в Ірані ставляться до Голодомору в Україні?

– Я не думаю, що досі тема Голодомору обговорювалася в Ірані. Тому що це питання раніше не розглядалося або не порушувалося. На мою думку, для того, щоб люди дізналися про Голодомор, необхідно через парламентські групи інформувати народи інших країн.

«ТЕМА ЗБАГАЧЕННЯ УРАНУ СТАЛА ЧИМОСЬ НА ЗРАЗОК АНЕКДОТУ»

— Пане посол, ви, напевно, знаєте, що, крім західних країн, не говорячи вже про США, багато сусідів Ірану стурбовані іранською ядерною програмою. Вони бояться, що ваша країна може розробити атомну бомбу та потім диктувати їм свою волю. Що, на вашу думку, треба зробити Ірану, щоб таку стурбованість було знято? Можливо, дійсно піти на те, щоб брати збагачений уран у Росії або інших країнах?

— Тема збагачення урану стала чимось на зразок анекдоту. І я думаю, що США також утратять аргументи щодо іранської ядерної програми. Хочу нагадати, що в доповіді директора МАГАТЕ Аль-Барадея відверто говориться, що Іран не має жодних військових атомних програм. МАГАТЕ поставило два питання перед нашою країною. Перше питання стосувалося центрифуг Р1 і Р2, а друге — плутонію. Відкрито та ясно ці питання було вирішено, і в доповіді Аль-Барадея це відображено. Крім цієї доповіді, минулого тижня було опубліковано доповідь 16 розвідок США, в якій також говориться, що після 2003 року Іран не займається військовими ядерними програмами. І взагалі, хочу підкреслити, що в Ірану немає наміру займатися розробкою ядерної зброї. Ми дуже лояльно ставимося до МАГАТЕ та дотримуємося Договору про нерозповсюдження ядерної зброї. І в рамках цього договору ми дозволили інспекторам МАГАТЕ в будь-який час перевіряти наші атомні об’єкти. Іран є однією з відповідальних держав у світі. І взагалі, незрозуміло, на підставі яких висновків РБ ООН двічі ухвалювала резолюцію проти Ірану. Зараз невідомо, хто компенсуватиме збитки, яких зазнав іранський народ. Ми категорично виступаємо за те, щоб Близький Схід був вільним від атомної зброї. І ми були першою країною, яка зробила таку пропозицію. І взагалі, ми є прихильниками роззброєння в усьому світі. І на підставі своїх релігійних переконань ми виступаємо проти вбивства будь-якої людини в усьому світі. Гуманізм має дуже важливе значення для наших переконань. Я не думаю, що серед наших сусідів є хтось, хто боїться нас.

— А Саудівська Аравія?

— Минулого тижня король Саудівської Аравії привітався з нашим президентом, коли він уперше взяв участь в Економічній раді країн Персидської затоки. Ми всі — брати-мусульмани. Між нами немає проблем.

«ІРАНЦІ ДОСИТЬ МУДРІ, ЩОБ ЗАДОВОЛЬНЯТИ СВОЇ ПОТРЕБИ...»

— Але все-таки ви не заперечуватимете, що в Європі існує стурбованість щодо вашої ядерної програми. ЄС просить вашу країну заморозити програму, яка стосується збагачення урану. І до того ж країни ЄС двічі підтримали санкції проти вашої країни, і зараз Франція висуває новий пакет санкцій. Адже основна проблема зі збагаченням урану полягає в тому, що володіння цією технологією дозволяє країні створити атомну бомбу. Чи варто Ірану в цьому випадку наполягати на повному замкненому циклі виробництва ядерного палива та йти на протистояння з країнами ЄС, які, до речі, пропонують вашій країні своє ядерне паливо та технології, які потрібні вашій країні для того, щоб із видобутої нафти виробляти бензин і не закуповувати його за кордоном, як це зараз робиться? І до того ж, Європа зацікавлена в закупівлі іранської нафти та газу.

— По-перше, треба зізнатися в тому, що людство потребує одне одного. Не тільки Іран потребує допомоги ЄС або європейських країн. Але їм також необхідний Іран. Перспективи світу, особливо цього регіону, залежать від енергоресурсів. І якщо говорити про європейців, ми не віримо, що всі вони висловлюють стурбованість. Існують одна-дві європейські держави, які зацікавлені в цьому питанні. У даний час між нашою країною та багатьма європейськими країнами дуже добрі вiдносини. Звичайно, нам зрозуміло, що європейці також хочуть звільнитися від цієї кризи, яку створили США. Але ми не хочемо, щоб у світі було протистояння. Ми виступаємо за діалог.

Чому ми наполягаємо на збагаченні урану для власної АЕС? Декілька років тому іранці нагадали всій світовій спільноті, що нафтова промисловість потребує реконструкції. Що в разі продажу нафти за або не буде можливості для реконструкції нафтової промисловості, й у світі виникне велика криза. Ніхто не прислухався до звернення Ірану. І ми стали свідками підвищення цін на нафту. Багато разів ми нагадували, що не треба користуватися нафтою тільки для палива. Нафта має дуже велику вартість, і через 20 років, коли закінчаться запаси нафти в усьому світі, крім Близького Сходу, що робитиме людство? І тому ми завжди говорили, що не треба відразу використовувати всі запаси нафти. Одним із найдешевших і найчистіших шляхів виробництва енергії є атомні реактори. Сам ЄС нещодавно затвердив бюджет на суму 4,1 млрд. євро для розвитку цієї промисловості. І в нас немає підстав отримувати паливо для АЕС з-за кордону, щоб стати назавжди залежними від інших держав. Іранці досить мудрі, щоб задовольняти свої потреби та не бути залежними від інших країн. Знання та технологія збагачення урану є національними — іранськими. Згідно з договором про нерозповсюдження ядерної зброї, ми даємо дозвіл міжнародним інспекторам перевіряти наші об’єкти. І не треба забувати, що останні сотні років Іран ніколи не нападав на інші держави. А ті країни, які виступають проти нашої ядерної програми, самі навіть використали атомні бомби. Взагалі, ми прихильники всесвітнього роззброєння.

— Пане посол, тоді Іран не проти того, щоб і Україна створила свій цикл виробництва ядерного палива для власних АЕС?

— Немає жодної проблеми. Але тільки в рамках Договору про нерозповсюдження ядерної зброї та під наглядом МАГАТЕ. І, природно, вам необхідно також отримувати чисте паливо. Будь-яка країна в рамках цього договору та контролю МАГАТЕ може претендувати на володіння технологією виробництва ядерного палива. Крім того, це залежить від виконання міжнародних зобов’язань України. Природно, що Україна також потребує АЕС, і, крім того, в даний момент у вас працюють АЕС.

«МАРШРУТ ЧЕРЕЗ УКРАЇНУ Є ОДНИМ ІЗ НАЙЕКОНОМНІШИХ І НАЙКОРОТШИХ»

— Пане посол, дивна ситуація виходить: у Ірану є газ і нафта. Європі й Україні вони потрібні. Чому ж газ і нафта не «течуть» в Україну або в Європу через територію нашої країни?

— На цю тему ми провели багато переговорів із українською стороною. Але протягом останніх двох-трьох років переговори припинено. Звичайно, при цьому потрібно враховувати політичні зміни, які сталися у вашій країні. Іран є одним з найбільших експортерів нафти та газу. Ми посідаємо друге місце у світі за запасами газу. І ми провели з українською стороною переговори з приводу створення газопроводу з Ірану через Україну і далі до Європи. Європейські країни в перспективі також потребують іранський газ. А маршрут через Україну є одним із найекономніших і найкоротших для забезпечення поставок газу в Північну Європу. Зараз один газопровід з Ірану до Європи будується через Туреччину. Декілька років тому ми запропонували провести п’ятисторонні переговори між Україною, Іраном, Росією, Грузією та Вірменією. Ми й зараз готові повернутися до цієї пропозиції. І ми сподіваємося, що з приходом до влади нового уряду Україна серйозно поставиться до цього питання. І цей газопровід не тільки буде трубопроводом, який забезпечить газом Україну та Європу, але може стати газопроводом миру в цьому регіоні. Ми вже вели переговори та побудували газопровід до Вірменії. Також зараз ведеться будівництво газопроводу в бік Пакистану та Індії. Тому немає жодних перешкод, щоб нам і українцям не скористатися існуючими можливостями побудувати газопровід до України.

— А як щодо поставок нафти? Адже іранська нафта могла б через нафтопровід Одеса—Броди з добудуванням до Гданську потрапляти до Європи.

— У даний час ми вільно продаємо свою нафту. І Україна також може її купувати. Немає проблеми.

— А чи може цей нафтопровід заповнитися іранською нафтою і як?

— Звiсно, може. Але цим треба займатися. Ми сидимо за столом, ведемо переговори, але далі не просуваємося. У нас немає проблем із продажем нафти. За барель нафти ми беремо . Як я вже говорив, європейці більше потребують нас, ніж ми — їх. Протягом кількох наступних років їхні потреби зростуть. А ми є другим виробником нафти на Близькому Сході. І не треба забувати про геополітичне положення Ірану. Ми розташовані між Персидською затокою та Каспійським морем. Це найважливіша точка у світі. Більшість країн розуміють, що наша країна є важливою в цьому регіоні.

ДОДАТКОВА УГОДА. Ан-140 І ПЕРСПЕКТИВИ ЩОДО Ан-148

— Пане посол, в одному з останніх інтерв’ю ви натякнули, що у випадку, коли українська сторона погано виконуватиме свої зобов’язання з виробництва в Ірані регіональних літаків Ан 140, іранська сторона може припинити це співробітництво. Невже так гостро стоїть питання?

— Я так не говорив. Я сказав про доцільність для обох сторін посилити співробітництво в рамках цього проекту. Коли одинадцять років тому ми підписували цей договір, то в ньому було передбачено, що протягом десяти років ми повинні були випустити сто літаків. Але, на жаль, виходячи з економічних проблем всередині України, нам не вдалося досягнути цих цілей. Нещодавно ми уклали додатковий договір між компаніями HESA, АНТК ім. Антонова та Харківським авіазаводом. І зараз дуже оптимістично ставимося до перспективи здійснення цього проекту. Якщо він буде успішно реалізуватися, то ми збираємося розпочинати з українською стороною переговори з приводу будівництва Ан-148. А це може відкрити нову сторінку в економічних відносинах між нашими країнами. Ми зараз дуже ретельно розглядаємо хід розвитку будівництва Ан-140.

— А коли настане момент або скільки часу відведено на те, щоб іранська сторона могла пересвідчитися в успішності реалізації проекту Ан-140?

— Приблизно два місяці тому ми підписали нову додаткову угоду та досягли домовленостей із приводу деяких технічних проблем. На щастя, ми відчуваємо, що українці активно й оперативно працюють над їхнім розв’язанням. Із урахуванням усього цього нам дано доручення вести переговори про співробітництво щодо виробництва літака Ан-148. Ми думаємо, що ця літаюча машина є одним із найкращих регіональних літаків. Наші дослідження показували, що Ан-140 також є хорошим регіональним літаком.Ми думаємо, що співробітництво з цих проектів буде на користь обом сторонам.

«УКРАЇНА Є ВЕЛИКОЮ КРАЇНОЮ З ВЕЛИКИМ ПОТЕНЦІАЛОМ»

— Пане посол, а які ще перспективні напрями двостороннього співробітництва між нашими країнами ви бачите?

— Ми можемо розвивати співробітництво в галузі нафтової промисловості, будівництва доріг. У нас великий досвід у цій галузі, і ми можемо передати його українській стороні. Ми можемо співробітничати й у багатьох інших галузях. Україна є великою країною з великим потенціалом. Вона є однією з провідних країн у галузі наукових розробок. Ми можемо співробітничати в більшості галузей науки, генетики, медицини. Наша країна на Близькому Сході також має велике економічне зростання.

— А що, на вашу думку, перешкоджає реалізації цього великого потенціалу співробітництва між нашими країнами?

— Я вважаю, що нам необхідно посилювати наші контакти, візити, обмін делегаціями. Я хочу нагадати вам один момент. Ви пам’ятаєте, що держсекретар США Мадлен Олбрайт майже десять років тому приїхала до України та примусила її відмовитися від договору з будівництва АЕС в Бушері. США обіцяли компенсувати українській стороні втрати від розриву цього вигідного контракту. Нещодавно я дізнався, що США не дали Україні жодного цента. Треба забути про такі обіцянки. Необхідно дуже активно та серйозно займатися співробітництвом. Адже туди, де Україна відмовляється від співробітництва, відразу зі своїми пропозиціями приходять інші країни. Китайці та росіяни дуже тісно працюють із нами. Тому треба пам’ятати, що ринок — це суперництво і його не можна втрачати.

— Пане посол, ви говорите про необхідність посилювати контакти. Коли ж потрібно чекати на контакти між головами наших держав?

— Востаннє наш президент відвідав Україну 2003 року. І зараз черга вашого президента відвідати Іран. Ми чекаємо на цей візит і будемо раді, якщо пані Тимошенко стане прем’єр-міністром і відвідає нашу країну. Ми не бачимо жодних проблем із приводу збільшення контактів на такому високому рівні. Я чув, що пані Тимошенко дуже позитивно ставиться до наших відносин. Під час свого прем’єрства пан Янукович також позитивно ставився до розвитку відносин із Іраном. Ми сподіваємося, що до кінця цього року обсяг нашого товарообігу досягне $800 млн. Це хороша цифра. Ми вважаємо, якщо ми можемо мати товарообіг з росіянами на суму $20 млрд., то з Україною обіг може становити $2 млрд. Ми втратили багато шансів і можливостей у нашому розвитку. Тому їх треба відновити. Гадаю, ваше Міністерство палива та енергетики повинно дуже активно працювати та шукати нові можливості для розвитку наших співробітництва.

— А запрошення відвідати Іран уже передано українському Президентовi?

— Так. Ми вже передали йому запрошення. Як тільки у нього з’явиться бажання, ми організуємо його візит. Ми знаємо, що пан Ющенко також дуже добре ставиться до Ірану.